Рішення № 41834548, 02.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/7802/14

Справа № 632/618/14-ц Головуючий 1 інст - Библів С.В.

Категорія: право власності Доповідач - Макаров Г.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Макарова Г.О.,

суддів: Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з автомобіля,-

встановила:

05 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ВДВС Первомайського МРУЮ у Харківській області та ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з автомобіля та зняття арешту з автомобіля. В обґрунтування позову зазначив, що 01 грудня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір застави, відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 в борг грошову суму еквівалентну 8000 доларів США по курсу НБУ на дату укладання цього договору, що в гривневому еквіваленті складає 63902,00 грн. Заставодавець зобов'язується повернути заставодержателю суму, еквівалентну 8000 доларів США не пізніше 01.12.2012 року по курсу НБУ на дату повернення. Заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань по поверненню до 01.12.2012 року грошової суми еквівалентної 8000 доларів США по курсу НБУ на дату повернення, отримати задоволення з вартості майна, закладеного згідно з цим договором, або шляхом отримання самого закладеного майна у власність. Предметом застави є автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2, який належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності. Даний договір застави не потребував нотаріального посвідчення. При укладання договору застави була узгоджена заставна вартість майна переданого у заставу - 79878,00 грн., що на дату укладання договору складало 10000 доларів США по курсу НБУ. При укладанні договору застави також був узгоджений порядок звернення стягнення на заставлене майно. Згідно п. 4.2 договору застави - звернення стягнення на заставлене майно здійснюється шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання умов договору позики віл 01.12.2009 року. Відповідач порушив умови договору щодо виконання основного зобов'язання та не повернув кошти у розмірі 63902,00 грн., а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача, діючий на підставі довіреності ОСОБА_4 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник ВДВС Первомайського МРУЮ Харківської області у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, заперечував проти зняття арешту у такий спосіб, оскільки вважає, що державний виконавець описав та арештував автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 виключно у правовій площині. В даному випадку в Держреєстрі не було записів про заставу, а тому, державний виконавець робить висновок, що право застави у ОСОБА_2 виникло після судового рішення, за яким присуджено стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 Крім того, сам ОСОБА_3 не попередив державного виконавця про наявність обмежень на його автомобіль заставою, як того вимагає закон.

Представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених вимог, вважала їх надуманими та такими, що не відповідають дійсності, пояснила, що застава автомобіля ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2 за договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є нічим іншим, як махінацією для того, щоб ОСОБА_3 уник цивільної відповідальності перед ОСОБА_1 за рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за позикою у розмірі 160200 грн. і на підставі якого ВДВС арештував спірний автомобіль. Зареєстровано заставу було у реєстрі обтяжень рухомого майна у лютому 2014 року, тоді як на спірний автомобіль 20.09.2012 року накладено арешт на виконання рішення суду від 12.03.2012 року, що внесено до реєстру обтяжень рухомого майна. Таким чином її довіритель, як стягувач за виконавчим провадженням, має переважне право на звернення стягнення на спірний автомобіль перед ОСОБА_2, оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ОСОБА_1 у часі передувало державній реєстрації обтяжень рухомого майна ОСОБА_3

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з автомобіля, задоволено в повному обсязі. В рахунок погашення зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2, звернуто стягнення на заставне майно, а саме автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2. В порядку звернення стягнення на заставне майно визнано право власності на автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2 за ОСОБА_2. Знято арешт з заставного автомобіля ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, накладений згідно з актом опису майна державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Первомайського міськраойнного управління юстиції Харківської області від 06.12.2012 року про арешт майна боржника та передання його на відповідальне зберігання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки укладений договір суперечить вимогам діючого законодавства і підписаний з метою уникнути відповідальності за рішенням суду, яке знаходиться на виконанні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходи з того, що договір застави ніким не оскаржувався, є чинним, таким що породжує наслідки своєї дії між сторонами, а тому підлягає виконанню.

Але з цими висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 58, ч. 3, 4 ст. 60, ст. 179, ч. 1 ст. 213, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 203, ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 210, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ст. 3, ч. 2 ст. 13, ст. 14, ст. 16 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. ( Частина перша статті 3 в редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 ). Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Як вбачається з матеріалів справи 01 грудня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали в простій письмовій формі договір застави автомобіля ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2 в забезпечення виконання договору позики відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 в борг суму еквівалентну 8000 доларів США до 01 грудня 2012 року.

Оскілки вказаний договір застави згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу» повинен бути нотаріально посвідчений за місцем реєстрації транспортного засобу, а недотримання вимог, щодо його нотаріального посвідчення, тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України, на підставі ст.. 14 Закону України «Про заставу», а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушили вимоги вказаного вище законодавства, не посвідчили договір застави нотаріально, вказаний правочин згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним і не створює юридичних наслідків.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, щодо укладання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики в формі передбаченій ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, забезпечення виконання якого вказано в договорі застави.

За таких обставин, висновок суду щодо дійсності та чинності договору застави є хибним, а ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, з одночасним скасуванням заходів забезпечення позову, що передбачено ст. 154 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути понесені і документально підтверджені ОСОБА_1 судові витрати на користь останнього з ОСОБА_2 у розмірі 319 грн.51коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313-317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року -скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 про:

- зняття арешту з автомобіля ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2 накладеного згідно акту державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 06.12.2012 року;

- звернення стягнення та визнання права власності на автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова (VIN) НОМЕР_2 за ОСОБА_2.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2014 року у вигляді зупинення реалізації арештованого згідно акту опису та арешту від 06.12.2012 року у виконавчому проваджені №31988103 за виконавчим листом № 2/2030/254/12 - автомобіля ВАЗ - 21101ЗНГ, ДНЗ: НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 319 (триста дев'ятнадцять ) грн.51коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді колегії: