Рішення № 41829193, 09.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4109/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3831/14

Головуючий у 1-й інстанції Юхно С. П.

Доповідач Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лаленкова С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Нацональної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Нацональної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив поновити його на посаді начальника Регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» з 26 серпня 2014 року та стягнути з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5000 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що він з червня 2010 року працював на посаді начальника Регіонального виробничого управління «Харківавтогаз».

08 вересня 2014 року під час перебування на лікарняному поштою отримав наказ про його звільнення з роботи з 26 серпня 2014 року у звязку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки з 14 квітня 2014 року йому надана додаткова відпустка у звязку з навчанням.

05 червня 2014 року він подав заяву про бажання приєднати до відпустки у звязку з навчанням з 06 червня 2014 року 55 діб щорічної відпустки. З урахуванням двох святкових днів до роботи він повинен приступити 04 серпня 2014 року.

З 04 серпня по 22 серпня 2014 року він перебував на лікарняному. 21 серпня 2014 року поштою він отримав листа з інформацією, що 2 місці на підприємстві його рахують відсутнім без поважних причин.

26 серпня 2014 року він приступив до роботи, де йому надали на ознайомлення розпорядження директора ДП «Укравтогаз» від 26 серпня 2014 року з вимогою до 16 години надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі з 01 липня по 01 серпня 2014 року. Наказ про звільнення на ознайомлення йому не давали.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП«Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» з 26 серпня 2014 року.

Стягнуто з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2014 року по 03 листопада 2014 року в сумі 23516,77 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення в апеляційному порядку окремо один від одного оскаржили ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» та ОСОБА_1

ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме помилкове посилання суду на норми статуту підприємства, як на підставу незаконності звільнення ОСОБА_1, які не є правовими нормами.

ОСОБА_1 просив змінити оскаржуване рішення та виключити з його мотивувальної частини посилання на вчинення ним прогулу без поважних причин з 01 липня по 01 серпня 2014 року, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, а саме залишення поза увагою листа ДП «Укравтогаз» про затвердження його щорічної відпустки на липень 2014 року.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішеня, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 з 08 червня 2010 року обіймав посаду начальника Регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», що підтверджується наказом «По особовому складу» по ДП «Укравтогаз» від 08 червня 2010 року № 116л, наказом «Про прийняття на роботу» по Регіональному виробничому управлінню «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» від 08 червня 2010 року № 373к.

На підставі наказу ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» від 26 серпня 2014 року № 169 ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» з 26 серпня 2014 року у звязку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» та ст. 74 КЗпП України право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Як вбачається з копії особової справи ОСОБА_1 йому з 14 квітня 2014 року по 29 червня 2014 року надана додаткова відпустка у звязку з навчанням. Дана обставина сторонами по справі не заперечувалась.

05 червня 2014 року позивач подав директору ДП «Укравтогаз» заяву про бажання приєднати з 06 червня 2014 року до відпустки у звязку з навчанням щорічну відпустку за 2012, 2013, 2014 роки тривалістю 55 календарних днів.

Факт надходження вказаної заяви до підприємства представники відповідача в судовому засіданні не заперечували.

Зважаючи на те, що, позивач просив надати йому щорічну відпуску ( в період коли він уже перебував у відпустці у звязку з навчанням (з 14 квітня 2014 року по 29 червня 2014 року), відповідач листом від 06 червня 2014 року № 07/47 відмовив позивачу у наданні щорічної відпуски з 08 червня 2014 року.

Враховуючи те, що відпустка вважається наданою після видання роботодавцем відповідного наказу, з яким ознайомлено працівника, ОСОБА_1 без погодження з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» самовільно використав відпустку та не виходив на роботу з 01 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року без поважних причин, а отже вчинив прогул без поважних причин з 01 липня по 01 серпня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висноком місцевого суду.

Відповідно до ч.2 ст. 214 КЗпП України працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається, за їх бажанням, один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була надана відпустка у зв'язку із навчанням з 14 квітня 2014 року по 29 червня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням одного святкового дня він мав вийти на роботу 1 липня 2014 року.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про відпустки» конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі на лист ДП «Укравтогаз» від 06 червня 2014 року про затвердження його відпустки на липень 2014 року, не може слугувати доказом надання йому щорічної відпустки, так як єдиним підтвердженням цього може слугувати наказ роботодавця про надання відпустки.

Доводи ОСОБА_1 про упередженість суду першої інстанції є надуманими та не підтверджуються доказами по справі.

Проте, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення його із займаної посали було здійснено без дотримання положень статуту підприємства, що є порушенням законодавства про працю.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

КЗпП України не містить вимог щодо необхідності письмового погодження органу Головного підприємства при звільненні керівника відокремленого підрозділу (регіональної філії) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а також вказівку про застосування положень Статуту підприємства щодо порядку звільнення зазначених осіб.

Статут підприємства є локальним актом та не є правовою нормою, порушення якого не можна вважати тотожним порушенню трудового законодавства.

Окрім того, відповідно до листа голови правління НАК «Нафтогаз України», копія якого долучена до матеріалів справи, відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» від 27 листопада 2013 року №322 «Про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівних працівників дочірніх компаній, підприємств, філій і представництв НАК «Нафтогаз України» та Статуту ДП «Укравтогаз» розглянуто та погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади.

Відповідно до ст. 235 ч.1 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням того, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено на законних підставах, то відповідно відсутні підстави для поновлення його на займаній посаді.

Виходячи з викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Нацональної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Нацональної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: Л.М. Хіль

О.Ю. Кузнєцова

С.Ю. Мартєв

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: