Постанова № 41825621, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 9104/181672/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлШе» ЛТД до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

18 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОлШе» ЛТД (далі - ТОВ «ОлШе» ЛТД) звернулось з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ковельської ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року № 0000132300.

Постановою Волинського окружного адмінінстартивного суду від 19 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000132300 від 20.07.2012 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася Ковельська ОДПІ, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в позові. Обгрунтовуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що перевіркою встановлено, що в березні-липні 2009 року ТОВ «ОлШе» ЛТД здійснювало придбання товарів у ПП «Компанія проектування технологій». Договір поставки з ТОВ «ОлШе» ЛТД з ПП «Компанія проектування технологій» до перевірки не надано, а лише надані листи позивача на адресу ПП «Компанія проектування технологій» з проханням надати дублікат або завірену копію договору купівлі-продажу від 02 березня 2009 року. ТзОВ «ОлШе» ЛТД отримало від ПП «Компанія проектування технологій» товарно-матеріальні цінності, а саме: секції огорожі, ворота, хвіртки, панелі на загальну суму 1521842,32 грн. в тому числі ПДВ 253640,39 грн. Операції з придбання товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими та податковими накладними. За даними бухгалтерського обліку оплата із ПП «Компанія проектування технологій» не проведена. Станом на 19.06.2012 року у ТОВ «ОлШе» ЛТД існує кредиторська заборгованість з ПП «Компанія проектування технологій» у сумі 1521842,32 грн. Сума податку на додану вартість з вартості придбаних будівельних матеріалів у ПП «Компанія проектування технологій» в розмірі 253640 грн. 00 коп. відображена у складі податкового кредиту з ПДВ, у тому числі за березень 2009 року в сумі 50443 грн., за квітень 2009 року в розмірі 39309 грн., за травень 2009 року в сумі 54246 грн., за червень 2009 року в розмірі 55047 грн. та за липень 2009 року в сумі 54595 грн. За даними автоматизованої системи «Співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПП «Компанія проектування технологій» за березень, квітень, травень, червень та липень 2009 року суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ОлШе» ЛТД відсутні. Згідно акту від 03.01.2012 року №11/15-319/35934039 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія проектування технологій» щодо підтвердження господарських відносин за період лютий 2009 року - листопад 2009 року, складеного ДПІ у м. Суми, вбачається, що операції ПП «Компанія проектування технологій» з придбання товарів у контрагентів-постачальників та їх подальшого продажу на адресу контрагентів-покупців не спричинили реального настання правових наслідків. За місцем реєстрації ПП «Компанія проектування технологій» та його посадові особи відсутні, податкові декларації з ПДВ подані підприємством протягом 2009-2010 років до ДПІ в м. Суми невизнані як податкова звітність, у ПП «Компанія проектування технологій» відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності щодо придбання, виробницва та відвантаження товарів. Відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів) свідчить про відсутність можливостей у ПП «Компанія проектування технологій» реалізовувати продукцію чи товар. Відсутність необхідних для реалізації продукції складських приміщень та транспортних засобів унеможливлює реалізації продукції та виконання робіт власними силами. Таким чином угоди ТОВ «ОлШе» ЛТД з ПП «Компанія проектування технологій» є нікчемними, оскільки укладені без реальної мети настання наслідків обумовлених такими правочинами, а відтак податковий кредит ТОВ «ОлШе» ЛТД в розмірі 56880 гривень сформований з порушенням пп. 7.3.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про причини неявки суду повідомлено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ковельською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОлШе» ЛТД з питань правильності визначення податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року та правильності обчислення податку на прибуток за 3 квартали 2009 року при здійсненні операцій з ПП «Компанія проектування технологій», за результатами якої складений акт №392/22-13356796 від 04 липня 2012 року.

Згідно цього акту встановлено, що у березні-липні 2009 року позивач придбав у ПП «Компанія проектування технологій» товар, а саме: секції огорожі, ворота, хвіртки, панелі, тощо на загальну суму 1521842,32 грн., у тому числі ПДВ 253640,39 грн. Операції з придбання товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими та податковими накладними. За даними бухгалтерського обліку оплата із ПП «Компанія проектування технологій» не проведена.

Про перевезення товару ТОВ «ОлШе» ЛТД до перевірки надано товаро-транспортну накладну від 05 червня 2012 року.

Суми податку на додану вартість з вартості придбаних будівельних матеріалів у ПП «Компанія проектування технологій» в розмірі 253640 грн. 00 коп. відображена у складі податкового кредиту з ПДВ, у тому числі за березень 2009 року в сумі 50443 грн., за квітень 2009 року в розмірі 39309 грн., за травень 2009 року в сумі 54246 грн., за червень 2009 року в розмірі 55047 грн. та за липень 2009 року в сумі 54595 грн..

Також, в акті від 04 липня 2012 року №392/22-13356796 Ковельською ОДПІ зафіксовано, що згідно отриманого від ДПІ у місті Суми акту від 03.01.2012 року № 11/15-319/35934039 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія проектування технологій» щодо підтвердження господарських відносин за період з лютого 2009 року по листопад 2009 року, встановлено, що ПП «Компанія проектування технологій» за місцем реєстрації відсутня, податкові декларації з ПДВ, подані підприємством протягом 2009-2010 років до ДПІ в м. Суми, невизнані як податкова звітність, у ПП «Компанія проектування технологій» відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності щодо придбання, виробництва та відвантаження товарів.

За результатами перевірки ПП «Компанія проектування технологій» встановлено, що фінансово-господарською діяльністю підприємство не займалось. Фактично операцій з продажу та придбання товарів, робіт та послуг не здійснювало, у зв'язку з чим та на підставі ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ у м. Суми в акті перевірки від 03.01.2012 року №11/15-319/35934039 зроблений висновок про нікчемність правочинів укладених ПП «Компанія проектування технологій» з підприємствами-покупцями.

Ковельською ОДПІ зроблений висновок, що ТОВ «ОлШе» ЛТД в порушення пп. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, завищений податковий кредит за березень, квітень, травень, червень та липень 2009 року на загальну суму 253640 гривень.

На підставі акту перевірки від 04 липня 2012 року №392/22-13356796 Ковельською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 0000132300 від 20 липня 2012 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56880 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 14 220 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком Волинського окружного адміністративного суду про незаконність оскаржуваного повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з недоведеності у судовому процесі нікчемності правочинів позивача, відсутності у позивача обов'язку здійснювати перевірку наявності у його контрагента умов для виконання договору. Суд зробив висновок, що правомірність формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з цим постачальником підтверджується належним чином оформленими податковими, видатковими накладними, товаро-транспортною накладною, доказами подальшого використання товару.

Однак, з такими висновками не можна погодитися.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Водночас, відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати умови договорів вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.03.2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Компанія проектування технологій» від 03.01.2012 року №11/15-319/35934039, складеного ДПІ у м. Суми, операції ПП «Компанія проектування технологій» з придбання товарів у контрагентів-постачальників та їх подальшого продажу на адресу контрагентів-покупців не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Такі висновки ґрунтуються на тому, що за місцем реєстрації ПП «Компанія проектування технологій» та його посадові особи відсутні, податкові декларації з ПДВ подані підприємством протягом 2009-2010 років до ДПІ в м. Суми не визнані як податкова звітність, у ПП «Компанія проектування технологій» відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності щодо придбання, виробницва та відвантаження товарів.

Відсутність товарно-матеріальних цінностей (запасів) свідчить про відсутність можливостей у ПП «Компанія проектування технологій» реалізовувати продукцію чи товар. Відсутність необхідних для реалізації продукції, складських приміщень та транспортних засобів унеможливлює реалізації продукції та виконання робіт власними силами.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було проведено оплату за товар.

Ціна товару є однією з істотних та необхідних умов договору купівлі-продажу.

Оскільки відсутній договір, встановити умови оплати, ціну одиниці товару, загальну вартість, про які сторони домовилися, неможливо.

Оплата товару і відповідно сплата підприємством податку на додану вартість в його ціні є основним показником реальності торгових операцій.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки позивач не оплатив товар, а зазначені у постанові Волинського окружного адміністративного суду твердження щодо наявності доказів оплати, не відповідають матеріалам справи, оскільки відсутні платіжні доручення про перерахування позивачем контрагенту коштів, банківські виписки, тощо, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апелянта про відсутність реальних поставок і неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, судова колегія вважає помилковими висновки попередньої судової інстанції щодо неправомірності прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, постанову суду слід скасувати та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі № 2а/0370/3448/12, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлШе» ЛТД відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2014 року