Ухвала суду № 41825587, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 811/2270/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Довженко Д. С. (дов. від 27.10.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року

у справі № 811/2270/13-а

за позовом фермерського господарства «Віола»

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Віола» звернулось до суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000372200 від 25 червня 2013 року, донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 307250,00 грн. (204833,00грн. основне зобов'язання та 102417,00 грн. штрафна санкція).

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, здійснених між позивачем та ТОВ «Алікон». Правовідносини між позивачем та його контрагентом ґрунтуються на первинних документах, оформлених у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є акт перевірки ТОВ «Алікон», яким встановлено відсутність останнього за адресою реєстрації, проте вказане не може бути підставою для вищевказаного висновку з огляду на те, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.151), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що актом перевірки ТОВ «Алікон» №133/1520/37867395 від 08.02.2013 встановлено, що за період грудень 2001 року - вересень 2012 року господарська діяльність останнього має ознаки фіктивності, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за правочинами, укладеними між позивачем та ТОВ «Алікон».

Відповідачем подано письмове клопотання про заміну відповідача у даній справі Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби правонаступником - Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області.

З огляду на подані відповідачем документи на підтвердження вказаного клопотання, колегія суддів відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює процесуальне правонаступництво, замінює відповідача у справі Маловисківську міжрайонну державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби правонаступником - Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Алікон», за результатами якої складено акт №39/2210/36951983 від 12.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.203, п.1, п.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині укладення нікчемних правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені в податковій звітності за березень 2012 року в частині придбання товару у ТОВ «Алікон», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна у вищенаведених приватних підприємств, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання та його подальшої реалізації.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що відомості, викладені у податкових деклараціях за вищевказаний період щодо придбання товарів у ТОВ «Алікон», не відповідають дійсності. Виходячи з наведеного, податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 204833,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00003782200 від 25.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 307250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 204833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102417,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Алікон» (Постачальник) укладено договір поставки товару №78 від 03.03.2012, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим договором, Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору. Згідно з п.1.4 цього договору загальна ціна товару за цим договором становить 4810,00 грн. за одиницю продукції. Поставка товару здійснюється у строки 3-х календарних днів, а відвантаження товару здійснюється транспортом Постачальника (п.2.1, 2.2 договору). Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару (може бути передбачена передоплата).

Фактичне виконання цього договору - поставка нитроамофоски підтверджується рахунком-фактурою №78 від 03.03.2012 на загальну суму 1116050,00 грн., видатковою накладною №78 від 03.03.2012 на загальну суму 1116050,00 грн., податковою накладною №78 від 03.02.2012 на загальну суму 1116050,00 грн., в т. ч. ПДВ 186008,33 грн., платіжним дорученням №20 від 05.03.2012 на загальну суму 1116050,00 грн.

22.03.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Алікон» (Постачальник) укладено договір поставки товару №311, за умовами якого в порядку та на умовах визначених цим договором, Постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору. Згідно з п.1.4 цього договору загальна ціна товару за цим договором становить 4810,00 грн. за одиницю продукції. Поставка товару здійснюється у строки 3-х календарних днів, а відвантаження товару здійснюється транспортом Постачальника (п.2.1, 2.2 договору). Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару (може бути передбачена передоплата).

Фактичне виконання цього договору - поставка карбомиду підтверджується рахунком-фактурою №311 від 22.03.2012 на загальну суму 112948,00 грн., видатковою накладною №311 від 22.03.2012 на загальну суму 112948,00 грн., податковою накладною №311 від 22.02.2012 на загальну суму 112948,00 грн., в т. ч. ПДВ 18824,67 грн., платіжним дорученням №23 від 23.03.2012 на загальну суму 25500,00 грн. та платіжним дорученням №22 від 23.03.2012 на загальну суму 87448,00 грн.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На моменту укладення та виконання означених вище договорів контрагент позивача ТОВ «Алікон» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Алікон» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Обумовлений договорами товар придбаний позивачем для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором оренди трактора у приватної особи №1 від 10.06.2010, укладеним між ОСОБА_2 (Орендодавець) та позивачем (Орендар), актом прийомки-передачі транспортного засобу взятого в оренду від 10.06.2010, договором оренди с/г техніки у приватної особи №2 від 14.06.2010, укладеним між ОСОБА_2 (Орендодавець) та позивачем (Орендар), актом прийомки-передачі транспортного засобу взятого в оренду від 14.06.2010 р., сільськогосподарськими звітностями за формами 4-сг, 9-б-сг, 29-сг.

Отже належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом та рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки від 12.06.2013 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаних вище правочинів, використання придбаного позивачем товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагенту ТОВ «Алікон», вчинені на виконання вказаних вище правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача ТОВ «Алікон», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо відсутності необхідної матеріальної бази для здійснення будь-кого виду діяльності у контрагента позивача само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі №811/2270/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко