Рішення № 41836064, 08.12.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/6567/14-ц

№ 2/243/2941/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного наукового центру Російської Федерації ВАТ Акціонерна холдингова компанія "Всеросійський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут металургійного машинобудування імені академіка Целикова" в особі представництва на Україні про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2013 р. до Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного наукового центру Російської Федерації ВАТ Акціонерна холдингова компанія "Всеросійський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут металургійного машинобудування імені академіка Целикова" (далі-ВНДПКІММ) в особі представництва на Україні про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 03 квітня 2006 року до 24 листопада 2014 року вона працювала у відповідача на посаді прибиральниці. 24 листопада 2014 року вона звільнилася з підприємства по власному бажанню, тобто на підставі ст. 38 КЗпП України. На момент звільнення повний грошовий розрахунок з нею підприємство не проводило, та й не теперішній час не зробив. Згідно довідки з місця роботи, сума заборгованості по заробітній платі підприємства перед нею складає 7808,94 грн. Вона неодноразово зверталася до керівництва відповідача з приводу виплати їй заборгованості по заробітній платі, однак, в порушення ст. 116 КЗпП України, до теперішнього часу заборгованість не виплачена.

Крім зазначеного, незаконними діями відповідача їй була причинена і суттєва моральна шкода, яка пов'язана з трудовими правовідношеннями, яка виявилась у її моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів, що гарантовані Конституцією України та трудовим законодавством в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем її трудових прав привели до втрати її налагоджених і нормальних життєвих зв'язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності Через провину відповідача вона не могла своєчасно і в повному обсязі оплачувати необхідні платежі, нести витрати по утриманню житлового будинку, в якому мешкає, а також належним чином харчуватись і вдягатись, утримувати свою сім'ю тощо. Внаслідок чого вона стала нервовою, роздратованою та пригніченою, стан її здоров'я погіршився, в т.ч. через тривалий час порушення відповідачем її законних прав і інтересів. Таким чином, причинену їй відповідачем моральну шкоду вона оцінює в 3000 грн.

Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати при провині власника або уповноваженого ним органу належних звільненому робітнику сум у строки, які зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство зобов'язано виплатити його середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Вона вважає, що невиплата їй заборгованості по заробітній платі по вині підприємства, тому відповідач повинен виплати їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 7808 грн. 94 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та моральну шкоду 3000 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні не були присутні, але надали до суду заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні не був присутній, але надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі їх представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 03 квітня 2006 року до 24 листопада 2014 року працювала у відповідача - Державного наукового центру Російської Федерації ВАТ Акціонерна холдингова компанія "Всеросійський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут металургійного машинобудування імені академіка Целикова" в особі представництва на Україні, що підтверджено записами у трудовій книжці (а.с. 6). При звільненні з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку по заробітній платі і заборгованість по заробітній платі складає 7808,94 грн., що підтверджується довідкою відповідача № 34 від 26.11.2014 року (а.с. 8).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена з підприємства 24.11.2014 року, заборгованість по заробітній платі складає 7808 грн. 94 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заборгованості по заробітній платі, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Вирішуючи питання стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку необхідно залишити без задоволення, в зв'язку з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, при цьому не надавши суду ніяких розрахунків та не вказавши конкретний день фактичного розрахунку.

Крім того, позивач надала до суду довідку відповідача, щодо суми компенсації, нарахованої за час затримки розрахунку при звільненні з 24.11.2014 року до дня розгляду справи в суді, однак дана компенсація не була зазначена в позові, а суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі 7808,94 грн. відповідачем не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У зв'язку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 1000 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 209ч.3, 212 -215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного наукового центру Російської Федерації ВАТ Акціонерна холдингова компанія "Всеросійський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут металургійного машинобудування імені академіка Целикова" в особі представництва на Україні про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного наукового центру Російської Федерації ВАТ Акціонерна холдингова компанія "Всеросійський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут металургійного машинобудування імені академіка Целикова" в особі представництва на Україні на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 7808 грн. 94 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 8808 грн. 94 коп. (Грн. вісім тисяч вісімсот вісім 94 коп.).

Стягнути з Державного наукового центру Російської Федерації ВАТ Акціонерна холдингова компанія "Всеросійський науково-дослідницький та проектно-конструкторський інститут металургійного машинобудування імені академіка Целикова" в особі представництва на Україні на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) - 26503448, отримувач - УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) - 34686605, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міьскрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: