Ухвала суду № 41844187, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/30270/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року

у справі № 2а-2639/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт України»

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі

Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт України» (надалі також - позивач, ТОВ «Віндкрафт України») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року № 0000012201.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року відмовлено ТОВ «Віндкрафт України» у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Віндкрафт України» задоволено, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року № 0000012201.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000012201, яким нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 1415109,80 грн., з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 31 травня 2012 року № 63/22/36293952, про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягало у не забезпеченні надходження валютних цінностей протягом законодавчо встановлених строків з моменту здійснення авансового платежу.

Так, за змістом акту перевірки, між ТОВ «Віндкрафт Україна» та нерезидентом «VESTAS Deutschland GmbH» укладено договір від 29 квітня 2011 року, згідно з умовами якого позивач зобов'язується здійснити передоплату, а нерезидент зобов'язується поставити вітроенергетичну турбіну та вироби з алюмінію. На виконання умов договору позивач здійснив перерахування частини коштів в сумі 1900000 євро, що підтверджується платіжним дорученням від 6 червня 2011 року №1. Митне оформлення вітряної турбіни, згідно даних реєстру ВМД було здійснено 26 грудня 2011 року, з порушенням терміну у 180 днів, передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Із такими доводами відповідача правомірно не погодився суд апеляційної інстанції.

За змістом статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Зокрема, згідно з пунктом 2 статті 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно статті 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Визначення моменту перетину товаром митного кордону України також міститься у пункті 35 статті 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

З правового аналізу наведених норм слідує, що вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під поставкою імпортованого товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Враховуючи викладене оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Відповідно до пункту 4 «Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 року №80, одним із документів, який подається для митного контролю є рахунок (invoіce) або інший документ, який визначає вартість товару. Згідно з пунктом 2 «Порядку суднового постачання в морських і річкових портах України, відкритих для заходу суден закордонного плавання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року №846, інвойс (рахунок-фактура) - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Крім того, інвойс (рахунок-фактура) може бути використаний як супровідний документ.

Згідно з відмітками Миколаївської та Херсонської митниць Державної митної служби України «Під митним контролем» на накладній про перевозку вантажу водним транспортом, товар перетнув митний кордон України в районі м. Миколаїв 25 жовтня 2011 року, а в районі м.Херсона 1 грудня 2011 року. Згідно з відміткою Херсонської митниці Державної митної служби України «Під митним контролем» на інвойсі, товар перетнув митний кордон 1 грудня 2011 року.

Тобто, поставка товару на митну територію України відбулася в межах 180-денного строку з моменту здійснення передплати, а тому рішення ДПІ про стягнення пені за порушення

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необгрутованість податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко