Рішення № 41840765, 05.12.2014, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2442/14-ц

Провадження № 2/515/2863/14

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

при секретарі Унгурян Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

01.10.2014 року публічне акціонерне товариство «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODT0FD40307738 від 15.02.2011 року вилучити у ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, належний на праві власності ОСОБА_1; звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору приєднання № ODT0FD40307738 від 15.02.2011року відповідачка отримала кредит у розмірі 105178 грн. 89 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.02.2016 року.

Відповідачка належним чином свої зобов'язання за договором не виконує і станом на 22.08.2014 року має заборгованість у сумі 111206 грн. 07 коп., яка складається з наступного: 90295 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 14607 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2300 грн. 17 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4003 грн. 31 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором приєднання, відповідачка надала в заставу належний їй на праві власності автомобіль Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.

Враховуючи, що ОСОБА_1, в порушення вимог закону та умов договору, зобов'язання за договором застави не виконує, предмет застави в заклад банку не передає, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність; повністю підтримав вимоги позову, просив його задовольнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав та надав заперечення проти позову, пояснивши, що законодавець визначає кредит як грошові кошти, що видаються позичальнику банком, а зустрічне надання за даним договором полягає у поверненні кредиту, тобто вказаних коштів та процентів. Факт надання грошових коштів може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним належним доказом здійснення платежу, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу, а тому вимоги позивача не є обґрунтованими належними та допустимими доказами. Крім того, не заперечуючи того факту, що кредит його довірительниці видавався саме на придбання автомобіля, який є предметом застави та належить останній на праві власності, представник відповідачки стверджував про необгрунтованість розрахунку заборгованості по кредиту, проте жодних доказів в підтвердження цього суду не надав.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору приєднання № ODT0FD40307738 від 15.02.2011 року (а.с.10-11), відповідачка отримала кредит у розмірі 105178 грн. 89 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.02.2016 року. Відповідачка належним чином свої зобов'язання не виконує і станом на 22.08.2014 року має заборгованість у сумі 111206 грн. 07 коп. (а.с.5-7), яка складається з наступного: 90295 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 14607 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2300 грн. 17 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4003 грн. 31 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, ПАТ КБ ПриватБанк» і відповідачка 16.02.2011 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого остання надала в заставу належний їй автомобіль Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.(а.с.12-15).

Як з'ясував суд, у порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідачка зобов'язання за договором застави не виконує; предмет застави в заклад банку не передала.

У відповідності до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

В матеріалах справи міститься копія вимоги-повідомлення позивача за №30.1.0.0/2-5001 від 16.07.2014 року (а.с.8), адресованої відповідачці, з повідомленням про існуючу заборгованість, попередженням про наслідки непогашення кредитної заборгованості та наміром звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу або будь-яким іншим чином, передбаченим договором або законом, що підтверджується реєстром поштових відправлень №3297(а.с.9-9зворот).

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Як передбачено ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 2 Закону України «Про заставу» визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, що не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Частиною 1 ст.20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Приймаючи до уваги, що позивачем - ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлено позов саме з таких підстав, то цілком очевидно, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні позивача, а тому суд вважає, що позовна вимога щодо вилучення у відповідачки ОСОБА_1 предмету застави - автомобіля Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, комплекту ключів, свідоцтва про реєстрацію автомобіля Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 - підлягає задоволенню.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, яким визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Положення Закону України «Про заставу» та ст.590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечать. Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч.2 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Однією з процедур, передбачених ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Крім того, згідно кредитно-заставного договору на предмет застави може бути звернено стягнення на підставах передбачених чинним законодавством.

Таким чином, щодо способу реалізації заставного майна, то діюче законодавство визначає його диспозитивно, а саме сторони можуть врегулювати цей випадок на свій розсуд та визначити спосіб реалізації у випадку звернення стягнення за умовами договору, що не суперечить також і п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Відповідно до пп. 40, 42 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 4 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ПАТ КБ «Приватбанк» у своєму позові щодо захисту порушеного права, визначив спосіб реалізації заставленого майна, що відповідає як кредитно-заставному договору так і чинному законодавству.

Факт неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань і наявність боргу підтверджується наявними у матеріалах справи наданими позивачем розширеними розрахунками заборгованості, якими підтверджується заявлений банком розмір загального боргу позичальника (а.с.5-7,11).

Доводи представника відповідачки щодо невизнання позову через не надання позивачем належних доказів здійснення платежу ОСОБА_1 та необгрунтованості розрахунку заборгованості по кредиту, суд вважає безпідставними та надуманими, та не може їх прийняти до уваги, оскільки в ході розгляду даної справи відповідачкою не було подано контррозрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, не подавались будь-які докази щодо невідповідності обставинам справи здійсненого кредитором розрахунку боргу і не було заявлено клопотання про проведення відповідної судової експертизи на підставі наявних у матеріалах справи доказів. При цьому, представником відповідачки не заперечувався факт видачі кредиту його довірительниці саме на придбання автомобіля, який є предметом застави та належить останній на праві власності(а.с.17), а самим договором приєднання № ODT0FD40307738 від 15.02.2011 року (п.1.5) передбачено, що позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредит, в тому числі а) 91518,00грн. на поточний рахунок автосалону ПОГАШЕНИЕ КОНФИСКАТА із зазначенням банківських реквізитів; б) в сумі 10283,23 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії із зазначенням реквізитів останньої; на оплату коштів за реєстрацію предмета застави і т.п.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, як основані на законі.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1112,06 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст.3,4, 10, 11, 58-60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.3,11,15,16,526,530,546,589,590 ЦК України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення - задовольнити в повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODT0FD40307738 від 15.02.2011 року в сумі 111206 (сто одинадцять тисяч двісті шість) грн. 07 коп.

- вилучити у ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) предмет застави - автомобіль Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1;

- звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Mercedes-Benz, модель: Vito, рік випуску: 2002, тип ТЗ: легковий пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт НОМЕР_4 виданий Татарбунарським РВ ГУМВС України в Одеській області 30.11.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рах. 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судовий збір в сумі 1112 (одна тисяча сто дванадцять) грн. 06 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Семенюк