Рішення № 41826382, 04.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2014 р.Справа № 916/580/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"

про стягнення 205 275,86 грн.

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ"

про визнання недійсним договору

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Зайцев Ю.О.

Степанова Л.В.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився

від відповідача (за первісним позовом): Мілошевич А.С., довіреність від 10.10.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 02.04.2014р. до 15 год. 20 хв. 16.04.2014р., з 16.04.2014р. до 09 год. 30 хв. 05.05.2014р., з 27.11.2014р. до 12 год. 00 хв. 04.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" 205 275,86 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2014р. позовну заяву (вх.№565/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/580/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про витребування документів (вх.№6297/14 від 12.03.2014р.) судом було задоволено.

04.04.2014р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх.№1309/14), в якій просить суд визнати недійним договір укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ", яка судом прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/580/14 та об'єднана в одне провадження із первісним позовом.

Клопотання відповідача про призначення експертизи (вх.№2-1017/14 від 12.03.2014р.), (вх.№2-1376/14 від 10.04.2014р.) судом не задоволені, з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

14.04.2014р. позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№3980/14 від 14.04.2014р.) відповідно якого збільшив позовні вимоги, яке судом прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2014р. справу було призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.05.2014р. №95 було призначено проведення автоматичного розподілу справи для визначення членів колегії.

За результатами автоматичного розподілу справи, було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., Зайцев Ю.О., Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., Зайцев Ю.О., Мостепаненко Ю.І. справу №916/580/14 прийняла до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

З огляду на правові позиції позивача, відповідача, наявні в матеріалах справи документи та з врахуванням того відповідач зазначав, що відтиски печатки на видаткових накладних №С07-0814 від 29.07.2013р., №С08-0192 від 08.08.2013р., №С09-0721 від 30.09.2013р., не є відтисками печатки Філії "Юніпродукт Львів" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДКУТ", у зв'язку з чим, 16.04.2014р. звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про призначення у справі судової експертизи вищенаведених документів, для з'ясування справжності проставлення відбитку печатки на вищезазначених документах, яке судом було задоволено та 19.05.2014р. призначено у справі №916/580/14 судову експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

02.09.2014р. на адресу надійшов висновок судово-технічної експертизи №2943/03 від 07.08.2014р. (вх.№22703/14), у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2014р. провадження у справі було поновлено.

З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату суду Вінцевської О.О. від 29.09.2014р. було призначено автоматичний розподіл справи та визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді - Зайцев Ю.О., Степанова Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді - Зайцев Ю.О., Степанова Л.В. прийняла справу до провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача (вх№2-4946/14 від 03.11.2014р., вх.№2-4947/14 від 03.11.2014р.) про витребування документів в порядку ст.38 ГПК України судом не задоволені.

24.11.2014р. позивач звернувся до суду із клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№2-5410/14), яке судом прийнято до розгляду.

27.11.2014р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням про призначення судової економічної експертизи (вх.№2-5508/14), у задоволенні якої судом було відмовлено, як у необґрунтованому та недоведеному.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5510/14 від 27.11.2014р.) судом було задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 14.12.2014р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.12.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника позивача на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 27.11.2014р., подав до суду

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на (вх.№6299/14 від 12.03.2014р.) та доповнень до відзиву (вх.№31427/14 від 27.11.2014р.), зустрічні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08 червня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" в особі філії "Юніпродукт Львів" (Покупець) було укладено договір №1/77/12, згідно п.1.1. якого, Постачальник передає або зобов'язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.3. Договору предметом Договору є алкогольні напої, які є у Продавця на момент укладення договору або будуть придбані (створені, набуті) Продавцем у майбутньому.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що загальна сума Договору складає суму всіх накладних. Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускається, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладних.

Умовами п.3.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж через 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на р/р Постачальника.

Зі змісту п.3.4. Договору вбачається, що в разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові неустойки у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

У відповідності до п.п.3.7., 3.8. Договору у випадку, якщо Покупець затримує оплату поставленого товару Постачальник має право вимагати від Покупця повернути такий товар. Покупець зобов'язаний повернути товар протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника та сплатити штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. У випадку порушення Покупцем строків, визначених п.3.7. Договору, Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі 1% від вартості відповідного товару за кожен день затримки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2012р. Протягом періоду дії, умови Договору можуть бути змінені лише за умови письмової згоди обох сторін (п.6.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем філії "Юніпродукт Львів" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" було здійснено поставку товару на загальну суму 141 004,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних С07-0521 від 16.07.2013р. на суму 4 634,06 грн., №С07-0602 від 18.07.2013р. на суму 2 559,96 грн., №С07-0814 від 29.07.2013р. на суму 10 937,09 грн., №С08-0033 від 01.08.2013р. на суму 3 218,69 грн., №С08-0192 від 08.08.2013р. на суму 19 235,88 грн., №С08-0252 від 12.08.2013р. на суму 8 935,78 грн., №С08-0380 від 16.08.2031р. на суму 8 458,13 грн., №С09-0721 від 30.09.2013р. на суму 33 740,69 грн., №С11-0124 від 07.11.2013р. на сум 1 938,74 грн., С11-0198 від 12.11.2013р. на суму 6 254,21 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, податковими накладними №648 від 29.08.2013р. на суму 30 841,34 грн., №97 від 05.09.2013р. на суму 3 058,88 грн., №236 від 12.09.2013р. на суму 4 762,80 грн., №252 від 13.09.2013р. на суму 2 428,06 грн., однак відповідачем вартість отриманого товару була оплачено лише частково в сумі 4 052,60 грн., у зв'язку з чим за договором №1/77/12 за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 136 951,71 грн.

02 вересня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" в особі філії "Юніпродукт Закарпаття" (Покупець) було укладено договір №1/77/13, згідно п.1.1. якого, Постачальник передає або зобов'язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.3. Договору предметом Договору є алкогольні напої, які є у Продавця на момент укладення договору або будуть придбані (створені, набуті) Продавцем у майбутньому.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору встановлено, що загальна сума Договору складає суму всіх накладних. Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускається, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладних.

Умовами п.3.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж через 75 (сімдесят п'ять) календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на р/р Постачальника.

Зі змісту п.3.4. Договору вбачається, що в разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові неустойки у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

У відповідності до п.п.3.9., 3.10. Договору у випадку, якщо Покупець затримує оплату поставленого товару Постачальник має право вимагати від Покупця повернути такий товар. Покупець зобов'язаний повернути товар протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника та сплатити штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. У випадку порушення Покупцем строків, визначених п.3.9. Договору, Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі 1% від вартості відповідного товару за кожен день затримки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2013р. Протягом періоду дії, умови Договору можуть бути змінені лише за умови письмової згоди обох сторін (п.6.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем філії "Юніпродукт Закарпаття" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" було здійснено поставку товару на загальну суму 9 962,57 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №С09-0005 від 02.09.2013р. на суму 9 962,57 грн., що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, однак відповідачем вартість отриманого товару була оплачено лише частково в сумі 2 500,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за договором №1/77/13 в сумі 7 462,57 грн.

В подальшому відповідачем було частково повернуто товар на суму 66 263,00 грн. та сплачено 200,00 грн. боргу.

Зі змісту висновку судово-технічної експертизи №2943/03 від 07.08.2014р. вбачається, що відтиски печатки із текстом: "Україна Львівська обл. Пустомитівський н.с. Підберезці Філія "Юніпродукт Львів" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" - Для документів 37947339, які розміщені у наданих на експертизу:

-видатковій накладній №С09-0721 від 30.09.2013р.;

-видатковій накладній №С07-1814 від 29.07.2013р.;

-видатковій накладній №С08-0192 від 08.08.2013р нанесені кожний печаткою Для документів 37947339 Філії "Юніпродукт Львів" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ"

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами №1/77/12 від 08.06.2012р., №1/77/13 від 02.09.2013р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних правових висновків:

Щодо первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ" суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару за договором №1/77/12 на загальну суму 141 004,31 грн. не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 64 234,50 грн., у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, за договором №1/77/12, встановлена судом в розмірі 64 234,50 грн.

З розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару за договором №1/77/13 на загальну суму 9 962,57 грн. не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 7 462,57 грн., у зв'язку з чим стягненню з "ЮНІПРОДУКТ" на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, за договором №1/77/13, встановлена судом в розмірі 7 462,57 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача:

1) за договором №1/77/12 неустойки (пені) в розмірі 22 848,24 грн., 3% річних в розмірі

354,47 грн., 10% штрафу в розмірі 642,35 грн., інфляційних в розмірі 205,19 грн.

2) за договором №1/77/13 неустойки (пені) в розмірі 2 574,59 грн., 3% річних в розмірі

42,32 грн., 10% штрафу в розмірі 74,63 грн., інфляційних в розмірі 22,39 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договорами №1/77/12 та №1/77/13.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 354,47 грн. за договором №1/77/12, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Здійснивши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 42,32 грн. за договором №1/77/13, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Пунктами 3.4. договорів вбачається, що в разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові неустойки у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення неустойки (пені).

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором №1/77/12 позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 22 848,24 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату вартості отриманого від позивача товару, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені за договором №1/77/12 в розмірі 22 848,24 грн.

За порушення зобов'язань за договором №1/77/13 позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів п.3.4. договору 2 574,59 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату вартості отриманого від позивача товару, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені за договором №1/77/13 в розмірі 2 574,59 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних за договором №1/77/12 в сумі 205,19 грн., судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних за договором №1/77/12 в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 205,19 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача інфляційних за договором №1/77/13 в сумі 22,39 грн., судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних за договором №1/77/13 в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 22,39 грн.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10% штрафу, який нараховано через прострочення оплати отриманого товару, суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарський санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п.4 ст.231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 3.4. договору, у разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десять відсотків від суми заборгованості.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.3.4. договорів.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 642,35 грн. за договором №1/77/12 судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу за договором №1/77/12 в розмірі 642,35 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 74,63 грн. за договором №1/77/13 судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу за договором №1/77/13 в розмірі 74,63 грн.

Щодо зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на наступне:

В довіреності №512/4 від 05.12.2011 р. зазначено, що на виконання наданих повноважень директор Філії "Юніпродукт Львів" Мартинюк Тарас Володимрович має право без попереднього узгодження з директором товариства укладати (підписувати, виконувати) наступні договори (угоди): договори (угоди) щодо придбання та відпуску товарів, які реалізуються філією у встановленому порядку тощо.

Отже, посилання ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" на те, що директор Філії "Юніпродукт Львів" ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" Мартинюк Т.В. повинен був отримати попереднє узгодження на укладення з позивачем договору №1/77/12 від 08.06.2012р. є безпідставним, оскільки при укладенні цього договору, сторони не узгоджували конкретну кількість або вартість товару, яка буде поставлена за цим договором, так як відповідно до умов договору поставки, поставка товару здійснювалася на підставі замовлень відповідача.

Крім того, судова колегія дійшла висновку, що ТОВ "Юніпродукт" схвалило укладення директором Філії "Юніпродукт Львів" ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" Мартинюком з позивачем договору №1/77/12 від 08.06.2012р., що підтверджується частковою оплатою вартості отриманого товару.

За наслідками виконання договору складалася та подавалася податкова звітність тощо.

Суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку що зустрічні позовні вимоги ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" на користь позивача підлягає 71 697,07 грн. - основного боргу, 25 422,83 грн. - неустойки, 396,79 грн. - 3% річних, 227,58 грн. - інфляційних, 716,98 грн. - 10% штрафу. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" суд відмовляє як необґрунтованому та недоведеному.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 969,22 грн. судового збору. Судовий збір в сумі 1 218,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України за розгляд зустрічної позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Краснова, буд. 188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОММЕЛЬЄ" (04071, Київська обл., м. Київ, пров. Електриків, буд. 15 код ЄДРЮОФОП 35877773) 71 697 (сімдесят одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 07 коп. - основного боргу, 25 422 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 83 коп. - неустойки, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 79 коп. - 3% річних, 227 (двісті двадцять сім) грн. 58 коп. - інфляційних, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 98 коп. - 10% штрафу, 1 969 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 22 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" - відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Краснова, буд. 188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору за подачу зустрічного позову.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 09.12.2014р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Суддя Л.В. Степанова

Суддя Ю.О. Зайцев

Повне рішення складено 09 грудня 2014 р.