Постанова № 41825071, 09.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 923/1431/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Лисенко В.А., Савицького Я.Ф.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Попель І.О., довіреність № 3358-15, дата видачі : 20.12.13р.

Від відповідача - Кривий І.В., довіреність № 6/1, дата видачі : 03.01.14р.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж"

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.10.2014р.

по справі № 923/1431/14

за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж"

про стягнення 8 529,24 грн.,

Встановив:

У вересні 2014 року Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго"(МКП "Херсонтеплоенерго") звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Южмормантаж" (Далі - ПАТ "Южмормантаж"), в якому просить стягнути з відповідача 8529,24 грн., які складаються із 1931,07грн. інфляційних витрат, 223,37грн. 3% річних, 2 717,86грн. пені, та 3 656,94грн. штрафу (а.с. 2 - 4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, МКП "Херсонтеплоенерго" вказує на те, що 01 листопада 2012 року між ним та ПАТ "Южмормантаж" було укладено Договір на постачання теплової енергії № 198, згідно п.1.1. якого, Виробник приймає на себе зобов'язання виробити та поставити Споживачеві теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а Споживач зобов'язується приймати теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим Договором (а.с. 9).

Згідно п.п. 6.6 Договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем згідно з умовами цього договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим, на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання ВАТ „Державний Ощадний банк України".

МКП "Херсонтеплоенерго" виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, на підтвердження чого надав акти здачі-приймання робіт на суму 52242 грн. 56 коп. за період з листопаду 2013 року по березень місяць 2014 року (а.с. 11 - 20).

Проте, МКП "Херсонтеплоенерго" вказує на те, що ПАТ "Южмормантаж" не дотримався строків оплати за теплову енергію, встановлених п. 6.6 Договору, несвоєчасно сплативши грошові кошти за отримані послуги в період листопад 2013 року - березень 2014 року, що і стало причиною звернення із позовом до господарського суду.

Представник ПАТ "Южмормантаж" в ході судового розгляду справи надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на скрутне фінансове становище виражене у не проведенні контрагентами за господарськими договорами, в яких Відповідач виступав підрядником та виконавцем, своєчасних розрахунків (а.с. 36 - 38).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14 жовтня 2014 року (Суддя Гридасов Ю.В.) позов було задоволено в повному обсязі. Суд стягнув з ПАТ "Южмормантаж" на користь МКП "Херсонтеплоенерго" 1931,07 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 223,37 грн. з урахуванням 3% річних, 2 717,86 грн. пені, 3 656,94 грн. штрафу, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с. 45 - 46).

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 526, 549, 551, 625 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Южмормантаж" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, та прийняти нове, яким відмовити МКП "Херсонтеплоенерго" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 53 - 55).

ПАТ "Южмормантаж" вважає рішення необґрунтованим, таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Скаржник зазначив, що МКП "Херсонтеплоенерго" не має права застосовувати норму п. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України, оскільки не являється суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а відноситься до суб'єктів господарювання комунального сектору економіки. За невиконання грошових зобов'язань відповідно до Закону відповідальність обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ, та зміна штрафної санкції за погодженням сторін не допускається. Типова форма договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджена постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, визначає право стягнення пені за несвоєчасне внесення плати, у розмірі встановленому законом. Штрафів в типовій формі договору взагалі не передбачено, тому, на думку відповідача, включення його в договір є протиправним, та таким що суперечить законодавству. На думку апелянта, в даному випадку слід керуватись спеціальними нормами передбаченими Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Оскільки цей Закон регулює саме договірні взаємовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 01.11.2012 р. між сторонами був укладений Договір на постачання теплової енергії № 198.

Приписами статтей 525, 526, 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пунктів 1, 2 ст. 193 Господарського Кодексу України:

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношеням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3.3. Договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно ст. 231 Господарського кодексу України нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що у разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Місцевий господарський суд вірно послався на приписи ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території" (який є спеціальним законом у порівнянні із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", № 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В частині 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.4. Договору сторони погодили, що у разі несплати, або несвоєчасної сплати Відповідач на вимогу Позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

В частині 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не погоджується із посиланням скаржника на ст.28 Правил користування теплової енергії затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. за №1198, відповідно до якої, у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції. Оскільки, висновок скаржника про те, що штрафні санкції (штраф, пеня) нараховуються лише разом з обмеженням або припиненням теплопостачання, не відповідає положенню зазначеної статті, так як обмеження або припинення постачання теплової енергії споживачеві є правом, а не обов'язком теплопостачальної організації.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.10.2014р. у справі № 923/1431/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 10.12.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький