Ухвала суду № 41825845, 27.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 149230/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області до Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Тернопільська ОДПІ Тернопільської області 21.09.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ПП «Торговий дім Тернопіль», в якому просила стягнути заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 106 057,58 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ПП «Торговий дім Тернопіль» заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують підприємство та за рахунок готівки у сумі 106 057,58 в т.ч.:

з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 237,01 грн.;

з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 37 901,00 грн.;

із збору за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у сумі 8 321,00 грн.;

з податку на доходи найманих працівників у сумі 276,32 грн.;

із земельного податку з юридичних осіб у сумі 7 429,29 грн.;

з орендної плати з юридичних осіб у сумі 35 494,86 грн.;

із збору за спеціальне використання води у сумі 398,10 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «Торговий дім Тернопіль» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що ПП «Торговий дім Тернопіль» не отримував податкових повідомлень-рішень, на які посилається позивач. Наголошує, що позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, не було подано матеріалів, які б підтвердили факт вручення податкових повідомлень-рішень відповідачу, а тому відповідно сума податкового боргу не є узгодженою.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Торговий дім Тернопіль» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 04.03.1997 року, ідентифікаційний код 14035686 та перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків з 17.02.1995 року.

Загальна сума податкового боргу ПП «Торговий дім Тернопіль» перед бюджетами та державними цільовими фондами, що включає в себе заборгованість: з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 237,01 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 37 901,00 грн.; із збору за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у сумі 8 321,00 грн.; з податку на доходи найманих працівників у сумі 276,32 грн.; із земельного податку з юридичних осіб у сумі 7 429,29 грн.; з орендної плати з юридичних осіб у сумі 35 494,86 грн.; із збору за спеціальне використання води у сумі 398,10 грн., становить 106 057,58 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою про наявність податкового боргу, обліковою карткою платника податку, податковими деклараціями, податковими розрахунками, актами проведених перевірок та податковими повідомленнями-рішеннями.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг відповідача в сумі 106 057,58 грн., тобто сума грошового зобов'язання, самостійно узгоджена платником податків, станом на дату розгляду справи є непогашеним, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Податкова декларація, розрахунок, згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст.49.1 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно, обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв'язку з не сплатою відповідачем суми податкового зобов'язання, вказаного у податковій декларації, така сума, в силу статті 54.1 Податкового кодексу України, набула статусу податкового боргу та є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.20.1.18. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.3.1.1, п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( діяв до вступу в законну силу Податкового кодексу України ), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Доводи апелянта, що ним не отримано податкові повідомлення- рішення, а відтак суми боргу є неузгодженими не заслуговують на увагу, так як ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді доказів оскарження таких рішень та скасування таких не представлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ПП «Торговий дім Тернопіль» заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують підприємство та за рахунок готівки у сумі 106 057, 58 в т.ч.: з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 237, 01 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 37 901,00 грн.;із збору за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у сумі 8 321, 00 грн.; з податку на доходи найманих працівників у сумі 276, 32 грн.; із земельного податку з юридичних осіб у сумі 7 429,29 грн.; з орендної плати з юридичних осіб у сумі 35 494, 86 грн.; із збору за спеціальне використання води у сумі 398, 10 грн.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі №2а-2645/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук