Постанова № 41825278, 03.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 876/8122/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» (далі - ТОВ «Експрес-Дрофа») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) від 28.12.2012 року:

№ 0001162350, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 112668,00 грн., з яких за основним платежем 112667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.;

№ 0001152350 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 176041,00 грн., з яких за основним платежем 140833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35208,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 813/1968/13-а позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Експрес-Дрофа». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у постачальника товарів ПП «Клер Шато Фіорд» на момент проведення господарських операцій з позивачем відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому господарські угоди мають ознаки нікчемності. Окрім того, до перевірки позивачем не представлено товарно-транспортних накладних та залізничних накладних з відмітками про місце навантаження та розвантаження продукції, передачу та отримання продукції у контрагента-постачальника та інші документи, що свідчать про транспортування продукції. Також до перевірки не надано договір на надання транспортних послуг, перевізні документи, якими підтверджуються факти перевезення (відправлення) товарів автомобільним або залізничним транспортом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ТОВ «Експрес-Дрофа», суд першої інстанції виходив із безпідставності твердження податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток з огляду на висновки, зроблені Яготинською МДПІ Київської області про фіктивність господарської діяльності контрагента позивача.

При цьому судом було встановлено, що реальність виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими договором, видатковою накладною на поставку, податковою накладною, платіжними документами, які описано вище і в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Позивач також довів, що придбані у ПП «Шато Клер Фіорд» товари дійсно були використані у його господарській діяльності, доказами чого є належно оформлені договори, видаткові та податкові накладні, специфікації, довідки вагонного депо, з яких чітко вбачається встановлення придбаних колісних пар на відремонтовані позивачем та реалізовані покупцям вагони.

Таким чином суд прийшов до висновку, що аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експрес-Дрофа» з питань дотримання вимог податкового законодавства із ПП «Шато Клер Фіорд», за результатами якої складено акт від 18.12.2012 року № 961/2200/32408626.

У ході перевірки встановлено, що 26.04.2010 року між ПП «Клер Шато Фіорд» та позивачем було укладено договір №26/04/Кп, відповідно до умов якого ПП «Клер Шато Фіорд» зобов'язується поставити, а позивач - прийняти та оплатити колісні пари типу РУ 1Ш, у кількості та за ціною, вказаними у накладних документах.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткову накладну № 050502 від 05.05.2010 року на загальну суму 676000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 112666,67 грн. та податкову накладну від 05.05.2010 року №050502.

За отриманий товар позивач провів розрахунки у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, карткою рахунку 631 та виписками з банківського рахунку.

Вартість придбаних у ПП «Шато Клер Фіорд» товарно-матеріальних цінностей віднесено до складу валових витрат позивача, як таких, які пов'язані із його господарською діяльністю.

Разом із тим, відповідно до п. 2.1 договору від 26.04.2010 року поставка партій колісних пар може здійснюватися Виконавцем залізничними нормами, автотранспортом на адресу, названу Замовником, в попередньо узгоджені сторонами терміни або самовивозом.

Пунктом 2.2 цього ж договору передбачено, що приймання від Виконавця колісних пар повинно виконуватися уповноваженим представником Замовника за адресою відвантаження, про що складається відповідний акт прийому-передачі колісних пар.

При цьому позивачем не було представлено до перевірки будь-яких доказів як узгодження термінів та способів поставки товарно-матеріальних цінностей за договором, так і доказів навантаження/розвантаження товару, передачу та отримання товару у контрагента-постачальника та інші документи, що свідчать про транспортування продукції.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ПП «Шато Клер Фіорд» відповідно до вказаних у договорі реквізитів заходиться у м. Яготин Київської області, а позивачем надано докази про відрядження директора для приймання товару у м. Дрогобич Львівської області, хоча за умовами договору приймання товару здійснюється за адресою його відвантаження.

Під час перевірки податковим органом було використано інформацію, що міститься у акті Яготинської МДПІ Київської області ДПС від 28.09.2012 року № 45/2200/32395460 щодо ПП «Клер Шато Фіорд» за період з 01.01.2007 року по 31.03.2011 року та матеріалах ГУ ПМ ДПС України, відповідно до якої фактичне здійснення ПП «Клер Шато Фіорд» господарських операцій є неможливим з огляду на відсутність необхідних виробничих потужностей, трудових ресурсів, а також підписання первинних документів невстановленими особами.

Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97), чинного на час виникнення спірних правовідносин, поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надані позивачем докази використання колісних пар у своїй господарській діяльності, на переконання апеляційного суду, не є доказами отримання їх саме від ПП «Клер Шато Фіорд», а отже не можуть бути доказом реальності спірної господарської операції.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що подання позивачем первинних документів щодо господарської операції, що була предметом перевірки ДПІ, результати якої оформлено актом від 18.12.2012 року № 961/2200/32408626, само по собі не створює правових підстав для висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, позивачем не було подано ряд первинних документів у підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Клер Шато Фіорд», а саме документів щодо підтвердження транспортування продукції від ПП «Клер Шато Фіорд»», їх отримання та складського обліку.

З урахуванням наведеного та висновків, що міститься у акті Яготинської МДПІ Київської області ДПС від 28.09.2012 року № 45/2200/32395460, на думку апеляційного суду, податковий орган правомірно поставив під сумнів реальність виконання договору від 26.04.2010 року №26/04/Кп цим контрагентом позивача.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень ДПІ від 28.12.2012 року № 0001162350 та № 0001152350 немає.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби задовольнити

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 813/1968/13-а та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Дрофа» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук