Рішення № 41833410, 10.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.14р. Справа № 904/8697/14За позовом ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", м.Дніпропетровськ

про відшкодування вартості нестачі вантажу

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шляєв І.В. - довіреність № 84 від 01.01.14.

СУТЬ СПОРУ:

ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 11 113,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані завданням відповідачем збитків позивачу під час виконання зобов'язань за договором перевезення через втрату частини вантажу.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав витребувані ухвалами суду документи та пояснення.

Відповідач в судове засідання з'явився, документи, витребувані ухвалами суду надав, позов не визнав. Вважає, що нестача сталась внаслідок навантаження позивачем вантажу у вагон, непридатний у комерційному відношенні через невжиття позивачем заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 02.12.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Як встановлено матеріалами справи, на адресу позивача за залізничною накладною № 53563508 надійшов вагон 67666933, навантажений вугіллям Антрацитом.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб (шляхом складання накладної та прийняття до перевезення вантажу), укладено договір перевезення вантажу.

Як встановлено судом, вантаж прибув з видимими ознаками слідів нестачі, що виявлялось в нерівній поверхні вугілля, наявному поглибленні, і тому на підставі ст. 52 Статуту залізниць України відповідачем було складено комерційний акт РА № 002433/537 від 13.05.14 (а.с. 8). Згідно акту встановлено порушення маркування та характерні поглиблення які свідчать про виїмку вантажу. Маса вантажу по даним накладної 69000 кг, фактично - 58800, нестача - 10 200,00 кг.

Згідно із статтею 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно ст.6 Статуту залізниць України (Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

За частиною першою ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас, частиною п'ятою ст. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Частиною 3 ст. 308 ГК України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Так, згідно залізничній накладній № 53563508 завантаження вантажу у здійснювалось вантажовідправником, тому відповідно до частини п'ятої статті 31 Статуту залізниць України, придатність зазначеного вагону до перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити саме він. З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником вантаж завантажений у вагон в технічному стані справний. Вагон підготовлений у комерційному відношенні (мовою оригіналу накладної: "груз маркирован путем крапления пигментов желтого цвета. Высота загрузки отмечается краской внутри вагона. Погрузка ниже бортов. Зазоры на люках уплотнены ветошью и горбылем" - а.с. 7).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання і підготував вагон у комерційному відношенні, а тому заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги судом.

Статтею 110 Статуту визначено, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно п. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У відповідності до вимог ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу, у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п.27 Правил вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню на суму 11 113,20 грн.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 231 Господарського Кодексу України, ст. ст. 307, Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код 01073828) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КБ "Приватбанк", МФО 313399, код НОМЕР_1) вартість нестачі в розмірі 11 113,20 та судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 08.12.14.

Суддя М.О. Ніколенко