Постанова № 41825080, 09.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 916/3596/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Шевченка В.В.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 2787 від 11.11.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сивак А.Л. (довіреність № 11/07 від 30.07.2014 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів"

на рішення господарського суду Одеської області від " 02" жовтня 2014 року, повний текст якого складено та підписано " 06" жовтня 2014 року

по справі № 916/3596/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", в особі філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів"

про стягнення 190 142,87 грн.

В С Т А Н О В И В :

25.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" (далі по тексту - відповідач) про стягнення боргу у сумі 190 142,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Правил водокористування, відповідно до рішення технічної комісії від 08.08.2013 року, яке відбулось на підставі Акту від 30.07.2013 року № 3558, у зв'язку з чим 19.08.2013 року відповідачу був виставлений рахунок № 4781/то на оплату послуг водопостачання та водовідведення період з 17.06.2013 року по 16.07.2013 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2014 року по справі № 916/3596/13 (головуючий суддя Д'яченко Т.Г., суддів: Горячук Н.О., Зайцева Ю.О. ) позовні вимоги ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі Філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" 190 142,87 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 3 802,86 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" в позові.

В обґрунтування своїх вимог та заперечень, скаржник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення і невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, причиною демонтування водоміру стало його пошкодження та проведення необхідного його ремонту, що підтверджується Актом № 1931-ТН від 17.05.2013 року, у зв'язку з чим позивач повинен був провести розрахунок відповідно до п.5.24 «Правил водокористування», а не за п.3.3, 3.4 вказаних правил.

09.12.2014 року через канцелярію суду від представника відповідача було подано клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів, на підтвердження здійснення ТОВ «ОЗКМ» ремонту водоміру, також представник відповідача просив суд розглянути дану справу без його участі. Дане клопотання колегією суддів задоволено та розглянуто апеляційну скаргу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача.

Представником позивача надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01 листопада 2000 року між Комунальним підприємством „Одесводоканал" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС", в особі філії "Інфоксводоканал") (Виробник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" (Споживач) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №4877/3, відповідно до п. п. 1.2, 2.1 якого, в редакції додаткової угоди №1/521 від 23.11.2010 року та згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжилкомунгоспу України №190 від 27.06.2008 року, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держкомунгоспу України №30 від 05.07.1995 року, Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 632 від 14.06.2007 року, технічними умовами, іншими існуючими нормами ДСТУ, ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, Виробник зобов'язався надавати Споживачу послуги з подачі води на об'єкти Споживача, а також з приймання стічних вод, холодного та гарячого водопостачання, що скидаються Споживачем у систему комунальної каналізації у відповідності до дислокації об'єктів (а.с.9, а.с.12-13).

Відповідно до п. 1.3 Договору в редакції додаткової угоди №1/521 від 23.11.2010 року Споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечувати належну експлуатацію своїх водоканалізаційних систем, споруд, приладів та пристроїв на них згідно з Правилами, переліченими в п. 2.1. цього Договору та діючим законодавством.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору в редакції додаткової угоди №1/521 від 23.11.2010 року передбачено, що облік спожитої холодної води та скинутих стоків, а також споживання холодної води, яка йде на гаряче водопостачання та водовідведення гарячої води здійснюється за показаннями приладів обліку води та стоків, встановлених на об'єктах Споживача. У разі перебоїв у водопостачанні не з вини Споживача, розрахунок за відпущену воду при відсутності приборів обліку води та стоків здійснюється за час фактичної подачі води. Факт відсутності води встановлюється представниками Споживача та Виробника зі складанням акту. У разі відсутності підписаного сторонами акту, послуги водовідведення вважаються наданими у повному обсязі. Оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Виробника. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому чинним законодавством порядку. У випадку зміни тарифів, що діяли на момент укладення Договору, оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без зміни інших умов Договору.

Пунктом 7.3 Договору в редакції додаткової угоди №1/521 від 23.11.2010 року передбачено, що строк дії договору поширювався з моменту укладення до 31.12.2015 року в частині надання послуг по водопостачанню та водовідведенню. Договір в частині надання зазначених послуг вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не прийдуть до згоди внести зміни до нього або припинити його дію. В частині розрахунку за отримані послуги, договір діє до повного погашення по ньому заборгованості.

Додатком № 1 до договору, сторони погодили, що дислокацією об'єкта Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" є м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а (а.с.10).

17.05.2013 року представниками позивача було складено Акт № 1931-ТН з якого вбачається, що на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" за адресою м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а працівниками позивача було демонтовано водомір марки ВСКМ 20 № 10125 для повірки, який перебував у неробочому стані. У акті містилось застереження для абонента у 5-денний строк у присутності представника служби з контролю за водокористуванням встановити повірений водолічильник d = 20 мм(діаметр внутрішнього отвору), з проведенням розрахунку за даний період згідно правил водокористування. В разі невиконання даного припису у встановлений строк, у відповідності з „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" водокористування буде вважатись без обліковим, а споживання води при цьому буде визначатись з моменту демонтажу водоміру за пропускною здатністю труби, вода при швидкості руху в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом на протязі 24 години на добу (п. 3.3). Так, зі змістом даного акту було ознайомлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів", що вбачається з відмітки з підписом представника споживача у нижній частині акту (а.с.14).

15.07.2013 року відповідач звернувся до позивача з листом у якому зазначив, що у зв'язку з необхідністю монтажу водоміру ВСКМ-20 № 10125 після держповірки, просив надіслати представника водопостачальної організації за адресою м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а для опломбування водоміру (а.с.15).

На підставі Акту від 17.05.2013 року, Актом від 30.07.2013 року № 3558ТИ, представниками філії "Інфоксводоканал" та абонента було зазначено, що у зв'язку із несвоєчасним встановленням водоміру на об'єкті ТОВ "Одеський завод керамічних виробів", 08.08.2013 року відбудеться засідання технічної комісії (а.с.16).

Випискою з протоколу засідання від 11.09.2013року № 5315/то, службою по контролю за водокористуванням ТОВ "ІНФОКС", в особі філії "Інфоксводоканал" встановлено, що у зв'язку із несвоєчасним встановленням водоміру на об'єкті відповідача, сталося порушення п.5.14 «Правил водокористування», провести розрахунок згідно із п.п. 3.3, 3.4 зазначених правил (а.с.17).

19.08.2013 року позивачем на адресу відповідача був направленим лист, яким відповідно до рішення комісії зроблено розрахунок у період з 17.06.2013 року по 16.07.2013 року відповідно до п.п.3.3, 3.4 «Правил водокористування» на суму 194 495,87 грн. Також у листі зазначено, що вказану суму необхідно сплатити в строк до 31.08.2013 року, у протилежному випадку позивачем зазначено, що він змушений бути звернутися до суду (а.с.19).

Між тим, такий лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ "ІНФОКС", в особі філії "Інфоксводоканал" до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" про стягнення на його користь з відповідача боргу та вважає, що доводи, заперечення і вимоги останнього, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1 та 2).

Відповідно до ст.ст. 626,629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 901, 903 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" склалися правовідносини пов'язані з наданням послуг по водопостачанню та водовідведенню, про що 01.11.2000 року було укладено відповідний Договір № 4877/3 та Додаткова угода № 1/521 від 24.04.2010 року.

Так, зазначений договір з додатковою угодою є підставою для виникнення у сторін (за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Між тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем було порушено норми чинного законодавства та п.5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190 у зв'язку з чим позивачем відповідно до п.п.3.3, 3.4 Правил було здійснено розрахунок на суму 190 142,87 грн.

Пунктом 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190 передбачено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Відповідно до п. 3.3 даних Правил водокористування, у разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року провадження по даній справі було зупинено до вирішення господарським судом пов'язаною справою № 916/780/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" до ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" про визнання недійсним рішення ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" про проведення перерахунку водокористування згідно п.п.3.3, 3.4 «Правил водокористування», оформлено протоколом № 28 від 08.08.2013 року.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 23.04.2014 року по справі № 916/780/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" було відмовлено, з підстав недоведеності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, не підлягають доведенню обставини, визнані судом загальновідомими. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію в певній місцевості. Загальновідомі обставини не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність - очевидна, і доказування їх є зайвим.

Більш того, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Вказане вище підтверджується постановою, пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що усі наведені ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" в апеляційній скарзі обставини а саме те, що відповідач повинен був провести розрахунок не за п.п.3.3, 3.4 «Правил водокористування», а за п.5.24 зазначених правил, спростовуються вищевикладеним та підстави вважати неправомірними дії ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал" під час складання Акту порушення та розрахунку боргу, не було належним чином доведено відповідачем ні в місцевому господарському суді ні, в суді апеляційної інстанції, а тому і відсутні будь-які правові підстави для визнання відмову у задоволенні позову.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Інфокс" в особі „Інфоксводоканал".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2014 року по справі № 916/3596/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод керамічних виробів" залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Одеської області від „02" жовтня 2014 року по справі № 916/3596/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „10" грудня 2014 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя В.В. Шевченко