Ухвала суду № 41825073, 25.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6685/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмовому провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Ренійському районі Головного управління (далі ДПІ у Ренійському районі ГУ) Міндоходів в Одеській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення відповідача на користь бюджету податковий борг по платі за землю з фізичних осіб, що складає 15 020,58 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року адміністративний позов - задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) податкову заборгованість в сумі 15 020,58 грн. за порушення податкового та земельного законодавства та перерахувати дані кошти на рахунок №33210813700405, код 37564933 до управління Державної казначейської служби України у Ренійському районі, відділення ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011. Постанова підлягала негайному виконанню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

Фізична особа ОСОБА_2 як платник земельного податку перебуває на податковому обліку у ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області.

За відповідачем рахується податковий борг у сумі 15 020,58 грн. по платі за землю з фізичних осіб.

08 лютого 2013 року посадовими особами ДПІ у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до якого встановлено порушення: ст. 13, ст. 15 Закону України «Про плату за землю» та абз.1 п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму земельного податку на загальну суму 18 481, 58 грн. за рахунок того, що фізичній особі за 2010 рік, 2011 рік та 2012 рік взагалі не визначались (не нараховувались) та не сплачувались податкові зобов'язання по земельному податку згідно Державних актів.

У зв'язку з чим встановлено заниження податкових зобов'язань по земельному податку на суму 18 481, 58 грн., у т.ч. по періодах: за 2010 рік - на 5398,32 грн.; за 2011 рік - на 5398,32 грн.; за 2012 рік - на 7684, 94 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0000811701 на загальну суму 18 481,58 грн.

Відповідачем погашено частково борг та станом на 24 квітня 2013 року за податковою вимогою №36-17 борг складає 15 020, 58 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі, заявленій до стягнення, відповідачем суду не надано, доводи контролюючого органу щодо наявності такої заборгованості відповідачем не спростовані. У зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом ст. 54 ПК України грошове зобов'язання може бути визначене платником податків або контролюючим органом.

Відповідно п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно положень ст. 56 ПК України днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, визначеного рішенням контролюючого органу, вважається день закінчення процедури адміністративного оскарження, а в разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

На підставі п. 20.1.18 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, відповідачем у встановлені Податковим кодексом України строки не було самостійно сплачено суму податкового зобов'язання у вказаному в позові розмірі.

Відповідно до п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Позивачем направлено податкову вимогу №36-17 від 24 квітня 2013 року на суму 15 020,58 грн. відповідачу та залишено без задоволення останнім.

Відповідачем погашено частково борг та станом на 24 квітня 2013 року за податковою вимогою №36-17 борг складає 15 020, 58 грн.

Таким чином, з урахуванням наявності у відповідача податкового боргу та відсутності доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Твердження апелянта про те, що не врахування наявності спільної сумісної власності на земельні ділянки й відповідно помилкового стягнення особисто з нього земельного податку, колегія суддів не бере до уваги, оскільки на момент ухвалення оскаржуваної постанови суду першої інстанції податкове повідомлення - рішення вважається узгодженим.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, за наявності вказаного несплаченого податкового боргу, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про його стягнення з відповідача, та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідачем на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів погашення у добровільному порядку спірної суми заборгованості, як і не надано доказів відсутності обов'язку сплачувати спірну суму.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв