Ухвала суду № 41835087, 08.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/815/14 Провадження № 22-ц/772/3599/2014Головуючий в суді першої інстанції Гаврилюк Т. В.Категорія 23Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - ОСОБА_18, представника відповідача ТОВ «Великокісницьке» - Долінської Л.О., та адвоката ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Великокісницьке», за участю третьої особи відділу Держкомзему у Ямпільському районі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року позивачі звернулись в суд з позовом до ТОВ «Великокісницьке» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивачі є власниками земельних ділянок, які розташовані на території Великокісницької сільської ради. Між ними та ТОВ «Великокісницьке» були укладені договори оренди земельних ділянок: ОСОБА_2 08.11.2010 року №1939 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 17.12.2012 року) та 30.09.2008 року №1439 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_3 08.07.2008 року №167 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_4 08.07.2008 року №168 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_5 16.09.2008 року №1363 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року) та 16.09.2008 року №1364 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_6 05.09.2008 року №1266 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 28.07.2011 року), ОСОБА_7 05.09.2008 року №1267 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_8 07.11.2008 року №1631 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 04.08.2011 року), ОСОБА_9 17.06.2012 року №2059 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 17.12.2012 року), ОСОБА_10 07.10.2008 року №1475 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_11 18.06.2012 року №2053 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 17.12.2012 року), ОСОБА_12 30.11.2011 року №1442 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 17.12.2012 року), ОСОБА_13 19.11.2011 року №1444 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 22.02.2012 року), ОСОБА_14 13.11.2008 року №1687 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року) та 13.11.2008 року №1688 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 04.08.2011 року), ОСОБА_15 29.09.2008 року №1429 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року) та 29.09.2008 року №1430 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 18.04.2012 року), ОСОБА_16 30.11.2011 року №1428 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 22.02.2012 року), ОСОБА_17 03.07.2008 року №524 (зареєстрований у відділі Держкомзему у Ямпільському районі 28.07.2011 року).

Зазначили, що дані договори за своїм змістом суперечать чинному законодавству, не містять такої істотної умови, встановленої ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» як порядок передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що дає формальну підставу для вимоги про застосування ч.2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» та визнання правочину недійсним.

Оспорюванні договори не відображають специфіку правовідносин між контрагентами, не відтворюють мінімальний зміст, який встановлений Типовою формою договору, що мало наслідком закріплення в ньому змісту, який не відповідає нормам чинного законодавства та тягне за собою порушення прав позивачів. Строки в договорах встановлювались без урахування ротації культур, що негативно позначилось на якісних властивостях земельних ділянок позивачів.

Також, у договорах різняться розмір та форми орендної плати. Позивачі вказують, що договори оренди вони не підписували, їм давали підписувати чисті бланки, і ніхто не має свого примірника договору оренди та не мали бажання укладати договори оренди, а також не давали згоди на реєстрацію договорів. Відсутній акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок.

Просили суд позов задовольнити, визнати недійсними договори оренди укладені між ними та ТОВ «Великокісницьке».

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивачі, подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачами як орендодавцями не доведено порушення їхніх прав відповідачем (орендарем) ТОВ «Великокісницьке».

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, які розташовані на території Великокісницької сільської ради Ямпільського району Вінницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с.77, 84, 91, 98, 105, 112, 118, 124, 131, 137, 143, 150, 158, 165, 171, 177, 183, 191, 198, 205).

Між позивачами та ТОВ «Великокісницьке» були укладені договори оренди земельних ділянок. Їм нараховувалась та виплачувалась орендна плата за земельні паї, з моменту укладення договорів оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюванні договори оренди земельних ділянок, укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивачів було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, копію паспорта та ідентифікаційний код, копію витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, акт про передачу та приймання земельної ділянки в оренду, при складанні, видачі та реєстрації якого було долучено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план, де зазначено сусідніх землекористувачів.

Також в матеріалах справи міститься довідки, з яких вбачається, що позивачам нараховувалась та виплачувалась орендна плата за земельні паї, ще до реєстрації договір оренди, що свідчить про їх волевиявлення та досягнення усіх істотних умов під час підписання вказаних договорів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, обов'язковою умовою для судового захисту цивільного права є встановлення факту його порушення, невизнання або оспорювання, доведення якого, згідно з приписами ст. 10 ЦПК України покладається на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року №6-94 цс13, яка в силу приписів ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів, при розгляді даної справи, встановила, що позивачі в апеляційній скарзі посилаються на формальне порушення Закону при укладенні договору оренди землі, а відтак немає правових підстав для скасування рішення суду та задоволення позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Марчук В.С.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.