Постанова № 41825210, 08.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4517/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року

12год.30хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Пархоменко І.П.

За участю сторін:

Від позивача: Земляков О.А. - за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб:

Від Міністерства інфраструктури України: не з'явився

Від Одеської міської ради: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, в якій позивач просить суд зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту на будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01 серпня 1993 року Чорноморське морське пароплавство передало Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України будівлю по вул. Свердлова (Канатна), 42, балансовою вартістю 6106599 крб. 25 травня 1995 року на підставі Акту приймання-передачі від 01.08.1993р. Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано Реєстраційне посвідчення на дві будівлі Інституту, запис в реєстраційній книзі № 15м/с стр 44р3128. Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту (надалі - Інститут) є правонаступником Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України.

14.08.2009 КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" видало Інституту Технічний паспорт на будинок № 42 по вул. Канатній з реєстровим номером 15мс-44-3128.

З моменту передачі на баланс будівлі позивач був добросовісним балансоутримувачем: будівлю не відчужував, підтримує будівлю в належному технічном стані, оформив Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Позивачем 16.01.2014 року до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на будівлю по вул. Канатній, 42, яку було зареєстровано за № 4974401. В підтвердження права власності на будівлю до заяви було додано: Акт приймання-передачі від 01.08.1993, Реєстраційне посвідчення від 25.05.1995 та Технічний паспорт від 14.08.2009.

27 січня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Дахно А. М. прийняте Рішення № 10343893 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Рішення про відмову в реєстрації було прийнято на підставі того, що згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно за зазначеною в заяві адресою зареєстровано інший об'єкт нерухомого майна за іншим суб'єктом права.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки на земельній ділянці Інституту відсутній інший об'єкт нерухомого майна, що не належить Інституту. Також ніякі інші суб'єкти господарювання нічого не будували на земельній ділянці Інституту, не звертались до Інституту та Мінінфраструктури України про передачу прав власності на наявні будівлі та не користувались будівлями Інституту без укладення договорів оренди. Міністерство інфраструктури України не узгоджувало передачу будівель Інституту та частини земельної ділянки, що є державними об'єктами, іншим суб'єктам господарювання, що передбачено п.п. 17, 18 та 28 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006, № 185.

З цих підстав позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача /Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції/ в судове засідання не з'явився 03.12.2014р., про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. 29.09.2014 року від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 16.01.2014 року до Реєстраційної служби ОМУЮ було подану заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка керуючись Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5, була надіслана до Державної реєстраційної служби України.

Відповідно до п. 2, 3 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, зокрема на обєкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», держреєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Так відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно було встановлено, що за цією адресою вже знаходиться нежитлова одноповерхова будівля, яка зареє.стрована за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради

Відповідно до п.2.1 Положення про Адресний реєстр міста Одеси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 № 809, кожний об'єкт нерухомого майна повинен мати не повторювану у межах міста адресу.

При цьому, питання з приводу скасування запису не було предметом розгляду реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, а отже, вирішення питання стосовно зобов'язання здійснити реєстрацію у судовому порядку є передчасним.

Представник третьої особи / Міністерства інфраструктури України / в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно. 23.09.2014 року до суду від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких Міністерство повністю підтримує позицію позивача та просить суд задовольнити позовні вимоги Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту.

Представник третьої особи / Одеської міської ради / в судове засідання не з'явився, незважаючи на виклик суду, пояснень та доказів стосовно предмету спору третьою особою не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 1993 року Чорноморське морське пароплавство передало Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України будівлю по вул. Свердлова (Канатна), 42, балансовою вартістю 6106599 крб. за Актом від 01.08.1993р.

25 травня 1995 року на підставі Акту приймання-передачі від 01.08.1993 Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації було видано Реєстраційне посвідчення на дві будівлі домоволодіння за вказаною адресою, запис в реєстраційній книзі № 15м/с стр 44р3128, яким посвідчено реєстрацію за Інститутом цього нерухомого майна.

Відповідно до Статуту Інститута післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту (надалі - Інститут) він є правонаступником Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України, являється державним вищим навчально-науковим закладом, заснованим на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України згідно Розпорядження КМ України від 21.03.2011 №265-Р.

14.08.2009 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» видало Інституту Технічний паспорт на будинок № 42 по вул. Канатній з реєстровим номером 15мс-44-3128.

16 січня 2014 року представник Інституту за довіреністю Земляков О.А. звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на будівлю по вул. Канатній, 42, яку було зареєстровано за № 4974401 (форма власності - державна). В підтвердження права власності на будівлю до заяви було додано: Акт приймання-передачі від 01.08.1993, Реєстраційне посвідчення від 25.05.1995 та Технічний паспорт від 14.08.2009.

27 січня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Дахно А. М. згідно приписів ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, прийнято Рішення № 10343893 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Рішення про відмову в реєстрації було прийнято на підставі того, що згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно за зазначеною в заяві адресою зареєстровано інший об'єкт нерухомого майна за іншим суб'єктом права.

З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту на будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42.

Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обтяжень цих прав визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно ч.ч.2,4 ст.9 цього Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.1 ст.10 Закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 3 ст. 15 Закону передбачено, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Частиною 4 ст. 15 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч.3 ст. 16 Закону).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч. 7 ст. 16 Закону).

Водночас, згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону).

Відповідно п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, чинного на час прийняття оскаржуваного рішення, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з п. 16 та 17 цього Порядку за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об'єкту.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

У той же час, згідно з п. 23. Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Випадки відмови у державній реєстрації прав визначені ст. 24 зазначеного вище Закону.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону).

Пунктами 92 та 93 Порядку при цьому передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

З аналізу наведених вище положення законодавства вбачається, що після отримання заяви для реєстрації прав та доданих до неї документів, державний реєстратор, для цілей забезпечення виконання державних гарантій щодо достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, вчиняє комплекс дій, спрямованих на встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Так, відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором було встановлено, що за адресою м.Одеса, вул.Канатна, 42 нежитлова одноповерхова будівля вже зареєстрована за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованою 27.01.2014р. (а.с.95), номер запису 3128 в книзі 11ог158 дата 22.04.2010р.

У зв'язку з встановленими обставинами, керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, державним реєстратором прав на нерухоме майно прийняте рішення №10343893 про відмову в у державній реєстрації права власності на будівлю, що розташована Одеська обл., м. Одеса, вулиця Канатна, будинок 42. за - суб'єктом: Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, ЄДРПОУ 01126008.

При цьому вказане рішення позивачем не оскаржувалося та не є предметом спору в даній справі, тобто є чинним.

Слід зазначити, що з поданих Інститутом до заяви документів не вбачається, на яку саме будівлю по вул.Канатній,42 у м.Одесі, що була зареєстрована за Інститутом 25.05.1995р. Одеським МБТІ, та якої площі позивач заявив про проведення державної реєстрації права власності.

Отже, на думку суду, виходячи з обставини наявності запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади м.Одеси на нежитлову одноповерхову будівлю за тією ж адресою державний реєстратор прав обґрунтовано дійшов в рішенні від 27.01.2014р. висновку про неможливість встановлення відповідності заявлених прав поданим документам.

Позивач не довів необгрунтованість висновків рішення про відмову у державній реєстрації прав, рішення не оскаржив, державного реєстратора, який його прийняв, відповідачем не визначив (хоча саме державний реєстратор прав має бути відповідачем при оскарженні його рішення в суді), та звернувся до суду з позовом про зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зареєструвати право власності передчасно.

Адже ані державному реєстратору, ані суду не надано документів, які відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1952 є підставою для проведення державної реєстрації прав (щодо права власності), а подане реєстраційне посвідчення від 25.05.1995р. з Актом від 01.08.1993р. не дає змоги ідентифікувати об'єкт нерухомого майна (щодо площі), щодо якого інститутом заявлене право.

Суд звертає увагу на те, що об'єкт нерухомості на який заявлене право, та об'єкт, зареєстрований в Реєстрі прав власності за Одеською міською радою, мають в номері реєстрації цифри в обох випадках « 3128», що поряд з іншим може свідчити про наявність спору про право між позивачем та третьою особою на один і той же об'єкт нерухомого майна по вул.Канатній, 42.

Все викладене свідчить, що наразі проведення державної реєстрації права власності шляхом зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції вчинити певні дії не є можливим, а виявлені державним реєстратором невідповідності та недоліки поданих Інститутом документів мають бути усунені позивачем, зокрема, стосовно наявності підстав для висновку про наявність спору про право з Одеською міською радою.

Суд звертає увагу на те, що згідно ч.3 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту не позбавлений права повторного звернення із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації права власності.

За таких обставин, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту про зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту на будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42, задоволенню не підлягає у зв'язку із з необґрунтованістю та невідповідністю законодавству позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 08.12.2014 року

Суддя М.М. Аракелян

В задоволенні адміністративного позову Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

08 грудня 2014 року.