Ухвала суду № 41836979, 10.12.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.12.2014

Справа № 320/9104/14-к

Провадження 1-кп/320/591/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

судді - Кучеренко В.В.

судді - Баранова В.І.

при секретарі - Есіні Є.О.,

за участю прокурора - Обухова М.А.,

за участю адвокатів обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013080140000580, які надійшли з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3, 4 ст.187 КК України

ВСТАНОВИВ:

На початку лютого 2013 року, знаходячись в с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_4, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з метою вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5, з метою заволодіння майном потерпілого, вступив в попередню змову зі ОСОБА_3 і в період часу з початку лютого до 15.02.2013 підшукали знаряддя та засоби вчинення злочину - маски на обличчя, змінний одяг та взуття, перчатки, іграшковий пістолет, кухонний ніж.

15.02.2013 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись в с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою вчинення розбійного нападу, одягли змінний одяг і взуття, на голови одягли маски і вирушили до місця мешкання ОСОБА_5, за адресою будинок АДРЕСА_2. Приблизно о 19 годині 40 хвилин, того ж дня, знаходячись біля двору будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, подзвонили у дзвінок ОСОБА_5 і після того, як потерпілий вийшов із будинку, вчинили на нього напад, а саме: ОСОБА_3 спрямував у бік ОСОБА_5 іграшковий пістолет, що потерпілим було сприйнято як погроза застосування насильства, небезпечного для життя. Після чого заштовхали потерпілого у двір будинку, який є сховищем, де ОСОБА_5 вчинив активний опір нападникам і спробував вирвати у ОСОБА_3 іграшковий пістолет. Відразу ж після цього, ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, ножем, якій він мав при собі, наніс декілька ударів в область живота ОСОБА_5, тим самим застосував насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, та спричинив потерпілому тілесні ушкодження, а саме: проникаюче колото-різане поранення живота з локалізацією шкірної рани на передній черевній стінці і наскрізними ушкодженнями по ходу ранового каналу правої частки печінки, передньої стінки шлунка, яке супроводжувалося внутрішньочеревною кровотечею та потребувало екстреної хірургічної операції: розтину черевної порожнини, ушивання поранень печінки, шлунка, дренування черевної порожнини, а так само непроникаючу рану передньої черевної стінки, поверхневу рану-подряпину правої бокової поверхні живота, які кваліфікуються наступним чином: проникаюче поранення черевної порожнини, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, непроникаюча рана передньої черевної стінки, поверхнева рана-подряпина живота за ознакою розладу здоров'я до 6 днів, як легке тілесне ушкодження. В цей же час, на крик потерпілого ОСОБА_5, із будинку АДРЕСА_2, вийшли мешканці, внаслідок чого ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вимушені були покинути місце вчинення злочину, не заволодівши матеріальними цінностями потерпілого ОСОБА_5

Крім того, 04.03.2013 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин, знаходячись на вул. Перекопській в м. Мелітополі, ОСОБА_4, будучи особою, що раніше вчинила розбійний напад, маючи умисел на розбійний напад з проникненням у житло, через незаперті двері проник до будинку НОМЕР_1 де напав на ОСОБА_6, та погрожуючи, заздалегідь заготовленим предметом, колюче-ріжучої дії, що було сприйнято потерпілою ОСОБА_6, як реальна загроза для життя та здоров'я, вимагав грошові кошти та коштовності. Після чого, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я особи, що піддалася нападу, заздалегідь заготовленим предметом, колюче-ріжучої дії, завдав удару у 5-й палець правої руки ОСОБА_6. Потім почав відрізати їй пасма волосся, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження, а саме: рану тім'яної області, що зазнала хірургічного лікування, поверхневу рану в області 5-го пальця правої кисті, які кваліфікуються наступним чином: в області голови, як легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я, в області 5-го пальця правої кисті, як легке тілесне ушкодження. ОСОБА_4 відкрито заволодів належним ОСОБА_6 майном, а саме: мобільним телефоном «Nokia 1101», в корпусі чорного кольору, вартістю 325 гривень, imei-1 № НОМЕР_2 та imei-2 № НОМЕР_3 з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_4, яка матеріальної цінності не представляє; мобільним телефоном «Samsung Galaxy Hote», в корпусі білого кольору, вартістю 4959 гривень, imei-1 НОМЕР_5 та imei-2 НОМЕР_6, з сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_7, яка матеріальної цінності не представляє і флеш-картою пам'яті на 2ГБ, яка матеріальної цінності не представляє; грошовими коштами у сумі 1000 гривень НБУ; грошовими коштами у сумі 1000 доларів США (за курсом НБУ станом на 04.03.3013 року 799,30 гривень за 100 доларів), на загальну суму 7993 гривень; золотими виробами 585 проби, а саме: обручкою, вага приблизно 1,5 гр., розмір 17,5, вартістю 800 гривень; кільце у вигляді листочка з білими маленькими каменями, вага приблизно 1 гр., розмір 18, вартістю 700 гривень; кільце з білими маленькими каменями, вага приблизно 1 гр., розмір 17,5, вартістю 700 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 16477 гривень.

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України, так як він вчинив злочин (кримінальне правопорушення) вчинивши розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, та за ч.4 ст.187 КК України, так як він вчинив злочин (кримінальне правопорушення) вчинивши Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 надійшло в провадження суду з клопотанням про застосування стосовно останнього примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Під час досудового слідства була проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза № 125 від 11.07.2013, згідно з висновками якої ОСОБА_4 в період інкримінованих йому діянь страждав і в даний час страждає хронічним душевним захворюванням у формі хронічного маревного розладу. За своїм психічним станом в період часу, до якого відноситься інкриміновані йому діяння, не міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. В даний час так само не може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. Брати участь у судовому засіданні не може. Потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом.

Згідно ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 512 КПК України, участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов'язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

Під час проведення підготовчого судового засіданні, колегією суддів, з урахування думки прокурора та адвокатів, було прийнято рішення про розгляд кримінального провадження без присутності обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що його фактичний фізичний стан не дає можливості йому знаходитися в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.

Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Відповідно до п.24 постанови ВСУ № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року, Виходячи з комплексного аналізу норм законодавства України є сукупність юридичного і медичного критеріїв - встановлення у діянні винного складу злочину та наявність у нього хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а умовами - висновок судово-медичної експертизи про наявність у суб'єкта злочину такої хвороби, його потребу в лікуванні та засудження такої особи до покарання будь-якого виду.

Згідно даного пункту в судовому засіданні, при встановленні неосудності або обмеженої осудності особи суд має виходити з двох критерії: медичного і юридичного (психологічного). Медичний критерій припускає наявність у особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки. Встановлення і діагностика психічного стану особи належить до компетенції експертів-психіатрів.

Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кілька тяжких злочинів способом, який є небезпечним під час його скоєння. Так під час скоєння нападу на потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_4 ножем наніс останньому декілька ударів ножем в область живота. Під час скоєння нападу на потерпілу ОСОБА_6 ОСОБА_4 предметом, колюче-ріжучої дії, завдав їй удару у 5-й палець правої руки, а потім почав відрізати їй пасма волосся.

Відповідно до п.3 постанови ВСУ № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК, - висновку судово-медичної експертизи.

Відповідно до п.5 постанови ВСУ № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року, коло осіб, щодо яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, визначено у ст. 93 КК України, а вичерпний перелік видів цих заходів - у ст. 94 цього Кодексу. Розглядаючи справи про застосування примусових заходів медичного характеру, суди повинні враховувати, що такі заходи, як надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним, посиленим або суворим наглядом, передбачені ст. 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння (злочини) в стані неосудності, або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії чи керувати ними.

11.07.2013 року висновком судово-психіатричної експертизи було встановлено, що ОСОБА_4 в період інкримінованих йому діянь страждав і в даний час страждає хронічним душевним захворюванням у формі хронічного маревного розладу. Зазначений висновок підтверджується анамнестичними відомостями, даними матеріалів кримінального провадження, результатами справжнього клінічного психіатричного обстеження про властиві випробуваному протягом життя таких особистісних особливостей, як недовірливість, підозрілість, наполегливість, яка переростає в упертість, схильність до тривожності; про розвиток у нього в останні приблизно 1-1,5 року, хронічного психотичного стану, що характеризується наявністю стійкого монотематіческій систематизованого марення з маячними ідеями чаклунства, відносини, порчі на адресу конкретних осіб, що супроводжується афективними розладами і визначає його поведінку і агресію на адресу конкретної особи, С божевільною інтерпретацією подій, що відбуваються і повною відсутністю критики до маячних переживань. Зазначене хронічне душевне захворювання позбавляло випробуваного можливості віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними в період інкримінованих йому діянь. В даний час ОСОБА_4 також не може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними, не може брати участь у судовому засіданні. За своїм психічним станом в даний час випробуваний потребує застосування відносно нього примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом.

Відповідно до ч.2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Таким чином, вислухавши прокурора Обухова М.А., адвоката ОСОБА_2, сторон кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що висновок судово-психіатричної експертизиє обґрунтованим, складений відповідно до вимог Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, наказу МОЗ України і МВС України від 19.12.2000 року №346/877, а також наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року, а його належність і допустимість ніхто не оспорює.

Згідно п.3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Неосудність ОСОБА_4 на момент вчинення злочину встановлена, так як він не міг керувати своїми діями в період інкримінованих йому діянь, на даний час також не може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними, а тому потребує госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом.

Згідно п.2 ч.1 ст.508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовано поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 в вигляді тримання під вартою до його прийому до психіатричної лікарні з посиленим наглядом, залишити без змін.

Долю речових доказів вирішити в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.19, 92-94 КК України, ст. 242, 509, 512-516, 537-539 КПК України, постановою ВСУ № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року, суд

УХВАЛИВ:

Клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1.

Запобіжний захід ОСОБА_4 в вигляді тримання під вартою до його прийому до психіатричної лікарні з посиленим наглядом, залишити без змін.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- мобільний телефоном «Nokia 1101», в корпусі чорного кольору, imei-1 № НОМЕР_2 та imei-2 № НОМЕР_3; мобільним телефоном «Samsung Galaxy Hote», в корпусі білого кольору, imei-1 НОМЕР_5 та imei-2 НОМЕР_6; золоту обручку, вагою приблизно 1,5 гр. розмір 17,5, що передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_6 - повернути їй як власнику.

- кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області (квитанція № 47/13) - знищити.

- кросівки чорного кольору, камуфляжну куртку, шість печаток, спортивні брюки чорного кольору, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області (квитанція № 51/13) - знищити.

- чотири змиви РВК, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області (квитанція № 46/13) - знищити.

- зразок крові та слини підозрюваного ОСОБА_4, 17 об'єктів схожих на волосся виявлених на внутрішній поверхні шапок, зразки крові потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області (квитанція № 49/13) - знищити.

-футболку рожевого кольору, кофту спортивну сірого кольору, брюки спортивні сірого кольору, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області (квитанція № 50/13) - знищити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Головуючий суддя

Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду В. В. Кучеренко

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду В. І. Баранов