Ухвала суду № 41825503, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11929/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джи.Ті.Ел.» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джи.Ті.Ел.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Джи.Ті.Ел.» (далі - Позивач, ТОВ «Джи.Ті.Ел.») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2014 року №0001902202 та №0001912202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «Джі.Ті.Ел.» не було.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2014 року працівниками ДПІ у Святошинському районі на підставі наказу від 04.04.2014 року №582 у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. п. 82.2 ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ «Джі.Ті.Ел.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. пп. 14.1.228, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 193 656,00 грн., у тому числі за 2-3 квартали 2011 року в сумі 91 919,00 грн. та за 2-4 квартал в сумі 101 737,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168 396,70 грн., у тому числі за: липень 2011 року - 25 411,33 грн., серпень 2011 року - 21 649,00 грн., вересень 2011 року - 32 869,00 грн., жовтень 2011 року - 18 633,33 грн., листопад 2011 року - 20 667,33 грн., грудень 2011 року - 49 166,67 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 17.04.2014 року №163/26-57-22-02-09/35755742. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 06.05.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0001912202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 193 656,00 грн., у тому числі за основним платежем - 193 656,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.; №0001902202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 496,00 грн., у тому числі за основним платежем - 168 397,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 42 099,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Декос Альянс» (Експедитор) та ТОВ «Джи.Ті.Ел» (Замовник) укладено договір №07Д-2012 від 01.07.2011 року про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір), за умовами якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг, а також інші послуги, пов'язані з перевезенням, а Замовник зобов'язується оплачувати надані Експедитором послуги.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що послуги надаються на підставі заявки, в якій визначаються характеристики вантажу, вантажоодержувач, адреса розвантаження, інші умови.

Згідно п. 2.2 Договору після прийняття заявки Експедитор повідомляє Замовника про можливість або неможливість виконання перевезення на викладених в заявці умовах.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 54, 63, 73, 83, 95, 106, 118, 129, 141, 152, 162, 172, 187) та реєстрів до них (т. 1 а.с. 54а-62, 64-72, 74-82, 84-94, 96-105, 107-117, 119-128, 130-140, 142-151, 153-161, 163-171, 173-186, 188-201), податкових накладних (т. 1 а.с. 274-280).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладеного між контрагентами правочину, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 138, 139, 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Декос Альянс» та які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи містять недоліки, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не включають у себе відомостей щодо місця їх складання, а також посад і прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З наведеного випливає висновок про те, що наявні акти не дають можливості визначити порядок формування ціни, фактичних об'ємів перевезеного, розвантаженого товару, витрат контрагента, пов'язаних з наданням таких послуг.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що Договір, на підставі яких Позивач отримував транспортні послуги, містить лише загальні вимоги до виконуваних робіт та порядку ціноутворення. Укладені договори передбачають, що ціни визначаються виключно виходячи із конкретної ситуації, узгоджуються додатково на підставі заявок Замовника перед кожним перевезенням та відповідають конкретному замовленню перевезення, і оформляються рахунками фактури та актами виконаних робіт.

З огляду на ту обставину, що матеріалами справи не підтверджується факт направлення Позивачем заявок Експедитору, а також доказів вчинення дій щодо узгодження ціни та інших умов перевезення, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та податкового органу про те, що досліджувані акти не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Приписи п. 11 затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наведеного випливає, що за умови укладання договору транспортного-експедирування товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом, що підтверджує виконання договірних зобов'язань. При цьому, товарно-транспортна накладна в силу наведених вище норм повинна складатися Замовником (вантажовідправником), який залишає у себе перший екземпляр. Разом з тим, доказів складання товарно-транспортних накладених Позивачем не надано.

Крім того, Позивачем на надано доказів зв'язку документально отриманих послуг від ТОВ «Декос Альянс» з господарською діяльністю ТОВ «Джи.Ті.Ел.» та ділової мети в укладенні Договору.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Крім іншого, судом враховується, що первинні документи від імені ТОВ «Декос Альянс» підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчить зміст наявної у матеріалах справи копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 року у справі №757/20619/13-к за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012, первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що усі надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Декос Альянс» підписані від імені директора, який заперечує свою участь у його створенні та діяльності, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «Джи.Ті.Ел.» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем послуг у вказаного контрагента.

Також судовою колегією враховується, що у ході розгляду справи судом першої інстанції на Позивача покладався обов'язок у відповідності до вимог ст. 71 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У той час як згідно ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Водночас, причин поважності неподання документів, доданих до апеляційної скарги, а також поданих у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, до суду першої інстанції, Апелянтом зазначено не було.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів і послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Джі.Ті.Ел.» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Декос Альянс».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джи.Ті.Ел.» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джи.Ті.Ел.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.