Рішення № 41833400, 10.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.14р. Справа № 904/8582/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Дочірнього підприємства "ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-РУДА", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу за договором транспортно - експедиторського обслуговування в розмірі 3463023грн.43коп., суми інфляційної складової в розмірі 133000грн.38коп., 3% річних в розмірі 27300грн.93коп. та пені в розмірі 224775грн.32коп.

Представники:

Від позивача: Дерлюк В.Д., дов. №1273 від 26.12.2013р.

Від відповідача: Пшеничний Ю.І., дов. №1308 від 22.09.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Руда" з позовом про стягнення суми основного боргу за договором транспортно - експедиторського обслуговування в розмірі 3463023грн.43коп., суми інфляційної складової в розмірі 133000грн.38коп., 3% річних в розмірі 27300грн.93коп. та пені в розмірі 224775грн.32коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору транспортно - експедиторського обслуговування №1-177/03-13 від 28.03.2013р. в частині розрахунків за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2014р. порушено провадження у справі. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 26.11.2014р. та 08.12.2014р.

В судовому засіданні від 08.12.2014р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу за договором транспортно - експедиторського обслуговування в розмірі 3463023грн.43коп.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

28.03.2013р. між Дочірнім підприємством "Трансгарант - Україна" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток - Руда" (далі - клієнт) підписаний договір транспортно - експедиторського обслуговування №1-177/03-13 (далі - договір). За умовами зазначеного договору клієнт доручає, а експедитор в порядку та на умовах цього договору, зобов'язується за дорученням клієнта, за винагороду та за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені пунктом 1.2 договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що експедитор на підставі письмових заявок клієнта, зобов'язується надавати клієнту транспортно - експедиторські послуги з організації та оплаті перевезень вантажів клієнта залізничними дорогами України та стан СНД у власних (орендованих) вагонах чи вагонах, які знаходяться під управлінням експедитора.

Відповідно до пункту 4.3 договору оплата послуг експедитора виконується клієнтом в розмірі 100% передплати, виходячи з запланованого об'єму перевезень, не пізніше ніж з 5 календарних днів до початку перевезення на підставі виставленого експедитором рахунка.

У випадку перевищення суми затрат, понесених експедитором при виконанні заявки клієнта над розрахунковою сумою, клієнт відшкодовує експедитору суму фактичного перевищення на підставі звіту/акту виконаних робіт експедитора, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок експедитора протягом 3 банківських днів з дати затвердження звіту/акту виконаних робіт (пункт 4.5 договору).

Згідно з пунктом 4.6 договору оплата за користування вагонами здійснюється не пізніше 5 банківських днів з дати одержання рахунку.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення клієнтом зобов'язань передбачених пунктом 5.3 договору та розділом 4 договору в частині розрахунків, клієнт зобов'язан сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Відповідно до пункту 8.1 договір вступає в силу від дня його підписання та діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до повного їх виконання. В подальшому додатковою угодою №1 від 14.11.2013р. до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014р.

На виконання умов договору Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" за період з червня по серпень 2014р. надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток - Руда" послуги з організації перевезення вантажів на суму в розмірі 5938023грн.43коп., що підтверджується актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Акти виконаних робіт №17 та №18 за червень 2014р., підписані сторонами 30.06.2014р., таким чином, з урахуванням положень договору відповідач був зобов'язаний оплатити їх в строк до 03.07.2014р.

Послуги надані згідно з актами виконаних робіт №19 від 31.07.2014р., №20 від 31.07.2014р. та №21 від 31.07.2014р. за липень 2014р., відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 05.08.2014р.

Послуги надані згідно з актом виконаних робіт №22 від 31.08.2014р. за серпень 2014р., відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 04.09.2014р.

Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" виставило відповідачу рахунки на оплату плати за користування вагонами №9/1-177/14П від 30.06.2014р. та №10/-177/14П від 22.07.2014р., зазначені рахунки були отримані відповідачем 09.08.2014р. та 18.08.2014р. відповідно. Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити рахунок №9/1-177/14П від 30.06.2014р. в строк до 15.08.2014р., а рахунок №10/-177/14П від 22.07.2014р. в строк до 25.08.2014р.

Відповідач розрахувався за надані послуги частково, сплативши позивачу 2475000грн.00коп., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3463023грн.43коп.

З огляду на викладене, строк виконання грошового зобов'язання є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 3463023грн.43коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач на підставі пункту 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.07.2014р. по 29.10.2014р. в розмірі 224775грн.32коп.

Дослідивши розрахунки пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 224775грн.32коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних витрат 133000грн.38коп. за період з липня 2014р. по жовтень 2014р. та 3% річних в розмірі 27300грн.93коп. за період з 04.07.2014р. по 29.10.2014р.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення суми 3% річних, нарахованих за несплату суми боргу в розмірі 27300грн.93коп. за період з 04.07.2014р. по 29.10.2014р.

Як вбачається з показників сукупного індексу інфляції, наведених у таблиці, позивач вираховував інфляційну складову за період з липня 2014р. по вересень 2014р.

За загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

У вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок інфляційної складової, розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню дорівнює 110260грн.14коп. В задоволенні про стягнення інфляційної складової в розмірі 22740грн.24коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Руда" про стягнення суми основного боргу за договором транспортно - експедиторського обслуговування в розмірі 3463023грн.43коп., суми інфляційної складової в розмірі 133000грн.38коп., 3% річних в розмірі 27300грн.93коп. та пені в розмірі 224775грн.32коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Руда" (код ЄДРПОУ: 19354901; Місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Капітальний, буд. 2) на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (код ЄДРПОУ: 32667198; Місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 2) суму основного боргу за договором транспортно - експедиторського обслуговування в розмірі 3463023грн.43коп., суму інфляційної складової в розмірі 110260грн.14коп., 3% річних в розмірі 27300грн.93коп., пеню в розмірі 224775грн.32коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 73080грн.00коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 08.12.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 10.12.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова