Ухвала суду № 41825871, 02.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1867/14

Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про захист порушених прав,-

В С Т А Н О В И В:

29.05.2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 20.05.2014 року за №0000112203.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

28.07.2014 року ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову.

В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи, у зв'язка з чим ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року та ухвалення нової, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до ст.11 Закону України «Про міліцію», до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області від Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області надійшло подання про усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, яким податковий орган повідомлено, що 04.01.2014р. співробітниками Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області виявлено продаж у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та у якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, особі, яка не досягла 18 років, тютюнових виробів. За даним фактом складено протокол від 04.01.2014р. №000605 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП відносно ОСОБА_3

За результатами розгляду матеріалів правоохоронних органів встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягало у реалізації тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. Зокрема, встановлено, що гр. ОСОБА_3, продавець магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», який належить ФОП ОСОБА_2 та розташований за адресою: АДРЕСА_1, 04 січня 2014 року близько 11 год. 55 хв. здійснила продаж тютюнових виробів марки «Chester» неповнолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі матеріалів Комсомольського РВ УМВС України в Херсонській області, 20 травня 2014 року ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000112203, яким за порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» згідно ч.2 ст.17 вказаного Закону до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ФОП ОСОБА_2 оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000112203 від 20.05.2014р., суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на доведеність матеріалами справи факту продажу його співробітником тютюнових виробів неповнолітній особі. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно ч.2 ст.17 вказаного Закону у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790, відповідно до п.5 якого підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, серед іншого, є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області правомірно, на виконання вимог п.5 Постанови КМУ №790 від 02.06.2003р., винесено рішення про застосування фінансових санкцій на підставі матеріалів правоохоронних органів. Факт реалізації тютюнових виробів неповнолітньому ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи його письмовими поясненнями від 04.01.2014р., копією свідоцтва про народження ОСОБА_4, протоколом про адміністративне правопорушення від 04.01.2014р. №000605, поясненнями продавця ОСОБА_3 від 04.01.2014р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 зазначає, що у встановленому факті продажу неповнолітній особі тютюнових виробів відсутня його вина, так як він безпосередньо цих дій не вчиняв і тому не може нести відповідальність за дії, вчиненні іншими особами, зокрема продавцем магазину ОСОБА_3

Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу саме до суб'єктів господарювання незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалася роздрібна торгівля - безпосередньо суб'єктом підприємницької діяльності чи найманою ним особою.

Також, суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань апелянта на те, що його не запрошено взяти участь щодо розгляду питання про застосування фінансових санкцій, оскільки пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 передбачено можливість розгляду питання про застосування фінансових санкцій за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності лише на вимогу такого суб'єкта або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій, а не встановлено імперативного припису щодо обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду такого питання.

Доводи ФОП ОСОБА_2 щодо його необізнаності про існування відносно нього будь-яких матеріалів судова колегія відхиляє, оскільки про наявність відповідних матеріалів правоохоронних органів знала продавець магазину ОСОБА_3, яка перебуває з позивачем у трудових відносинах.

Щодо тверджень ФОП ОСОБА_2 про неможливість застосування до спірних відносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, то відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

На час прийняття оскаржуваного рішення та розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій постанова Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 є чинною, а тому відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, її положення можуть застосовуватися в частині, що не суперечить Податковому кодексу України.

Оскільки ФОП ОСОБА_2 ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не заперечується наявності факту продажу його найманою особою тютюнових виробів неповнолітній особі, а тому визначення суб'єкту господарювання зобов'язань щодо сплати фінансових санкцій рішенням про застосування фінансових санкцій, а не податковим повідомленням-рішення, як це передбачено п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, на думку колегії суддів, не є достатньою підставою для скасування такого рішення.

Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що рішення ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області про застосування фінансових санкцій №0000112203 від 20 травня 2014 року, є законним, прийнято обґрунтовано, з врахуванням всіх обставин справи, а тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв