Постанова № 41844899, 13.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року ( 10 год. 45 хв.)Справа № 808/5294/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників сторін

від позивача: Майстро Д.М., довіреність від 18.08.2014

від відповідача: Міщенко О.В., довіреність від 22.01.2014 № 23/8/08-31-10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна компанія «Союз», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна компанія «Союз» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000842200 від 11.07.2014.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Металургійна компанія «Союз» вимог п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 ПК України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач має і надавав до перевірки всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів». Вказує, що не надавши жодної оцінки вказаним документам, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції з купівлі-продажу товарів не мали місця, оскільки позивач не надав сертифікати відповідності товарів, придбаних у контрагента. Зазначає, що сертифікат відповідності не є первинним документом та не може бути підставою для формування показників бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вважає, що виходячи із положень ст. 20 ПК України до повноважень податкових органів не відноситься контроль за якістю продукції, її сертифікацією і відповідністю технічним стандартам. Вказує, що єдиною підставою, з якою законодавець пов'язує виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, є податкова накладна, оформлена відповідним чином та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оскільки акт перевірки від 27.05.2014 № 423/08-31-22/38563239 не містить доказів щодо невідповідності чи недійсності виданих податкових накладних, підстави для донарахування грошових зобов'язань у контролюючого органу були відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову та скасуванні податкового повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 09.09.2014 вих. № 646/08/10-01-03 посилається на те, що за результатами проведеної фахівцями контролюючого органу документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Металургійна компанія «Союз» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 183 307 грн. Вказує, що висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема, на тому, що згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.04.2014 № 553/04-62-22-3/38931749 не підтверджено реальність проведених господарських операцій ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» у лютому 2014 року з контрагентами, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку. Зазначає, що у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, необхідні основні фонди, кваліфікований технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, вантажні транспортні засоби тощо, а тому операції з вказаним платником податків не є господарською діяльністю підприємства в розумінні вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Оскільки придбані позивачем товари фактично не поставлялись, сума податку на додану вартість не повинна була відноситись до податкового кредиту. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 13.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ТОВ «Металургійна компанія «Союз» зареєстровано 05.02.2013 Запорізьким міським управлінням юстиції за адресою 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд. 34, кв. 26, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію від 05.02.21013 № 11031020000033889. Товариство взято на податковий облік в органах ДПС 05.02.2013 за № 08311320548.

На підставі тимчасового службового посвідчення № 39 від 13.01.2014 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Лобач Т.А., згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 75 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металургійна компанія «Союз» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, про що складено акт від 27.05.2014 № 423/08-31-22/38563239.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 183 307 грн. за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

11.07.2014, на підставі акту перевірки від 27.05.2014 № 423/08-31-22/38563239, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення:№ 0000842200, яким ТОВ «Металургійна компанія «Союз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229 133,75 грн. в т.ч. 183 307 грн. за основним платежем та 45 826,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 11.07.2014 № 0000842200 ТОВ «Металургійна компанія «Союз» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 03.02.2014 та 18.02.2014 між ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (продавець) та ТОВ «Металургійна компанія «Союз» (покупець) укладені договори купівлі-продажу № 2014/0302-1 та № 2014/1802-1 відповідно.

Згідно розділів 1 вказаних договорів, продавець зобов'язався поставити покупцю чавунні заготовки, матеріали, комплектуючі, технологічну оснастку - в подальшому товар, в асортименті, кількості та за ціною, що обумовлюються додатково, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору.

Пунктами 2.1 договорів передбачено, що товар поставляється в кількості, згідно заявок покупця, погоджених із продавцем.

Відповідно до п. 3.3 та п. 3.4 договорів датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної; разом із товаром продавець направляє покупцю рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну та податкову накладну.

На виконання договору купівлі-продажу № 2014/0302-1 від 03.02.2014 продавцем було поставлено покупцеві товар:

04 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було передано позивачу чавунну заготівку у кількості 10 900,00 кг за видатковою накладною № 0204/05 загальною вартістю 31 522,80 грн. (ПДВ 5 253,80 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 0402.1 від 04 лютого 2014 року на суму 31 522,80 грн. (ПДВ 5 253,80 грн.), а також видано податкову накладну № 197 від 04 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство Позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013, що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 04 лютого 2014 року.

11 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було передано позивачу чавунну заготівку у кількості 10 800,00 кг за видатковою накладною № 0211/04 загальною вартістю 31 233,60 грн. (ПДВ 5 205,60 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1102.1 від 11 лютого 2014 року на суму 31 233,60 грн. (ПДВ 5 205,60 грн.), а також видано податкову накладну № 198 від 11 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство Позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013, що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 11 лютого 2014 року.

12 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було передано позивачу чавунну заготівку у кількості 11 800,00 кг за видатковою накладною № 0212/09 загальною вартістю 34 125,60 грн. (ПДВ 5687,60 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1202.2 від 12 лютого 2014 року на суму 34 125,60 грн. (ПДВ 5687,60 грн.), а також видано податкову накладну № 199 від 12 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство Позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013, що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 12 лютого 2014 року.

На виконання договору купівлі-продажу № 2014/1802-1 від 18.02.2014 продавцем було поставлено покупцеві товар:

20 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було передано позивачу ливарну оснастку у кількості 1 шт. за видатковою накладною № 0220/05 загальною вартістю 900,00 грн. (ПДВ 150,00 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 2002.1 від 20 лютого 2014 року на суму 900,00 грн. (ПДВ 150,00 грн.), а також видано податкову накладну № 63 від 20 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013, що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 20 лютого 2014 року.

24 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було передано позивачу пруток сталі 20 д. 80 у кількості 29 т. за видатковою накладною № 0224/02 загальною вартістю 495 900,00 грн. (ПДВ: 82 650,00 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 2402.1 від 24 лютого 2014 року на суму 495 900,00 грн. (ПДВ 82 650,00 грн.), а також видано податкову накладну № 64 від 24 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство Позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013 р., що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 24 лютого 2014 року.

25 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було поставлено позивачеві пруток сталі 20 д. 80 у кількості 11 т. та феромарганець у кількості 1 т. за видатковою накладною № 0225/02 загальною вартістю 216 372,00 грн. (ПДВ 36 062,00 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 2502.1 від 25 лютого 2014 року на суму 216 372,00 грн. (ПДВ 36 062,00 грн.), а також видано податкову накладну № 65 від 25 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013, що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 25 лютого 2014 року.

27 лютого 2014 року ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було передано позивачу нікель у кількості 1,550 т. за видатковою накладною № 0227/02 загальною вартістю 289 788,00 грн. (ПДВ 48298,00 грн.). ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № 2702.1 від 27 лютого 2014 року на суму 289 788,00 грн. (ПДВ 48 298,00 грн.), а також видано податкову накладну № 66 від 27 лютого 2014 року, яку включено до реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «МК «Союз».

Доставка товару на підприємство позивача здійснювалася перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу № 0204/1 від 02.04.2013, що засвідчується товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН від 27 лютого 2014 року.

Факт перевезення товару ФОП ОСОБА_4 також підтвердив листом від 02.10.2014, в якому зазначив, що у лютому 2014 року згідно договору № 0204/1 від 02.04.2013 він здійснював вантажні перевезення для позивача, використовуючи автомобілі, які знаходяться у його власності та на правах використання за генеральним дорученням.

Наявність у ФОП ОСОБА_4 автомобілів підтверджується також відповіддю УДАІ в Запорізькій області ГУ МВС України від 21.05.2014 № 10/13-1576.

Оплата позивачем вартості придбаного у контрагента товару здійснена безготівковим розрахунком, що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок, долучених до справи.

В бухгалтерському обліку господарська операція між позивачем та ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» відображена відповідними проводками, що не заперечується контролюючим органом та зазначено в самому акті перевірки.

Придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання.

Так, придбані позивачем на підставі договору купівлі-продажу № 2014/0302-1 від 03.02.2014 чавунні заготовки реалізовані на підставі договору № 0104 на поставку літейної продукції від 01.04.2013 ТОВ «Твінс-Сервіс ЛТД» з метою виготовлення літейної продукції з давальницької сировини (чавунних заготовок).

Придбані позивачем у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» у лютому 2014 року чавунні заготовки були передані ТОВ «Твінс-Сервіс ЛТД» за накладною № 1 від 04.02.2014 р., накладною № 2 від 11.02.2014 та накладною № 3 від 12.02.2014 з метою виготовлення з них літейної продукції.

Придбану у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» на підставі договору купівлі-продажу № 2014/1802-1 від 18.02.2014 р. продукцію (нікель, пруток сталі, феромарганець) позивач поставив ТОВ «Твінс- Сервіс ЛТД» на підставі договору поставки № 1904/13-1 від 19.04.2013.

Факт поставки товару засвідчується також видатковими накладними № МК-018 від 24.02.2014, № МК-019 від 25.02.2014 та № МК-020 від 27.02.2014 рахунками-фактурами № МК-024 від 24.02.2014, № МК-025 від 25.02.2014 та № МК-027 від 27.02.2014, довіреностями на отримання матеріальних цінностей від 24.02.2014 № 65/1, від 25.02.2014 № 67/1 та від 27.02.2014 № 70/1, а також податковими накладними від 24.02.2014 № 19, від 25.02.2014 № 20 та від 27.02.2014 № 24.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Посилання контролюючого органу на те, що позивачем під час проведення перевірки не надані сертифікати відповідності, щодо придбаної у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» продукції, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.2 договорів купівлі-продажу від 03.02.2014 та 18.02.2014, укладених між позивачем та ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів», встановлено, що якість і комплектність товару, що поставляється повинна відповідати ДОСТаМ, геометричні розміри повинні відповідати раніше затвердженому зразку. Якість продукції (товару) посвідчується прийманням ВТК на момент відвантаження.

Тобто, умовами договору сторони погодили чому повинна відповідати якість товару, який придбавается, а також яким чином посвідчується чи перевіряється така якість товару.

Також, як зазначалося вище, сторони не погодили наявність сертифікату відповідності і серед обов'язкових документів, передбачених п. 3.4 договору.

З огляду на те, що умовами договору наявність сертифікату відповідності не передбачалась у якості необхідної умови передачі придбаного товару, то посилання контролюючого органу в цій частині суд вважає безпідставними.

Крім того, податковий орган, ґрунтує свої висновки на акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.04.2014 № 553/04-62-22-3/38931749 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Реммаркбуд» та ТОВ «Металургійна компанія «Союз», ТОВ «Кофе-Тайм», ТОВ «Укрспецсервіс», ТОВ «ДМЗ», ТОВ «Проммехлит» за період лютий 2014 року, в якому встановлено фактичну наявність первинних документів по проведеним господарським взаємовідносинам з контрагентами покупцями у лютому 2014 року; не підтверджено реальність проведених господарських операцій у лютому 2014 року з постачальником з контрагентами покупцями, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку; не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-покупцями їх вид, обсяг, якість та розрахунків в частині реалізації послуг, попередньо отриманих від ТОВ «Горизонт-трейдінг» та ТОВ «Альфа+груп» за період лютий 2014 року.

Однак, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між ТОВ «Металургійна компанія «Союз» та ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» не мали реального характеру.

Для адміністративного суду акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.04.2014 № 553/04-62-22-3/38931749 є доказом, який підлягає оцінці в порядку статті 86 КАС України. Виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, наданий в обґрунтування доводів податкового органу акт не підтверджує наявність обставин, з яким відповідач пов'язує відсутність реального характеру господарської операції.

До того ж, нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та іншій суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 27.05.2014 № 423/08-31-22/38563239, про порушення ТОВ «Металургійна компанія «Союз» вимог п п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 11.07.2014 № 0000842200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Металургійна компанія «Союз» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229 133,75 грн. в т.ч. 183 307 грн. за основним платежем та 45 826,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна компанія «Союз» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 11.07.2014 № 0000842200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Металургійна компанія «Союз» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229 133,75 грн. в т.ч. 183 307 грн. за основним платежем та 45 826,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна компанія «Союз» 458,27 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко