Ухвала суду № 41829181, 09.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/2632/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3828/14

Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н. В.

Доповідач Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 24 360 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 05 березня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було укладено письмовий договір позики, у вигляді написаної ним розписки. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 взяла у нього грошові кошти в розмірі 20 300 грн. та зобов'язалась через два місяці з дня укладення договору повернути 24 360 грн.

В порушення умов договору відповідач належним чином своїх обов'язків не виконала, а тому він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 24 360 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1, просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме неврахування того, що в рахунок погашення заборгованості нею було передано у постійне користування позивача майно вартістю 17 000 грн., що належало їй на праві власності.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_1 грошові кошти, які вона повернула частково, а на суму боргу, що залишилась 5 березня 2014 року була складена розписка, відповідно до якого відповідач отримала від відповідача грошові кошти в розмірі 20 300 грн. та зобов'язалась повернути через два місяці з дня скдадення розписки 24 360 грн.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що сторони фактично уклали договір позики, який відповідач належним чином не виконала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за вказаним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не заперечує факт укладення договору позики між нею та ОСОБА_2 відповідно до якого вона зобов'язувалась 5 травня 2014 року повернути позикодавцю 24 360 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставиною, на яку вказує апелянт, як на підставу своїх заперечень є часткове погашення її боргу за розпискою. Проте, зі змісту розписки від 05 березня 2014 року вбачається, що заборгованість у сумі 24 360 грн. погашена не була.

Відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не було надано доказів часткового погашення заборгованості ні в грошовій, ні в натуральній формі.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду, апелянтом не надано.

Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги про помилковість судового рішення спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.309 ЦПК України як підстави для скасування або зміни рішень.

Керуючись ст. ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді О.Ю. Кузнєцова

В.А. Чічіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: