Рішення № 41844647, 01.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2014 р. Справа № 914/3438/14

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Декада-2000", м.Львів Фізичної особи-підприємця Лозинської Наталії Євгенівни, м.Львівпро: стягнення 40499,89 грн. Cуддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Муха Р.В. - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Декада-2000" до Фізичної особи-підприємця Лозинської Наталії Євгенівни про стягнення 39543,89 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 29.10.2014р.

Ухвалою суду від 29.10.2014р. розгляд справи відкладено розгляд справи на 19.11.2014р.

18.11.2014р. за вх.№5490/14 поступила заява позивача від 17.11.2014р. про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Лозинської Н.Є суму боргу по Договору №534 від 20.01.2014р. - 28 581,15 грн., штраф 10% від суми боргу по Договору №534 від 20.01.2014р. - 2 858,12 грн., пеню відповідно до умов Договору №534 від 20.01.2014р.- 2879,58грн., 10 % річних відповідно до умов Договору №534 від 20.01.2014р. - 1 528, 39 грн., інфляційні втрати відповідно до умов Договору №534 від 20.01.2014р. - 4 344, 33 грн.

18.11.2014р. від позивача поступила заява (вх.№50141/14), якою він підтверджує суму заборгованості ФОП Лозинська Н.Є. перед ТОВ "Декада -2000" по договорі поставки №534 від 20.01.2014р. та заява (вх.№50144/14), якою він підтверджує те, що ТОВ "Декада -2000" раніше не подавався позов до ФОП Лозинська Н.Є про стягнення заборгованості за договором поставки №534 від 20.01.2014р., що є предметом судового розгляду по справі №914/3438/14.

18.11.2014 позивач подав при супровідному листі (вх.№50137/14) додаткові докази по справі, які судом прийняті і приєднані до матеріалів справи.

19.11.2014р. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5505/14) на вартість товарно-транспортних накладних №6517 від 19.02.2014р. та №5866 від 14.04.2014р., а саме 219, 10 грн. та просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Лозинської Н.Є суму боргу по Договору №534 від 20.01.2014р. - 28 800,25 грн., штраф 10% від суми боргу по Договору №534 від 20.01.2014р. - 2 880,03 грн., пеню відповідно до умов Договору №534 від 20.01.2014р.- 2901,92грн., 10 % річних відповідно до умов Договору №534 від 20.01.2014р. - 1540, 31 грн., інфляційні втрати відповідно до умов Договору №534 від 20.01.2014р. - 4377, 38 грн. та заяву в якій просить продовжити строк розгляду справи (вх. №5506/14) з метою подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 19.11.2014р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 01.12.2014р.

В судове засідання 01.12.2014р. представник позивача з'явися, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 01.12.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення (вх.№42520/14 від 06.10.2014р.) та (вх.№49185/14 від 14.11.2014р.).

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено.

20 січня 2014 року між Товариством і обмеженою відповідальністю «Декада-2000» (надалі-Позивач) та Фізичною особоїо-підприемцем Лозинською Наталісіо Євгенівною (надалі -Відповідач) було укладено Договір на поставку товару №534.

Відповідно до заявок Позивача та умов договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця лікарські препарати та засоби, медичні імунобіологічні препарати, супутні товари та інші форми медичного асортименту (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Позивачем було відпущено Відповідачу Товар згідно накладних: № 5864 від 14.02.2014р., № 5865 від 14.02.2014р., № 6049 від 17.02.2014р., № 6048 від 17.02.2014р., № 6047 від 17.02.2014р., № 6075 від 17.02.2014р., № 6076 від 17.02.20І4р., № 6077 від 17.02.2014р., № 6286 від 18.02.2014р., № 6287 від 18.02.2014р., № 6288 від 18.02.2014р., № 6513 від 19.02.2014р., № 6514 від 19.02.2014р.. № 6515 від 19.02.2014р., № 6516 від 19.02.2014р., № 6517 від 19.02.2014р., № 6518 від 19.02.2014р., № 6964 від 21.02.2014р., № 6965 від 21.02.2014р., № 6966 від 21.02.2014р., № 7176 від 24.02.2014р., № 7177 від 24.02.2014р., № 7178 від 24.02.2014р., № 7179 від 24.02.2014р., № 7180 від 24.02.2014р., № 7181 від 24.02.2014р., № 7188 від 24.02.2014р., № 7189 від 24.02.20І4р.. № 7376 від 25.02.2014р., № 7375 від 25.02.2014р., №5866 від 14.04.2014р. на загальну суму 29 225 гри. 21 коп. (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять гривень двадцять одна копійка), по яких Відповідач в свою чергу оплатив лише 424 грн. 96 коп. (чотириста двадцять чотири гривні дев'яносто шість копійок).

Відповідно до Договору на поставку товару № 534 від 20 січня 2014 року Відповідач зобов'язався здійснити оплату за Товар шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу, в строки, які вказані в накладних на передачу товару.

Отже, станом на 03 вересня 2014 року за Відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ «Декада-2000» за поставлений Товар згідно Договору на поставку товару № 534 від 20 січня 2014 року в розмірі 28 800 грн. 25 коп. (двадцять вісім тисяч вісімсот гривень двадцять п'ять копійок).

В зв'язку з наведеними вище обставинами, з метою безпосереднього врегулювання спору, 03.06.2014р. Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію про наявність заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.

За неналежне виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 2880,03 грн. штрафу, 2901,92 грн. пені, 1540,31 грн. 10% річних, 4377,38 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ч.6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Більш того, ч.1 та ч.2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 28800,25 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого та неоплаченого товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Поняття неустойки визначено у статті 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України , якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов"язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення нарахованої 10% штрафу в розмірі 2880,03 грн., суд перевірив їх нарахування та прийшов до висновку про те, що 10 % штрафу становить 2880,03 грн.

Що ж до вимоги про стягнення пені у розмірі 2901,92 грн., то зробивши перерахунки нарахування пені, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає до стягнення повинна складати 2636,99 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони у договорі (п.7.3) обумовили, що розмір відсотків річних повинен складати 10%, то суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 10% річних в сумі 1540,31 грн. та інфляційних втрат в сумі 4377,38 грн. підлягає до задоволення повністю.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 28800,25 грн. основного боргу, 2880,03 грн. штрафу, 2636,99 грн. пені, 1540,31 грн. 10% річних, 4377,38 грн. інфляційних втрат. В частині решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3,22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84,85, 116 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позовні вимоги , з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лозинської Наталії Євгенівни (79011, м.Львів, вул.І.Франка, 116/9, ідентифікаційний код 2917515165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декада-2000» (01001, м.Львів, вул.П.Панча, 10/54, код ЄДРПОУ 30478073) 28800,25 грн. основного боргу, 2880,03 грн. штрафу, 2636,99 грн. пені, 1540,31 грн. 10% річних, 4377,38 грн. інфляційних втрат, 1815,05 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

В засіданні 01.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів, 06.12.2014р. та 07.12.2014р. виготовлено і підписано 08.12.2014р.

Суддя Кітаєва С.Б.