Рішення № 41839089, 21.11.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.11.2014

Справа № 2/489/2542/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 листопада 2014 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позивачка вказувала на те, що 10 квітня 2012 року до неї звернулася по телефону відповідачка з проханням перерахувати їй 40000 грн. для закупівлі овочевої продукції для реалізації. Оскільки між ними були добрі відносини, 10 квітня 2012 року грошовим переказом № 024298693101 через ПАТ «ПриватБанк» вона перерахувала на ім'я відповідачки 40000 грн., які остання отримала в повному обсязі та повідомила її про це.

Після отримання грошових коштів відповідачка пообіцяла повернути їх негайно по прибутті в м.Миколаїв, проте коштів до цього часу не повернула.

Посилаючись на те, що відповідачка утримує вказані кошти без будь-яких правових підстав, просила суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 40000 грн., а також 400 грн. банківської комісії, сплаченої за їх переказ.

В судовому засіданні при розгляді справи, позивачка позов підтримала, пояснювала суду, що 10.04.2014 року між нею та відповідачкою була досягнута усна домовленість про те, що вона перерахує ОСОБА_5 в м.Львів, де на той час відповідачка перебувала, грошовим переказом кошти всього у розмірі 60000 грн., з яких 40000 грн. для потреб відповідачки для придбання нею овочевої продукції та її реалізації, які остання обіцяла їй повернути після повернення до м.Миколаєва та продажу овочів, а також 20000 грн. для закупівлі овочів для неї (позивачки).

На виконання домовленостей відповідачка, отримавши переказом кошти, відповідно закупила для них овочі, але, прибувши до м. Миколаєва кошти у розмірі 40000 грн. їй не повернула.

Відповідачка проти позову ОСОБА_1 заперечувала, вказуючи на те, що вона дійсно отримала від позивачки кошти двома переказами на 40000 грн. та 20000 грн., а всього у розмірі 60000 грн., але на цю суму вона закупила овочеву продукцію саме для позивачки, яку по прибутті до м.Миколаєва їй повністю віддала. Посилалася на те, що між ними був укладений усний договір комісії.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 10 квітня 2012 року позивачка та відповідачка досягли усної домовленості про те, що ОСОБА_1 перерахує ОСОБА_5 банківським переказом кошти у розмірі 60000 грн., з яких 40000 грн. вона надає відповідачці для закупівлі нею овочевої продукції для її потреб та 20000 грн. для закупівлі овочів для позивачки.

На виконання цих домовленостей ОСОБА_1 перерахувала окремо двома банківськими переказами кошти у розмірі 40000 грн. та 20000 грн. Відповідачка отримала дані кошти та здійснила закупівлю овочевої продукції для себе та позивачки.

Ці обставини підтверджуються наявними матеріалами справи, поясненнями свідків в судовому засіданні.

До теперішнього часу отримані для закупівлі овочів кошти у розмірі 40000 грн. відповідачка позивачці не повернула.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному

або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212

ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року (справа № 6-88цс 13), від 24 вересня 2014 року (справа № 6-122 цс 14) та є обов'язковими для застосування судами України.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачка набула кошти, про повернення яких просить позивачка, за існування договірних правовідносин між ними, та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, суд приходить до висновку, що позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.А. Спінчевська