Рішення № 41826238, 02.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 Справа № 908/3776/14

За позовом: Прокурора Приморського району в інтересах Приморської міської ради (72100 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 7)

до Приморської районної громадської організації "Власники плавзасобів "Чайка" (72100 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Гоголя, 71)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області (69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 8-б)

про зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від прокуратури: Нестеренко І.В., посвідчення № 015707 від 20.03.2013р.

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Прокурор Приморського району, Запорізька область, м. Приморськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах Приморської міської ради Запорізька область, м. Приморськ до Приморської районної громадської організації "Власники плавзасобів "Чайка", Запорізька область, м. Приморськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області, м. Запоріжжя про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Приморськ в особі Приморської міської ради земельну ділянку площею 0,05 га вартістю 22 975 грн. 00 коп., що розташована по вул. Курортній у м. Приморську, а також зобов'язати відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 02.10.2014р., справу № 908/3776/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.10.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3776/14, присвоєно справі номер провадження 27/102/14 та призначено судове засідання на 10.11.2014 р.

Ухвалами суду від 10.11.2014 р. та 26.11.2014р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

02.12.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3776/14.

До початку розгляду справи представник прокуратури заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику прокуратури, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 02.12.2014р. представник прокуратури підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд зобов'язати відповідача повернути територіальній громаді м. Приморськ в особі Приморської міської ради земельну ділянку площею 0,05 га вартістю 22 975 грн. 00 коп., що розташована по вул. Курортній у м. Приморську, а також зобов'язати відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування.

Представник позивача у справі - Приморської міської ради у судове засідання не з'явився, 24.11.2014р. надіслав на адресу суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги Прокурора Приморського району не підтримує, проти позову заперечує та просить суд розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 02.12.2014 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 24.11.2014р. надіслав на адресу суду письмовий відзив, відповідно до якого проти позову заперечив у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові пояснення стосовно заявленого позову, надіслані на адресу суду 24.11.2014р. Позовні вимоги, заявлені прокурором Приморського району в інтересах Приморської міської ради третя особа підтримує в повному обсязі, просить розглянути без участі представника 3-ї особи.

Клопотання позивача, відповідача та третьої особи про розгляди справи без участі їх уповноважених представників, прийняті судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника прокуратури, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив наступне: статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на піде ґаві проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до вимог ч. 3-5 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У порушення вказаних вимог закону Приморською міською радою рішення щодо надання спірної земельної ділянки у користування Приморській районній громадській організації «Власники плавзасобів «Чайка» не приймалось, проект земельної ділянки не розроблявся, земельну ділянку не було сформовано.

Прокурор вважає, що договір користування № 61 від 31.03.2014р. не був зареєстрований, що є необхідною умовою його вчинення.

Господарським судом встановлено, що 31.03.2014р. між Приморською міською радою (розпорядник) та Приморською районною громадською організацією "Власники плавзасобів "Чайка" (користувач) укладено договір користування № 61.

Відповідно до п. 1.1 договору розпорядник дозволяє користувачеві використовувати земельну ділянку площею 0,05 га, яка знаходиться за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна.

Згідно п. 2.1 договору в користування передається земельна ділянка загальною площею 0,05 га.

Згідно п.3.1 договору, договір користування укладається на строк до 31.03.15р.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, суд дійшов висновку, що укладаючи договір № 61 від 31.03.2014р. сторони дотрималися вимог статті 203 Цивільного Кодексу України та мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що сторони приступили до виконання договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 16.01.2013р.) роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта , оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що договір укладено строком до 31.03.2015р.

Відповідно до п. 7.1 договору після припинення дії договору користувач повертає розпоряднику земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в користування.

Отже, відповідач повинен повернути позивачу надану у користування земельну ділянку лише після закінчення строку дії договору або на підставі рішення суду (стаття 188 ГК України), у разі дострокового розірвання договору користування № 61.

Заявником не надано документальних доказів, що договір користування № 61 припинив свою дію та розірваний у судовому порядку.

Отже, договір користування № 61 від 31.03.2014р. є чинним, обов'язковим до виконання та діє до 31.03.2015р., а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог прокурора Приморського району.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 02.12.2014року прийнято рішення, в позові відмовлено.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на заявника, який згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Прокурора Приморського району в інтересах Приморської міської ради, м. Приморськ, Запорізька область до Приморської районної громадської організації "Власники плавзасобів "Чайка", м. Приморськ, Запорізька область відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 05.12.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.