Рішення № 41839171, 21.11.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.11.2014

Справа №2/489/2848/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по сплаті аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просила стягнути на свою користь пеню на прострочені відповідачем щомісячні платежі аліментів на утримання спільного сина ОСОБА_3 в розмірі 100890,92 грн.

Позов обґрунтувала тим, що аліменти були присудженні рішенням суду від 16 грудня 2003 р., виконавче провадження з їх виконання відкрито 02 лютого 2004 р., борг відповідача становить на 01 жовтня 2014 р. 42318,28 грн. Дитина важко хвора, потребує постійного догляду через що вона не має змоги працювати.

В судовому засіданні позивачка з представником викладені вимоги підтримала. Суду пояснила, що батько покинув сина, який народився з вродженими вадами одразу після народження, понад 10 років його не відвідує, вона зараз перебуває у другому шлюбі та має другу дитину. Працювати не може, оскільки старший син постійно потребує стороннього догляду, самостійно себе обслуговувати, пересуватися, їсти не може, його стан здоров'я поступово погіршується. Тільки на лікування, а не на одежу і т.п., сина щомісячно витрачається приблизно 3000 грн. До кінця 2013 р. органами соціального забезпечення виплачувалася допомога на сина у зв'язку із ухиленням батька від оплати аліментів на його утримання, але потім з невідомих причин припинили, через що вона вимушена була звертатися до правоохоронних органів з метою вплинути на відповідача, оскільки дитина потребує коштів на лікування постійно.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково в розмірі 5000 грн. у розстрочку на 1 рік. Вказав на хворобу травлення, пояснив, що інвалідом не визнаний, не одружений, інших дітей не має, не працює і останні 10 років офіційного місця працевлаштування не мав. Визнав, що в його сім'ї, яка складається з його самого та матері - пенсіонерки мається автомобіль, який придбаний на ім'я матері, яка права керувати ним не має.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази. встановив наступні обставини.

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Шлюб між сторонами, згідно копії свідоцтва, розірвано 24 березня 2004 р. (а.с.6).

Позивачка у зв'язку з другим шлюбом змінила прізвище на теперішнє (а.с.5,10).

Згідно копії постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2003 р. у цивільній справі №2-3968/2003 та копії виконавчого листа виданого 25 грудня 2003 р., присуджено з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян починаючи з 03 грудня 2003 р. і до його повноліття (а.с.8,12).

Виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення відкрито Ленінським відділом ДВС ММУЮ 02 лютого 2004 р. (а.с.13).

За заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, 08 серпня 2014 р Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальне провадження. Про підозру не повідомлено (а.с.20).

Дитина визнана інвалідом (а.с.22). Позивачка отримує державну соціальну допомогу на сина як дитину-інваліду, яка за останні 6 місяців перед зверненням до суду щомісячно становила 1950,30 грн. (а.с.21)

Із медичної документації на дитину вбачаються основні та супутні діагнози її захворювань: органічне ураження ЦНС, ДЦП, подвійна гемиплегія (важкий сплив), груба затримка психомоторного розвитку, гострий бронхіт, кома, міокардіодистрофія, функціональний розлад міліарного тракту, панкреотопатія тощо (а.с.23).

Відповідно до наданих відповідачем документів, то він не працює, підприємницькою діяльністю не займається, офіційних доходів не отримує, був визнаний непридатним до військової служби за загальним захворюванням, проживає із матір'ю, 1957 року народження, яка отримує пенсію за віком (а.с.43, 44, 52, 53).

Згідно розрахунку державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ заборгованості боргу по аліментам на утримання дитини від 09 жовтня 2014 р., заборгованість станом на 01 жовтня 2014 р. становила 42318,28 грн. (а.с.24,25).

За розрахунком заборгованості державного виконавця Ленінського ВДВС від 20 листопад 2014 р. заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини \зменшилася до 41533,87 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. (правова позиція згідно з постановою Верховного Суду України № 6-81цс13 від 11 вересня 2013 р.).

Позивачка розраховувала пеню на заборгованість по аліментам нарахованим з січня 2012 р. по 01 жовтня 2014 р., при цьому помилково починала розрахунок з першого числа місяця, якому боржник повинен був сплатити аліменти за цей місяць, а не з першого дня прострочення, тобто 1 числа наступного місяця.

За таких, умов суд вважає правильним розрахунок пені виконаний відповідачем, в якому вказане враховано в сумі 95323,04 грн. (а.с.39)

Відповідач не довів своєї вини у накопиченні заборгованості по сплаті аліментів, а звідси виникли підстави для нарахування пені. Суд звертає увагу, що регулярні великі щомісячні виплати відповідач почав робити тільки після звернення позивачки до правоохоронних органів наприкінці 2013 р.

Суд, розцінює відсутність офіційного працевлаштування відповідача, як обставину, яка не звільняє його від відповідальності за несплату аліментів, оскільки дана особа навіть не перебувала на обліку як безробітний, його захворювання та відсутність вищої освіти не позбавляли його можливості заробити на утримання дитини в будь-який законний спосіб.

До того ж відповідач визнав неофіційний та не постійних характер своїх заробітків, розмір яких не оголосив.

Мати відповідача перебуває на пенсії, купила автомобіль, здорова, оскільки іншого не доведено.

Звідки суд приходить до висновку, що відповідач не був позбавлений можливості оплачувати аліменти вчасно.

За таких умов відповідач повинен нести цивільну відповідальність за порушення встановленого рішенням суду грошового зобов'язання на користь свого малолітнього хворого сина.

Достатнім розміром пені суд вважає суму співмірною із загальним чистим боргом на дату розгляду справи по суті - 45000 грн.

Відтак, позов слід задовольнити частково.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір 243,60 грн.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, номер картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 пеню за прострочені платежі аліментів в сумі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір 243,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницьки