Ухвала суду № 41844633, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2014 р. м. Київ К/800/53952/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 158 від 13 лютого 2012 року та № 58 о/с від 16 лютого 2012 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 30 100 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права ОСОБА_3 просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 18 серпня 1997 року проходив службу в ОВС, а з 04 червня 2010 року на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Розпорядженням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 320 від 29 квітня 2010 року позивача було відряджено до Прокуратури Одеської області для розслідування резонансних кримінальних справ № 051201000047 та № 01201000017, які були порушені відносно посадових осіб Великодальницького ЗАТ «Євдокія» та ВАТ «Одеснафтопродукт» за фактами привласнення коштів в особливо великих розмірах.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 158 від 13 лютого 2012 року оперуповноваженого сектора карного розшуку Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 58 о/с від 16 лютого 2012 року ОСОБА_3 звільнено у запас Збройних Сил України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 23 лютого 2012 року.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції посилаючись на норми частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки мав дізнатись про порушення, на його думку, прав та інтересів ще у 2012 році, після винесення оскаржуваних наказів про звільнення його з органів внутрішніх справ.

В обґрунтування такого висновку, судом апеляційної інстанції було зазначено, що згідно з наявних в матеріалах справи актів, позивач від ознайомлення з дисциплінарним наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 13 лютого 2012 року № 158, а також від ознайомлення з текстом та висновком атестаційного листа відмовився. При цьому, згідно листа відповідача від 27 лютого 2012 року № 31/8-741, позивачу повідомлялось про те, що його звільнено з органів внутрішніх справ 23 лютого 2012 року та було рекомендовано прибути до відділу кадрового забезпечення Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки та військового квитка, чого останній не здійснив (а.с 54).

Крім того, згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 13 лютого 2012 року № 158 було визнано таким, що втратило чинність розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 320 від 29 квітня 2010 року в частині відрядження у розпорядження прокуратури Одеської області старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_3 А тому, з моменту прийняття вказаного наказу, у позивача були відсутні законні підстави для перебування у розпорядженні Прокуратури Одеської області та виконання будь-яких завдань.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказаний висновок суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства та є передчасним, з огляду на наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Згідно частини 1 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Тобто, для обчислення строку звернення до суду необхідно встановити день коли особа дізналась, чи повинна була дізнатися про порушення свого права, в даному випадку - про звільнення зі служби.

Так, суд апеляційної інстанції вважав встановленим, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та інтересів ще у 2012 році, після винесення оскаржуваних наказів про звільнення його з органів внутрішніх справ.

Однак, судом апеляційної інстанції не було встановлено, чи направлявся позивачу лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 27 лютого 2012 року № 31/8-741, в якому позивачу повідомлялось про його звільнення з органів внутрішніх справ. Докази такого відправлення в матеріалах справи відсутні.

Також апеляційним судом залишилося не встановленим, чи направлявся Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області до Прокуратури Одеської області, куди позивач був відкомандирований, наказ від 13 лютого 2012 року № 158 про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ та яким було визнано таким, що втратило чинність розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 320 від 29 квітня 2010 року в частині відрядження у розпорядження Прокуратури Одеської області ОСОБА_3

При цьому, акти відповідача від 13 лютого 2012 року (а. с. 50, 57-59) не можуть бути безумовним свідченням того, що позивач був обізнаний про його звільненням з органів внутрішніх справ, оскільки в них не вказано за яким номер телефону дзвонили позивачу.

З огляду на викладене, неможна погодитися з висновком апеляційного суду щодо початку перебігу строку звернення до адміністративного суду, а отже й з висновком щодо його пропуску без поважних причин.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції не встановив належним чином початок перебігу строку звернення до суду, не з'ясував обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, ухвала суду про залишення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог без розгляду є передчасною, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: