Ухвала суду № 418262, 25.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 рокум. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоЦуркана М.І.Суддів:Амєліна С.Є.Гуріна М.І.Ліпського Д.В.Юрченка В.В. при секретарі судового засідання Міненко І.М.,

за участю представників позивача Калашникова В.М.,Нестеришина Я.С., представників відповідачів Большакової К.А., Рипана Д.Ю., Припіяла С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерноготовариства (ЗАТ) «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації (ДПА) у м. Києві, Державної податкової адміністрації (ДПА) України про визнання недійсними рішень

у с т а н о в и л а :

У серпні 2004 року товариство, звернулось в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва №24/26-062/0 від 19 січня 2004 року та №24/26-062/3 від 29 червня 2004 року, рішення ДПА у м. Києві №1161/10/25-014 від 26 квітня 2004 року, у частині залишення в силі податкового рішення від 19.01.2004 року, та про визнання недійсним рішення ДПА України №11868/7/25-014 від 29 червня 2004 року.

Зазначали, що підставі акта №5/26-52/4/14300088 від 16.01.2004р. про результати позапланової документальної перевірки діяльності товариства з питань правильності обчислення та внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток за 4 квартал 2000 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва 19.01.2004 року прийняла податкове повідомленням-рішення №24/26-062/0, яким, на підставі п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначила позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1 040 000 грн., де 520 000 грн. основного платежу та 520 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкового рішення до ДПІ, ДПА в м. Києві та ДПА України, податковим органом прийнято остаточне повідомлення-рішення №24/26-062/3 від 29 червня 2004 року про визначення податкового зобовязання у сумі 1 040 000 грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнив вимоги і, з посиланням на відсутність у господарській діяльності порушень податкового законодавства, просив визнати недійсним останнє податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29 червня 2004 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28 жовтня 2004 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить рішення скасувати і постановити нове, про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено,що за умовами договору купівлі - продажу №УПК/2-17 від 16.10.2000 р. ЗАТ «УПК «Укрпожсервіс» придбав у ПП «Некстім» 16 пожежних автомобілів АЦ-40 13Ц137А загальною вартістю 2 080 000 грн.

Також встановлено, що позивачем 363333,33 грн. ПДВ сплачено продавцю, зазначена сума у жовтні та листопаді 2000 р. віднесена до податкового кредиту, а 1816666,67 грн. віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2000 р.

Податковий орган, посилаючись на те, що рішенням Фастівського районного суду Київської області від 22.06.2001р. установчі документи ПП «Некстім» визнані недійсними, вважає, що документи з реквізитами продавця ( договір, податкові накладні, тощо) не можуть підвереджувати вартість отриманих послуг та податку на додану вартість у ціні послуг, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто, на порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариство безпідставно віднесло податок на прибуток у сумі 520000 грн. до валових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд обґрунтовано погодившись з такими висновками, правильно зазначили, що доводи податкового органу суперечать дійсним обставинам справи та не узгоджуються з нормами чинного матеріального права.

За змістом п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) тощо.

Як зазначено у п.п. 5.3.9 п. 5.3 цієї норми, не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки судами встановлено, що на час укладення угоди та здійснення оподатковуваних операцій ПП «Некстім» було зареєстровано юридичною особою та платником ПДВ, а видані ним розрахункові і платіжні документи заповнені належним чином, то за відсутності наміру у покупця товарів ухилитись від виконання податкових зобовязань, наступне визнання ( у тому числі і судове) недійсними виданих продавцем первинних бухгалтерських документів, накладних, тощо, саме по собі не впливає на правомірність віднесення до валових витрат податку на прибуток, за належно виконаною господарською операцією.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги, щодо помилкового трактування судами вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є непереконливими.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішенням господарського суду м. Києва від 28 жовтня 2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий М.І. Цуркан

Судді: С.Є. Амєлін

М.І. Гурін

Д.В.Ліпський

В.В.Юрченко