Рішення № 41834595, 03.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 640/12255/14. Головуючий 1 інст.: - Якуша Н.В.

Провадження №22-ц/790/8302/14. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: право власності.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 грудня 2014 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Остапович Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 3-особа: Харківська містка рада - про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку набувальної давності,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 15 травня 1974 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_8

Під час шлюбу вони за рахунок подружніх коштів внесли пайовий внесок у ЖБК «Приозерний 71», у членах якого перебував ОСОБА_8, та набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на підставі довідки ЖБК «Приозерний 71» від 20 січня 1994 року.

2 жовтня 1984 року вона та ОСОБА_8 розірвали шлюб .

Після розірвання шлюбу вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю в придбаній ними кооперативній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спілкувалися один про одного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.

18 січня 1994 року вона звернулася до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала, оскільки на час смерті ОСОБА_8 не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2014 року за нею визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 22, 28 КпШС України.

У визнанні права власності на 1/2 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, як спадкоємця за законом четвертої черги, їй відмовлено.

Вважала, що вона набула право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю, оскільки з 1977 року по теперішній час відкрито та безперервно володіє квартирою, забезпечує належний рівень її збереження та охорони, систематично сплачує комунальні платежі.

Посилаючись на вказані обставини та ст. 334 ЦК України, ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Представник Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в судове засідання не з'явився.

Згідно заяви поданої до суду, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що в період з 2 березня 2005 року по 23 січня 2007 року позивачка була титульним власником спірної квартири на підставі рішення суду, у зв'язку з чим було перервано строк набувальної давності, а відкрите володіння квартирою з 23 січня 2007 року по день звернення з позовом в суд не є підставою для набуття позивачкою права власності на спірну частину квартири за набувальною давністю, оскільки визначений законом строк набувальної давності не сплив.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визанчено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 1974 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зареєструвала шлюб між собою (а. с.9).

Під час шлюбу ОСОБА_6, ОСОБА_8 за рахунок подружніх коштів внесли пайовий внесок у ЖБК «Приозерний 71», у членах якого перебував ОСОБА_8, у зв'язку з чим набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (11-13, 21-30).

Право власності на вказану квартиру було зареєстрована за ОСОБА_8 в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 16 лютого 1994 року на підставі довідки ЖБК «Приозерний 71» від 20 січня 1994 року (а. с. 14-17, 19).

2 жовтня 1984 року подружжя ОСОБА_6, ОСОБА_8 розірвали шлюб (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер ( а. с. 174).

18 січня 1994 року ОСОБА_6 звернулася до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва відповідно до положень ст. 22 КпШС України, яку було прийнято та зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, а також заведено спадкову справу №21/1994. За наявними в нотаріальному архіві даними відмітки про видачу свідоцтв про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 в книгах обліку спадкових справ відсутні (а. с. 170, 184).

У 2013 році ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10, в якому просила визнати за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, якпридбану подружжям у період шлюбу та 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, як спадкоємця за законом четвертої черги.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 1 липня 20124 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задавлено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 22,28 КпШС України.

В іншій частині позову відмовлено (а. с. 31 -34).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_8, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР, який був чинним на день смерті ОСОБА_8, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави.

Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

На день смерті ОСОБА_8 позивачка ОСОБА_6 не була спадкоємцем за законом на майно померлого, оскільки не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

Спадкоємці першої черги за законом на майно померлого ОСОБА_8 відсутні.

Спадкоємцем другої черги за законом на майно померлого ОСОБА_8 був його рідний брат ОСОБА_8, який спадщину не прийняв та помер 3 жовтня 2006 року (а. с.31-32).

Спадкоємці за заповітом на майно померлого ОСОБА_8 відсутні.

Таким чином, після смерті ОСОБА_8 його спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 перейшло за правом спадкоємства до держави.

Наведене свідчить, що у даному випадку відсутня така складова умова набуття права власності за набувальною давністю, як добросовісне заволодіння чужим майном ОСОБА_6

При заволодінні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, які належали на праві власності ОСОБА_8, позивачка ОСОБА_6 знала, що у неї відсутні правові підстави для набуття права власності на спірну частину квартири за набувальною давністю, оскільки право власності на цю частину квартири після смерті ОСОБА_8 перейшло за правом спадкоємства до держави.

Неодноразові звернення ОСОБА_6 в суд з позовами про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, самі по собі не свідчать що, при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірну частину квартири за набувальною давністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та помилково відмовив у задоволенні позову ОСОБА_8 з посиланням на те, що визначений законом строк набувальної давності на день звернення позивачки з позовом в суд не сплив.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 3-особа: Харківська містка рада про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності за його необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. п. 3,4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити - частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 3 - особа: Харківська містка рада про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: