Рішення № 41834373, 09.12.2014, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5949/14-ц

Провадження № 2/635/2322/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 01 лютого 2013 року в розмірі 9104000 грн. 00 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3654 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01 лютого 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів. Відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2000000,00 грн., а останній власноручно склав та видав розписку. Вони з відповідачем обумовили строк повернення грошей 30 липня 2013 року.

Посилаючись на те, що на даний момент зобов'язання за договором відповідач не виконав - грошові кошти в сумі: 2000000,00 гривень не повернув, жодного разу не здійснив оплату процентів від суми позики всупереч умовам договору, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 2000000,00 грн., штраф в розмірі 4000000,00 грн., проценти від суми позики в розмірі 2880000,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., а всього 9104000 (дев'ять мільйонів сто чотири тисячі) грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив суду про те, що між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого, позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в розмірі 2000000,00 грн., із строком повернення 30 червня 2013 року, а відповідач склав та видав розписку. В зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідач до теперішнього часу не в змозі повернути грошові кошти позивачу.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

01 лютого 2013 року між ОСОБА_1, як позикодавцем та ОСОБА_2, як позичальником укладено договір позики грошових коштів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.4 Договору, 01 лютого 2013 року позивач передав у власність відповідачу, а відповідач отримав грошові кошти в сумі: 2000000,00 грн. та зобов'язався повернути грошові кошти в сумі 2000000,00 грн. 30 червня 2013 року (а.с. 6).

На підтвердження укладення Договору та отримання грошових коштів, 01 лютого 2013 року відповідачем власноручно складена та видана розписка позивачу, що підтверджує факт передачі позивачем відповідачу грошей (а.с. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На даний момент зобов'язання за Договором відповідач не виконав - грошові кошти в сумі: 2000000,00 грн. позивачу 30 червня 2013 року не повернув.

На підставі викладеного, на даний час заборгованість відповідача складає: 2000000 (два мільйони) грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 3.1. Договору, щомісячний розмір відсотків за даним Договором складає 9 (дев'ять) % від ціни Договору, зазначеної в п. 1.1 Договору (а.с. 6).

Відповідно до п. 3.2. Договору, сплата процентів за даним Договором здійснюється щомісячно у готівковій формі, до 10-ого числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти були нараховані шляхом передання грошових коштів Позикодавцю. На підтвердження отримання грошових коштів Позикодавець надає Позичальнику власноручно складену розписку (а.с. 6).

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти того факту, що відповідач жодного разу не здійснив позивачу оплату процентів від суми позики всупереч умовам Договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до умов Договору, у випадку неповернення грошових коштів в сумі 2000000,00 грн. 30 червня 2013 року відповідач зобов'язується оплатити штраф в подвійному розмірі від суми отриманих грошових коштів за Договором, в розмірі 4000000,00 грн., тобто 200%.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сума боргу відповідача перед позивачем складає 2000000,00 грн., договір позики укладено 01 січня 2013 року із строком повернення грошових коштів 30 червня 2013 року, станом на 12 червня 2014 року кількість днів прострочки складає 346 днів, індекс інфляції складає: 99,9 % - за липень 2013 року, 99,3% - за серпень 2013 року, 100,00 % - за вересень 2013 року, 100,4 % - за жовтень 2013 року, 100,2 % - за листопад 2013 року, 100,5 % - за грудень 2013 року, 100,2 % - за січень 2014 року, 100,6 % - за лютий 2014 року, 102,2 % - за березень 2014 року, 103,3 % - за квітень 2014 року, 203,8 % - за травень 2014 року, що загалом складає 111,2 %, а розмір інфляційного збільшення суми боргу складає 224000,00 грн.

Загальна сума інфляційного збільшення суми боргу за 16 місяців складає 2000000 грн. х 16 х 9% = 2880000,00 грн.

На підставі викладеного та відповідно до розрахунку суми заборгованості - розмір інфляційного збільшення суми боргу складає: 224 000, 00 грн.

Загальна сума інфляційного збільшення суми боргу за 16 місяців складає 2000000 грн. х 16 х 9% = 2880000,00 грн.

Враховуючи, що за Договором позики грошових коштів від 01 лютого 2013 року відповідачем борг не повернуто, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 9104000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 197 ч.2, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 546 ч.1, 549 ч.2, 550 ч.1, 612 ч.1, 625 ч.1, 1046, 1047 ч.2, 1048 ч.1, 1049 ч.1 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму боргу в розмірі 2000000 (два мільйони) грн. 00 коп., штраф в розмірі 4000000 (чотири мільйони) грн. 00 коп., проценти від суми позики в розмірі 2880000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., а всього 9104000 (дев'ять мільйонів сто чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судця - А.Ю. Полєхін