Постанова № 41833514, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 524/6196/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014р. по справі № 524/6196/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

09.07.2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку та виплаті позивачеві щомісячних державних пенсій (основної та додаткової) відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 996-ХІІ, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити позивачеві, починаючи з 01.01.2014 року перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, як інваліду 3 групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст. ст. 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити позивачеві, починаючи з 01.01.2014 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3 групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області виконати постанову суду негайно в межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії - задоволено.

Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплати пенсій ОСОБА_1 (основної та додаткової), у розмірах, передбачених ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області відповідно до вимог ст.ст. 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії як інваліду ІІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області відповідно до вимог ст.ст. 50, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ст.ст.62, 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стверджує, що відповідачем правомірно нараховувалась та виплачувалась позивачеві пенсія (державна та додаткова) у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. Вказує, що пунктом 6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік) встановлено, що норми і положення статей, зокрема, 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. З огляду на викладене, наполягає на тому, що Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області у спірних відносинах діяло в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, та в межах бюджетних асигнувань. Крім того, зазначив про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а, виключивши з резолютивної частини постанови кінцеву дату (02.08.2014 року) нарахувань та виплат позивачеві щомісячних державних пенсій (основної та додаткової), призначених позивачеві довічно.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст. 67 цього Закону, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, а також зобов'язав відповідача здійснити такий перерахунок за вказаний період та забезпечити виплату державної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ст. 67 цього Закону.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення серії А № 015179, виданого 25.04.1993 року, та довідки МСЕК серії МСЕ № 0231166 від 24.12.2002 року (а.с.11, 12).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, та отримує державну пенсію по інвалідності, а також додаткову пенсію згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

24.06.2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому державної та додаткової пенсії з 01.01.2014 року відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак отримав відповідь від 02.07.2014 року, в якій зазначено, що підстави для проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2014 року відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні, розмір пенсії розрахований згідно вимог чинного законодавства у порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 09.07.2014 року із вимогами до суб'єкта владних повноважень (Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області) щодо захисту його порушених прав на отримання основної та додаткової пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що мали місце за період з 01.01.2014 року.

З аналізу положень преамбули Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Слід відмітити, що як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати основної та додаткової пенсії відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2014 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (09.07.2014 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом (09.01.2014 р.), період, за який позивач просить суд захистити його права (з 01.01.2014 року), колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 09.01.2014 року.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем ані до суду ані першої, ані апеляційної інстанцій не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 01.01.2014 року по 09.01.2014 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, з порушенням норм процесуального права, незважаючи на відсутність належних доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, задовольнив позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 09.01.2014 року.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ст. 100 КАС України).

Оскільки, позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати державної та додаткової пенсій з 01.01.2014 року по 09.01.2014 року, а колегією суддів апеляційного суду не знайдено підстав для поновлення такого строку, висновок суду про задоволення позовних вимог за 01.01.2014 року по 09.01.2014 року є помилковим.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч. 2 ст. 99 КАС України, постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій, зобов'язання провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2014 року по 09.01.2014 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 09.01.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.01.2014 року пенсія позивачеві виплачувалась в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 1, 2, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2012, 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання вищевказаних вимог постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.11 року були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції, чинній до 03.08.2014 року) не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 6-7, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, з 03.08.2014 року норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року у справі № 3-рп/2012 суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України. а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Отже, за конституційними нормами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 09.01.2014 року по 02.08.2014 року застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 03.08.2014 року вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 30.03.2014 року по 02.08.2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Необхідно зазначити, що вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014 року по справі № 524/6196/14-а через порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.09.2014р. по справі № 524/6196/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку державної та додаткової пенсій відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вимог ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати, за період з 09.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 01.01.2014 року по 08.01.2014 року - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.