Рішення № 41839434, 03.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9326/13-ц 03.12.2014 03.12.2014 03.12.2014

Провадження №22-ц/784/3050/14 Суддя першої інстанції -Павлова Ж.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

за участю: представників відповідачів - Корицького А.О., Орлової О.В., представника третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Військової частини А 2488

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини А 2488 (далі - ВЧ А 2488), Миколаївської міської ради за участю третьої особи Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ВЧ А 2488 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що з 2010 року їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачем встановлено тимчасовий паркан, що проходить через її земельну ділянку, крім того прохід та проїзд до належної їй земельної ділянки можливий лише через територію ВЧ А 2488.

Посилаючись на викладене, та на те, що відповідач добровільно відмовляється знести тимчасовий паркан, що розташований на належній їй земельній ділянці та вирішити питання щодо вільного доступу та проїзду до земельної ділянки, позивачка просила суд зобов'язати ВЧ А 2488 демонтувати тимчасовий паркан та перенести його за межі земельної ділянки на відстань не менше 20 метрів від кордонів земельних ділянок встановлених, державними актами та надати дозвіл у вигляді постійних перепусток їй та членам її родини, працівникам будівельного транспорту та будівельних організацій для проїзду транспорту та проходу по території військової частини щоденно з 8-00 год. ранку до 20-00 год. вечора.

Ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2013 року та від 31 березня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи залучено - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва та Миколаївську міську раду в якості співвідповідача.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 вересня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ВЧ А 2488 демонтувати споруду - залізобетонну огорожу, яка проходить в середній частині земельної ділянки в поперечному напрямі на відстані від фасадної межі по правій боковій межі - на відстані 8,75 м., по лівій боковій межі - 8,18м., земельної ділянки АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та перенести вказану споруду за межі цієї земельної ділянки. Зобов'язано ВЧ А 2488 надати постійну перепустку ОСОБА_5 для її проходу та проїзду на територію ВЧ А 2488 щоденно з 8-00 год. до 20-00 год.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВЧ А 2488, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів та третьої особи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та таке встановлено судом, що на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 17 березня 2010 року за р.№146, ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 800 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Спочатку вказана земельна ділянка була виділена ОСОБА_7, на яку було виготовлено технічну документацію та 15 травня 2009 року видано державний акт (а.с.14).

Із державного акту на право постійного користування землею №466 від 31 травня 1995 року вбачається, що земельна ділянка площею 55,9 га надана в постійне користування КЕВ Миколаївського району, військова частина №10758, по вул. Спортивній, 25 для розташування військового містечка №62 (а.с.44).

Вказана земельна ділянка передана у власність територіальної громади м. Миколаєва, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №9/61 від 22 грудня 2006 року затверджена технічна документація щодо окремих земельних ділянок, а державний акт №466 від 31 травня 1996 року погашено (а.с.47).

В подальшому Миколаївська міська рада розпорядилася вказаною земельною ділянкою відповідно до належних їй повноважень та Генерального плану видала земельні ділянки фізичним особам, в тому числі і ОСОБА_7, який продав свою земельну ділянку позивачці.

Задовольняючи позов та зобов'язуючи ВЧ А 2488 демонтувати споруду - залізобетонну огорожу та перенести її, суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною порушено право позивачки на користування належною їй земельною ділянкою.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 року з подальшими змінами, Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року з подальшими змінами визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Згідно до статей 1, 2, 3 вказаного закону військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Отже, Міністерство оборони України здійснює управління військовим майном, як власник від імені Держави, а відтак має виступати стороною у справі стосовно спорів даного майна.

Проте, із змісту позовної заяви вбачається, що позов пред'явлено до військової частини А 2488 та Миколаївської міської ради.

Крім того, з висновку експерта регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 28 лютого 2014 року№125-018 вбачається, що спірна споруда є залізобетонною огорожею, яка проходить по значній довжині загальної земельної ділянки площею 51,5 га та ділить земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 на дві частини, а не є тимчасовим парканом, як вказано позивачкою. Також експертом вказано, що вказана огорожа збудована КЕВ м. Миколаєва по вул. Спортивній,25(а.с.39-43).

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2006 року передбачено, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладання або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

На вказані обставини, суд першої інстанції належної уваги не звернув та розглянув позов лише до ВЧ А 2488, а відтак дійшов помилкового висновку про покладення зобов'язання на неї демонтувати залізобетонну огорожу, при цьому не вирішивши питання щодо притягнення Міністерства оборони України та КЕВ м. Миколаєва в якості співвідповідачів.

Висновки суду щодо задоволення вимог про зобов'язання ВЧ А 2488 надати перепустку ОСОБА_5 для проходу на територію ВЧ А 2488, то вони також не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За положеннями статті 115 ЗК України навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах створюються зони особливого режиму використання земель.

«Інструкцією з організації пропускного режиму на адміністративно-господарську і технічні території у військових частинах та підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України», затвердженою наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №116 від 20.04.2006 року встановлено здійснення пропускного режиму на територію військової частини (далі - Інструкція).

Вказаною Інструкцією передбачено порядок надання перепусток лише штатному особовому складу військової частини, а також на підставі письмового наказу командира військової частини надаються перепустки для входу на технічну територію військової частини лише окремим категоріям військовослужбовцям та працівникам військової частини.

Отже, надання перепусток на територію військової частини іншим громадянам України не передбачено.

Крім того, із наданого в апеляційній інстанції представником Миколаївської міської ради Генерального плану ділянок для індивідуального будівництва по вул. Польотній, розробленого міським Управлінням архітектури в 2008 році, вбачається, що доступ до земельних ділянок, в тому числі і до тієї, що належить ОСОБА_5 забезпечено через провулок Польотний (а.с.129-130).

Встановлене свідчить про наявність проходу на земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 через провулок Польотний в м. Миколаєві, а не лише через територію ВЧ А 2488.

У зв'язку з наведеним щодо надання перепустки ОСОБА_5 на територію ВЧ А 2488 є безпідставні.

На вказані обставини суд належної уваги не звернув та дійшов невірного висновку про зобов'язання ВЧ А 2488 надати ОСОБА_5 перепустку на територію військової частини для проходу та проїзду на земельну ділянку, що належить позивачці.

Таким чином, рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки якого не в повній мірі відповідають обставинам справи на підставі п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_5 до ВЧ А 2488 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення суду в частині відмови позовних вимог ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради не оскаржувалося та не було предметом апеляційного розгляду.

На підставі ст. 88 ЦПК України з позивачки на користь ВЧ А 2488 підлягає стягнення судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу військової частини А 2288 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 вересня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до військової частини А 2488 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_5 до військової частини А 2488 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та покладення зобов'язання видати перепустку ОСОБА_5 на територію військової частини А 2488, а також зобов'язання демонтувати частину огорожі, яка проходить через належну ОСОБА_5 земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду в іншій частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь військової частини А 2488 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному прядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: