Ухвала суду № 41825091, 02.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р.Справа № 816/3592/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача Білоярець І.С.

представника відповідача Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 816/3592/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавахіммаш"

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів- Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року № 0000494600/10/10816/28-03-46/00217449.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавахіммаш" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 22 травня 2014 року № 0000494600/10/10816/28-03-46/00217449.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" (код ЄДРПОУ 00217449) витрати зі сплати судового збору у розмірі 560,28 грн. /п'ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14, п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" зареєстроване як юридична особа 12 липня 1994 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 00217449, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №732295, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 75/.

У період з 07 травня 2014 року по 08 травня 2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку про несвоєчасну сплату податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено Акт від 08 травня 2014 року №263/28-03-46/00217449 /а.с. 12-14/, у якому встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковій декларації за кодом платежу 11024000 "Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств" податковий борг по основному платежу у сумі 416411 грн. погашено 11 березня 2014 року, термін затримки сплати грошових зобов'язань складає 6 календарних днів.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення рішення від 22 травня 2014 року №0000494600/10/10816/28-03-46/00217449, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 41641,10 грн. за затримку на 6 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 416411,00 грн. /а.с. 21/.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення від 22 травня 2014 року № 0000494600/10/10816/28-03-46/00217449 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /а.с. 26-43/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та дійшов висновку, що застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - є незаконним.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 08 травня 2014 року №263/28-03-46/00217449 суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 03 березня 2014 року ПАТ "Полтавхіммаш" подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091090783 /а.с. 51/, у рядку 14 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період" задекларовано суму -23 854 877,00 грн. /а.с.52-53/.

05 березня 2014 року позивачем подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091193838 /а.с. 58-60/ та від 07 березня 2014 року №9091206124 /а.с. 65-67/, загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) 2013 рік (рядок 14 декларацій) склала - 23 483 464 грн.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач посилається на те, що грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 416411,00 грн. було сплачено ПАТ "Полтавхіммаш" із затриманням граничного строку сплати на 6 календарних днів, оскільки така сплата була проведена 11 березня 2014 року шляхом погашення з переплати, яка виникла внаслідок подання податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу неправомірними, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 лютого 2010 року N 2755-VI.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 названого Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування штрафних санкцій обов'язковою і необхідною передумовою є факт погашення податкового боргу.

Натомість, колегія суддів зазначає, що сума визначена ПАТ "Полтавхіммаш" в деклараціях за 2013 рік по податку на прибуток у розмірі 416 411,00 грн. не погашена, а зменшена платником податку самостійно шляхом подання уточнюючих декларацій, що призвело до зміни розміру податкового зобов'язання.

Так, пунктами 87.1. - 87.2. статті 87 Податкового кодексу України визначено чіткий перелік джерел погашення податкового боргу платника податків. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не є погашенням податкового боргу внесені зміни у податкову звітність у порядку статті 50 Податкового кодексу України, а отже, за відсутності погашення податкового боргу застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну сплати цього податкового боргу (узгодженої суми податкового зобов'язання) є передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 22 травня 2014 року № 0000494600/10/10816/28-03-46/00217449, належним чином не довів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - є неправомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

З огляду на те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 816/3592/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2014 р.