Ухвала суду № 41844589, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/53251/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., С.Я. Чалого

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

у справі № 826/9473/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сушия» (далі - ТОВ «Сушия») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання неправомірним (протиправним) рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 25.04.2014 №100250004/2014/000037/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про відмову у задоволенні позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Сушия» просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Сушия» (Покупець) та фірмою «Farmers Rice Cooperative» LLC (США) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2012 №01/03-12, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар (продукти харчування), що поставляється окремими поставками товару та вказаний у Специфікації або фактурах. Загальна вартість цього Контракту становить 1 000 000,00 дол. США. Умови поставки товару - CIF (м. Київ) або CIF (м. Одеса) відповідно до правил «Інкотермс - 2010 р.».

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару ТОВ «Сушия» подало до митного посту Митниці «Західний» митну декларацію від 24.04.2014 №100250004/2014/092228 (далі - МД №100250004/2014/092228), згідно з якою митна вартість товару (рис, загальною вагою 99 792,00 кг) задекларована із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) в розмірі 87 824,00 дол. США (1 011 104,54 грн.).

Разом з МД №100250004/2014/092228 на підтвердження митної вартості позивачем було подано наступні документи: Контракт №01/03-12 із Додатковими угодами №1 та №2; інвойс №421668 від 04.03.2014; декларацію виробника від 11.03.2014; коносамент MSCU04146657 від 11.03.2014; копію митної декларації країни відправлення №421665-9 від 27.02.2014; міжнародні автомобільні накладні (CMR) 8/1 від 22.04.2014, №8/3,4 від 22.04.2014, №8/4,5 від 22.04.2014; банківський платіжний документ, що стосується товару від 09.04.2014; пакувальний лист від 04.03.2014; сертифікат про походження товару загальної форми від 04.03.2014; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1524 від 18.04.2014; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/43257 від 15.05.2012; карантинний дозвіл на імпорт (транзит) №75/09806 від 22.11.2013; фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером №F-C-06113-03803820-7-N від 07.03.2014; торгова угода від 19.11.2013.

За результатами розгляду вказаних документів 24.04.2014 Митниця запропонувала позивачу надати наступні додаткові документи: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за власним бажанням інші додаткові наявні у декларанта або уповноваженої ним особи документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання вказаної вимоги митного органу 25.04.2014 позивачем були направлені до Митниці додаткові документи, а саме: лист від виробника стосовно вартості страхування вантажу, який надійшов на адресу позивача відповідно до інвойсу №421668 від 04.03.2014; лист від страхової компанії з перекладом; банківський платіжний документ про оплату позивачем інвойсу №421668 від 04.03.2014; експортну декларацію країни-відправлення від 27.02.2014; прайс-листи виробника товару; виписку з бухгалтерської документації по попередній поставці товару.

За результатами перевірки МД №100250004/2014/092228 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, відповідачем було відмовлено ТОВ «Сушия» в митному оформленні товару та складено картку відмови №100250004/2014/00070 від 25.04.2014. Також було прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості від 25.04.2014 №100250004/2014/000037/1, яким скориговано митну вартість товару з 0,88 дол. США за кг до 1,18 дол. США за кг.

Так, за результатами розгляду всіх доданих до МД №100250004/2014/092228 документів відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, зазначені в частині другій та третій статті 53 МК України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, ТОВ «Сушия» не подано додаткових документів (страхові документи), а також документи, що містять відомості про вартість страхування, які відповідно до частини другої статті 53 МК України є документами, що підтверджують складові митної вартості товару, що й стало підставами прийняття оскаржуваного рішення №100250004/2014/000037/1.

На спростування наведеного висновку митного органу позивачем надано відповідачу лист від 24.04.2014 №Л-6, в якому ТОВ «Сушия» надавало Митниці пояснення щодо відсутності змоги підтвердити вартість страхування товару у зв'язку із відсутністю можливості у Продавця надати інформацію щодо вартості однієї конкретної поставки товару за одним конкретним інвойсом, оскільки страхова сума розміром 3 000 000,00 дол. США є загальною та сплачена останнім наперед у вигляді авансового платежу.

На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Сушия» надано лист від компанії «ЕРІС» (страхувальника Продавця), в якому зазначено, що страхове покриття для партії товару за інвойсом №421668 надано фірмі «Farmers Rice Cooperative» покриває період з 01.09.2013 по 01.09.2014, загальний страховий ліміт усіх відвантажень фірми складає 3 000 000,00 дол. США та діє на весь період перевезень.

Також, надано отриманий від Продавця лист від 24.04.2014, відповідно до якого повідомлено, що страхове покриття їхніх вантажів є частиною великої рамкової політики, котра є між останнім та їх страхувальником. Індивідуальні сертифікати не передбачені та не видаються.

Крім того, на підтвердження заявленої митної вартості позивачем, до митного органу були подані торгівельна угода від 19.11.2013, укладена між фірмою «Farmers Rice Cooperative» та ТОВ «Сушия», прайс-лист Продавця, видаткову накладну від 04.12.2013 №9018, банківський платіжний документ від 09.04.2014 про оплату позивачем інвойсу від 04.03.2014 №421668.

12.05.2014 декларант звернувся до заступника начальника Митниці з листом та викладеним у ньому проханням підтвердити заявлену ТОВ «Сушия» митну вартість товару та, зважаючи на відсутність відповідного реагування на лист позивача, останній 24.05.2014 звернувся зі скаргою на рішення №100250004/2014/000037/1 до начальника Митниці.

30.05.2014 ТОВ «Сушия» отримано лист відповідача від 19.05.2014 №5943/1/26-70-61-02, яким повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення №100250004/2014/000037/1 та 16.06.2014 повідомлено про відмову у визнанні заявленої митної вартості.

На підтвердження існування розбіжностей в наданих декларантом документах митним органом зазначено, що в копії банківського платіжного документу від 09.04.2014 вказані інші банківські реквізити Продавця, порівняно із реквізитами, вказаними у Контракті №01/03-12.

Проте, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмінність банківських реквізитів банківського платіжного документу від 09.04.2014 та Контракту №01/03-12 не є підставою для сумнівів у задекларованій вартості товару, оскільки законодавством не обмежується кількість банківських рахунків, які може відкрити юридична особа, а наведена обставина не впливає на зміну митної вартості товару.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару основні документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України 13.03.2012 N 4495-VI (далі - Митний кодекс України).

У свою чергу, подані декларантом документи, копії яких наявні у матеріалах справи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, а також вартість страхових витрат, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача встановлено, що митний орган не зазначив жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598 (далі - Правила №598).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час сплати позивачем спірних сум податку на додану вартість) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Сушия» для митного оформлення ввезених товарів подало відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 МК України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як установлено судами попередніх інстанцій, оспорюване у справі рішення про коригування митної вартості товарів від 25.04.2014 №100250004/2014/000037/1 прийняте відповідачем із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Проте, вказане рішення не містить посилань на жодне джерело інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, тобто визначена цим рішенням митна вартість ввезеного позивачем товару не обґрунтована належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ураховуючи, що, як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Сушия» подало достатній пакет документів для визначення митної вартості ввезеного товару за основним методом, вказані документи недоліків, передбачених митним законодавством не містили, а оспорюване рішення відповідача від 25.04.2014 №100250004/2014/000037/1 прийнято необґрунтовано та не у порядку, передбаченому Правилами №598, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом

помічник судді М.Р. Мергель