Постанова № 41844877, 01.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 жовтня 2014 року (13 год. 10 хв.) Справа № 808/6309/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Скворцової О.О.,

відповідача - Бойка Є.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення.

18.07.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000372201 про стягнення 1601006 грн. податку на прибуток, прийняте відповідачем.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт від 24.05.2013 №148/22-1109/03327115 (далі - Акт перевірки). В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на відсутність реального характеру правочинів укладених між позивачем та ТОВ «БК Палада», ТОВ «Дисконтропторг», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр». ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агройл груп». На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000372201. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Ухвалою судді від 19.07.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 01.08.2013.

У судове засідання 01.08.2013 представники сторін не прибули.

За клопотаннями сторін провадження у справі неодноразово зупинялось, востаннє ухвалою від 24.09.2014 за клопотанням сторін провадження у справі було зупинене до 01.10.2014.

Ухвалою від 01.10.2014 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 01.10.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що всі придбані ТМЦ було своєчасно та в повному обсязі оприбутковано на підставі накладних, оплачено та в подальшому використано в господарській діяльності, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни в активах та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Зазначив, що надані первинні документи по формі та за змістом відповідають вимогам чинного законодавства та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Наголосив, що відсутність у постачальника факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобов'язань не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до фінансово-господарської діяльності позивача та факті виявлених порушень. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про відсутність реального характеру досліджених операцій та про відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Зазначив, що документи стосовно транспортування товару від постачальників не надано, що мають суттєве значення відносно факту постачання товарів на адресу позивача. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень відповідача від 25.03.2013 №389, №390, №391, №395, від 25.04.2013 №564 та наказу відповідача від 25.03.2013 №331 в період з 25.03.2013 по 13.05.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 31.12.2012.

Наказом від 03.04.2013 №385 було перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки до усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

Наказом від 25.04.2013 №506 було поновлено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки та внесено зміни до складу перевіряючих.

За результатами перевірки 24.05.2013 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено розмір валових витрат у розмірі 1601006,00 грн., які сформовано від контрагентів ТОВ «БК Палада», ТОВ «Дисконтропторг», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр». ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агройл груп».

Оскільки позивач відмовився від підписання Акту перевірки, відповідачем було складено Акти про відмову від підпису Акту перевірки від 24.05.2013 №181/22-11/03327115, №182/22-11/03327115.

На підставі Акту перевірки 04.07.2013 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000372201, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1601006,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Судом встановлено, що позивачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 задекларовано податок на прибуток у сумі 0,00 грн. Крім того, за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 позивачем задекларовано валові витрати у сумі 1601006,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2010 між позивачем та ТОВ «Агройл груп» було укладено договір поставки №06/10, відповідно до якого останній зобов'язався поставити позивачу товар, згідно із специфікаціями, а позивач прийняти та сплатити вартість поставленого товару.

Продавцем на суму 1670513,20 грн. у тому числі ПДВ у сумі 278418,87 грн. виписано податкову накладну від 23.06.2010 №186.

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Агройл груп».

З метою реалізації придбаної у ТОВ «Агройл груп» соняшникової олії 23.06.2010 між позивачем та ПП «Діабаз-2007» було укладено договір комісії №06/10, відповідно до якого ПП «Діабаз-2007» зобов'язався від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію на експорт соняшникової олії.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем було надано митну декларацію (форми МД-2) №508040002/2010/0036559, згідно якої ПП «Діабаз-2007» поставило Marsan Gida San Ve Tic.A.S. соняшникову олію нерафіновану, першого ґатунку, вагою 248467 кг на суму 1476222,10 USD.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 21.07.2010 №ОУ-0000009, №ОУ-0000011, №ОУ-0000010.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується факт перерахування ПП «Діабаз-2007» виручки від реалізації соняшникової олії.

Факт оплати комісійних та транспортних послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Діабаз-2007».

08.04.2008 між позивачем та ТОВ «Проком» було укладено договір №13150401 про інформаційне обслуговування, предметом якого є інформаційне обслуговування, яке здійснюється на основі систем інформаційно-правового забезпечення Ліга:Закон і передбачає передачу позивачу цих систем та подальше обслуговування, а позивач сплачувати щомісячно інформаційне обслуговування на підставі рахунків-фактур.

За наслідками виконання договору були складені та підписані Акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.01.2010 №1315040071, від 28.02.2010 №1315040072, від 31.03.2010 №1315040073, від 30.06.2010 №1315040076, від 31.07.2010 №1315040077, від 31.08.2010 №1315040078, від 30.09.2010 №1315040079, від 31.10.2010 №1315040080, від 30.11.2010 №1315040081, від 31.12.2010 №1315040082, від 30.06.2010 №1315040076, від 31.01.2011 №1315040083, від 28.02.2011 №1315040084, від 31.03.2011 №1315040085, від 30.04.2011 №1315040086, від 31.05.2011 №1315040087, від 31.07.2011 №1315040088, від 31.07.2011 №1315040089, від 31.08.2011 №1315040090, від 30.09.2011 №1315040091, від 31.10.2011 №1315040092, від 30.11.2011 №1315040093, від 29.02.2011 №1315040094, від 29.02.2011 №1315040095, №1315040096, від 31.03.2011 №1315040097, від 30.04.2011 №1315040098, від 31.05.2011 №1315040099, від 30.06.2011 №1315040100, від 31.07.2010 №1315040101, від 31.08.2012 №1315040102, від 30.09.2012 №1315040103, від 31.10.2012 №1315040104, від 30.11.2012 №1315040105, від 31.12.2012 №1315040106, від 31.10.2012 №1315040104.

Виконавцем на суму наданих послуг виписано податкові накладні від 26.01.2010 №58, від 30.06.2010 №888, від 21.07.2010 №988, від 30.07.2010 №989, від 05.09.2010 №1291, від 06.10.2010 №1415, від 30.11.2010 №1603, від 27.12.2010 №1800, від 14.01.2011 №66, від 07.02.2011 №92, від 18.07.2011 №197, від 31.07.2011 №158, від 30.08.2011 №93, від 06.09.2011 №133, від 11.10.2011 №83, від 25.11.2011 №159, від 18.09.2012 №89, від 05.20.2012 №105, від 08.11.2012 №123, від 28.12.2012 №152, від 03.02.2012 №124, від 22.02.2012 №125, від 14.03.2012 №141, від 02.04.2012 №119, від 09.04.2012 №120, від 29.05.2012 №100, від 26.06.2012 №129, від 11.07.2012 №80, від 13.08.2012 №93.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Проком».

23.03.2012 між позивачем та ТОВ у формі НВО «Електр» було укладено договір №23, відповідно до якого ТОВ у формі НВО «Електр» зобов'язався розробити та передати позивачу проектно-кошторисну документацію «Споруди для очищення стічних вод смт. Куйбишеве», а позивач прийняти та оплатити розроблену документацію. Загальна вартість робіт за договором складає 298542,00 грн.

Виконавцем на суму виконаних робіт виписано податкові накладні від 11.04.2012 №11, від 18.04.2012 №15, від 29.05.2012 №20, від 24.05.2012 №17, від 12.06.2012 №21, від 26.06.2012 №24, від 16.08.2012 №29, від 21.08.2012 №30, від 26.09.2012 №38, від 24.09.2012 №37, від 18.09.2012 №31.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2012 №10.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ у формі НВО «Електр».

25.06.2012 між позивачем та ТОВ у формі НВО «Електр» було укладено договір №25/06, відповідно до якого ТОВ у формі НВО «Електр» зобов'язався розробити та передати позивачу проектно-кошторисну документацію «Розробка торгівельної точки з продажу питної води», а позивач прийняти та оплатити розроблену документацію. Загальна вартість робіт за договором складає 72440,78 грн.

На виконання договору ТОВ у формі НВО «Електр» виписало позивачу рахунок №11 від 06.07.2012 №11 на суму 21732,23 грн. (вартість виконаних робіт).

Виконавцем на суму виконаних робіт виписано податкові накладні від 11.07.2012 №26, від 16.08.2012 №28, від 26.09.2012 №40, від 21.09.2012 №34, від 18.09.2012 №32.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2012 №8.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ у формі НВО «Електр».

22.03.2012 між позивачем та ТОВ у формі НВО «Електр» було укладено договір №22, відповідно до якого ТОВ у формі НВО «Електр» зобов'язався розробити та передати позивачу проектну документацію «Споруди для забезпечення якісною питною водою населення смт. Комиш-Зоря. Куйбишевського району, Запорізької області», а позивач прийняти та оплатити розроблену документацію. Загальна вартість робіт за договором складає 296052,00 грн.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт виконаних робіт №1 від 21.12.2013 та Акт приймання-передачі проектної документації від 01.02.2013.

Виконавцем на суму виконаних робіт виписано податкові накладні від 11.04.2012 №12, 18.04.2012 №14, від 29.05.2012 №19, від 24.05.2012 №18, від 12.06.2012 №22, від 22.06.2012 №23, від 26.09.2012 №39, від 24.09.2012 №36, від 18.09.2012 №33.

На виконання договору ТОВ у формі НВО «Електр» виписало позивачу рахунок №2 від 05.04.2013 на суму 91086,26 грн. (вартість виконаних робіт).

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.02.2013 №1.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ у формі НВО «Електр».

27.09.2012 між позивачем та ТОВ «Союз-ДСК» було укладено договір №27/09-2012, відповідно до якого ТОВ «Союз-ДСК» зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту Н/Ст. «Відножино», відповідно до кошторису, а позивач прийняти та оплатити виконану роботу.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року.

Факт оплати послуг підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Союз-ДСК».

28.09.2012 між позивачем та ТОВ «Союз-ДСК» було укладено договір №28/09-12, відповідно до якого ТОВ «Союз-ДСК» зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 180376,69 грн., згідно рахунку №4089/2 від 28.09.2012 та накладної №4089/2 від 01.10.2012. Умови поставки - само вивіз.

Виконавцем на суму 306244,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 51040,57 грн. виписано податкові накладні від 18.20.2013 №112, від 11.10.2012 №110, від 19.10.2012 №114.

Факт оплати поставки товарів підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Союз-ДСК».

Позивач мав господарські відносини без укладення договору із ТОВ «Дисконтопторг» на поставку товарів.

Продавцем на суму 66183,80 грн. у тому числі ПДВ у сумі 11030,63 грн. виписано податкову накладну від 27.12.2010 №27126, видаткову накладну від 27.12.2010 №РН-27/12-5 та рахунок фактуру на зазначену суму.

На підтвердження факту використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ «Дисконтопторг» товарів було надано звіт про витрати основних матеріалів у будівництві за грудень 2012 року.

Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Дисконтопторг».

Позивач мав господарські відносини без укладення договору із ТОВ «Триумф» на поставку товарів.

Продавцем на суму 10000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн. виписано податкову накладну від 31.05.2011 №7, видаткову накладну від 31.05.2011 №5 та рахунок фактуру на зазначену суму.

На підтвердження факту використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ «Триумф» товарів було надано акт списання труб.

Факт оплати товару підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Триумф».

21.09.2011 між позивачем та ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» було укладено договір №01/11468 щодо надання послуг зі встановлення на персональні комп'ютери позивача програмного комплексу АВК-5.

За наслідками виконання договору було складено та підписано Акт здачі-прийняття виконаних послуг від 03.10.2011.

Виконавцем на суму 3585,60 грн. у тому числі ПДВ у сумі 597,60 грн. виписано податкову накладну від 03.10.2011 №165 та рахунок на зазначену суму.

Факт оплати послуг підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Кошторисно-консалтингова група».

02.08.2011 між позивачем та ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» було укладено договір поставки товару.

Виконавцем на суму 119,76 грн. у тому числі ПДВ у сумі 19,96 грн. виписано податкову накладну від 28.09.2011 №107 та видаткова накладна від 28.09.2011 №2809.04 на зазначену суму.

Факт оплати товару підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. Позивач розрахувався за придбаний товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.».

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення про оплату послуг (товарів) наданих ТОВ «БК Палада», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає про те, що з Акту перевірки вбачається, що позивачем надавалися до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «БК Палада», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідач стверджує, що підтвердити факт реальності операцій поставки не має можливості, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від контрагентів до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.

Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та його контрагентами.

З пояснень представника позивача, судом встановлено, що товар перевозився позивачем власним вантажним транспортом, який перебуває на його балансі. Даний факт підтверджуються копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя Запорізької області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (справа № 333/1775/13-к провадження №1-кп/333/232/13). Зазначені особи причетні до діяльності ТОВ «Палладіум люкс», ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», з яких ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана сервіс» є контрагентами позивача по операціях, по яких оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідачем нарахована позивачу частина грошових зобов'язань.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя Запорізької області від 29.04.2014 (справа № 333/1775/13-к провадження №1-кп/333/232/13) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 85000,00 грн. та звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». ОСОБА_5. визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. Вирок набрав законної сили 30.05.2014 року.

З зазначеного вироку вбачається, що фактично єдиним доказом великого розміру матеріальної шкоди є висновок економічної експертизи №114 від 28.02.2013, відповідно до якого:

1. Згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Вінкана Сервіс», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вінкана Сервіс» у податкових періодах з лютого 2012 року до липень 2012 року на загальну суму ПДВ 1025756.12 грн. (обсяг поставки без ПДВ складає 5128780,61).

2. Згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Палладіум-люкс», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Палладіум-люкс» у податкових періодах з жовтня 2008 року по січень 2010 року на загальну суму ГІДВ 2546481.46 грн., (обсяг поставки без ПДВ складає 12682407,09 грн.).

3. Згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Рангоут», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Рангоут» у податкових періодах з вересня 2011 року по серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 1743941,51 грн. (обсяг поставки без ПДВ складає 8719707,98 грн.).

4. Згідно наданих на дослідження документів, документально підтверджується, включення до складу податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями товарів, робіт, послуг, що задекларовані у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «БК Паллада», сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Паллада» у податкових періодах з січня 2011 року по травень 2012 року на загальну суму ПДВ 4268355,31 грн. (обсяг поставки без ПДВ складає 21341674,04 грн.).

Із дослідженого висновку судово-економічної експертизи та показань експерта предметом дослідження були декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Рангоут». ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Палладіум-люкс» та декларації з ПДВ підприємств-контрагентів вказаних підприємств. Експертом не досліджувалися первинні документи підприємств-контрагентів та зазначених підприємств. На клопотання експерта слідчим 28.02.2013 надано лист про неможливість надання цих документів у зв'язку з їх відсутністю в матеріалах справи. Саме первинні документи слугують підставою для формування тих чи інших показників податкового обліку, у тому числі, з податкового кредиту з ПДВ у податковій звітності.

Експертом не досліджувалась відповідність відображення в податковому обліку підприємствами-коитрагентами податкового кредиту первинним документам, які прийняті цими підприємствами до свого обліку та маються в їх розпорядженні, тобто вся робота експерта була зведена до простих арифметичних функцій.

На дослідження експерту слідчим не було надано жодного бухгалтерського, податкового та іншого документа, які використовувалися підприємствами-контрагентами під час фіктивного підприємництва з ТОВ «Вінкана Сервіс», «Палладіум-люкс», «Рангоут», «БК Паллада». Стороною а обвинувачення у судовому засіданні не було надано податкових декларацій підприємств-контрагентів, у яких були відображені відомості щодо податкового кредиту. Ці декларації, були предметом дослідження судово-економічної експертизи, але навіть не відривалися стороні захисту.

Згідно зазначеного вироку висновок економічної експертизи № 114 від 28.02.2013 року, який грунтується на підставі недопустимих доказів, було визнано неналежним доказом.

З урахуванням вищєвикладених обставин, також недоведеними є обставини незаконного формування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 податкового кредиту підприємствам-контрагентам, зазначеним в обвинувальному акті.

Отже, зазначеним вироком встановлено факт фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою покриття незаконної діяльності.

Суд зазначає, що зазначеним вироком встановлено саме факт створення фіктивного підприємства посадовими особами контрагентів позивача, а не факт здійснення ними незаконної діяльності. Крім того, як зазначалося, експертом при проведенні експертизи не досліджувались первинні документи підприємств-контрагентів та ТОВ «Вінкана Сервіс», «Палладіум-люкс», «Рангоут», «БК Паллада».

Крім того, саме по собі доведення факту фіктивного підприємництва, з боку засновників підприємства-контрагента не може свідчити про наявність в діях контрагентів, а так само і позивача умислу на порушення публічного порядку.

Таким чином, висновки відповідача, з посиланням на зазначений вирок суду, щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та про відсутність права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставними та необґрунтованими.

Також, суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача контрагентами.

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на: акт від 03.09.2012 №838/2211/34830179 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Палада»; акт від 16.03.2011 №49/23-253/3614070 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дисконтопторг»; акт від 23.01.2013 №65/22-12/36097712 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Союз-ДСК»; акт від 23.09.2010 №1135/23-2/36320624 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Альгіз-СТ»; акт від 13.05.2011 №170/23-509/36836041 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бергана»; акт від 19.10.2012 №1760/2221/37835190 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вінкана Сервіс»; акт від 30.04.2013 №113/22-1109/13605118 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Проком»; акт від 12.03.2013 №857/22.4-07/14102520 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ у формі НВО «Електр»; акт від 11.06.2012 №118/22-1421/32518416 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.»; акт від 02.02.2012 №193/23-3/34440939 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрооіл Групп»; акт від 19.12.2012 №913/22/37443199 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рангоут», якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажі товарів (послуг), відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

У Акті перевірки зроблено висновок, із посиланням на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України, про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, зазначеними в Акті перевірки.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Так, згідно викладених в Акті перевірки позивача відомостей, судом встановлено, що

контрагенти позивача - ТОВ «БК Палада», ТОВ «Дисконтропторг», ТОВ «Рвнгоут», ТОВ «Союз-ДСК», ТОВ «Альгіз-СТ», ТОВ «Бергана», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК «Дагаз», ТОВ «Проком», ТОВ у формі НВО «Електр». ТОВ «Триумф», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», ТОВ «Агройл груп» в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів/послуг, які надавались підприємствами.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів зроблений з огляду на діяльність його контрагентів є безпідставним та не обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з контрагентами.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000372201 від 04.07.2013, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Платіжним дорученням від 15.07.2013 №1340 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, то з Державного бюджету України на користь позивача мають бути стягнуті понесені ним судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. , 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 04.07.2013, яким Комунальному підприємству «Облводоканал» Запорізької обласної ради зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1601006,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 03327115, місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180-а) суму судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 06.10.2014.