Постанова № 41825063, 04.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа№ 910/256/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від позивача - Задорожний Р.В. (дов. від 23.10.2014);

Картушин Д.М. (дов. від 23.10.2014);

від відповідача 1 - Коваленко С.О. (дов. від 31.10.2014 № 10/КО-14);

від відповідача 2 - Ресенчук В.М. (дов. № 1-8/8570 від 21.11.2014);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-продукт ЛТД"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014

у справі № 910/256/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фармацевтична компанія "Біо-фарма ЛТД"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-продукт ЛТД" 2. Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання патентів України на промислові зразки недійсними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/256/14 позов задоволено. Визнано недійсними патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965, зареєстровані 12 листопада 2012 року Державною службою інтелектуальної власності України, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо-продукт ЛТД". Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності внести до Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості щодо визнання недійсними патентів України на промислові зразки №№ 23964, 23965 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-продукт ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фармацевтична компанія "Біо-фарма ЛТД" 2436,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 12000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Біо-продукт ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26.09.2014, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/256/14, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Виробнича фармацевтична компанія "Біо-фарма ЛТД".

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Біо-продукт ЛТД" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Біо-продукт ЛТД" на вказане рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у даній справі та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 12.11.2014.

12.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення першої інстанції - без змін.

12.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі, а саме: бібліографічні дані свідоцтва на знак для товарів та послуг №89915 „Етил".

12.11.2014 у судовому засіданні судовою колегією, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.11.2014.

19.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло пояснення у справі, в якому він просить суд не приймати роздруківку бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів та послуг від 10.04.2008 №89915 „Етил" в якості належного та допустимого доказу.

19.11.2014 у судовому засіданні судовою колегією, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 04.12.2014.

04.03.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копію офіційного бюлетеню «Промислова власність» від 10.04.2008 № 7; копію позовної заяви ТОВ «Біо-Продукт» до ТОВ «Біо-Фарма ЛТД» про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності; копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2014 у справі № 904/8821/14.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У судовому засіданні від 04.12.2014 було досліджено подані представником до суду апеляційної інстанції документи та встановлено наступне.

Як зазначається у п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За таких обставин, свідоцтво на знак для товарів та послуг №89915 „Етил", яке належить відповідачу 2, надане скаржником на доказ порушення ТОВ "Виробнича фармацевтична компанія "Біо-фарма ЛТД" прав ТОВ "Біо-продукт ЛТД", судова колегія не приймає як належний доказ у справі, оскільки апелянт не обґрунтував неможливість його подання до суду першої інстанції відповідно до ст. 101 ГПК України.

Судова колегія відхиляє за необґрунтованістю доводи апелянта стосовно того що, справа за позовом ТОВ «Біо-Продукт» до ТОВ «Біо-Фарма ЛТД» про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності, яка розглядається на даний момент у господарському суді Дніпропетровської області (ухвала суду від 14.11.2014 у справі № 904/8821/14) безпосередньо впливає на вирішення даної справи та є доказом порушення ТОВ "Виробнича фармацевтична компанія "Біо-фарма ЛТД" прав ТОВ "Біо-продукт ЛТД".

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.12.2014 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача - проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача-2 стосовно правомірності винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення поклався на розсуд суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на те, що він здійснює виробництво лікарського засобу "ЕТІЛ, розчин для зовнішнього застосування 96%" згідно виданого йому Міністерством охорони здоров'я України реєстраційного посвідчення на лікарський засіб № UA/7684/01/01 від 27.03.2008. Рішення про державну реєстрацію лікарського засобу "ЕТІЛ" затверджене наказом Міністерством охорони здоров'я України № 76 від 15.02.2008.

12.11.2012 Державна служба інтелектуальної власності України (далі-відповідач-2) зареєструвала та видала Товариству з обмеженою відповідальністю "Біо-продукт ЛТД" (далі-відповідач-1) патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965.

Посилаючись на те, що патенти на промислові зразки відповідача-1 не відповідають умовам патентоспроможності, оскільки не були новими (патент № 23964 представляє собою етикетку, призначену для маркування товару позивача, а патент № 23965 містить ті ж самі написи і відрізняється від попереднього промислового зразка лише назвою препарату "ЕТИЛ" замість "ЕТІЛ"), позивач на підставі п. 1. ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (далі-Закон) просив задовольнити позов, а саме: - визнати недійсними патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965, зареєстровані 12.11.2012 Державною службою інтелектуальної власності України, власником яких є відповідач-1; - зобов'язати відповідача-2 внести відповідні відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсними повністю патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965, зареєстровані 12.11.2012 та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965 не відповідають умовам патентоспроможності, видані внаслідок подання заявок з порушенням прав позивача. Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає висновок суду першої інстанції цілком правомірним з огляду на наступне.

Позивач здійснює виробництво лікарського засобу "ЕТІЛ, розчин для зовнішнього застосування 96%" згідно виданого йому Міністерством охорони здоров'я України реєстраційного посвідчення на лікарський засіб № UA/7684/01/01 від 27.03.2008. Рішення про державну реєстрацію лікарського засобу "ЕТІЛ" затверджене наказом Міністерством охорони здоров'я України № 76 від 15.02.2008.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи вищевказаними посвідченням на лікарський засіб та наказом.

Згідно з п. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

12.11.2012 відповідач-2 видав відповідачу-1 патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965. Заявки на вказані промислові зразки подані 9.10.2012.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи виписками з Державного реєстру патентів України на промислові зразки №№ 77, 78 від 17.01.2014.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Сукупність суттєвих ознак промислових зразків за патентами України №№ 23964, 23965 стали загальнодоступними у світі до дати подання на них заявок. Крім того, на етикетці, зовнішній вигляд якої є об'єктом вказаних промислових зразків, використане належне позивачу його скорочене комерційне найменування останнього - "Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФК "Біо-фарма ЛТД" та штрих код товару, що виробляється позивачем.

Це підтверджується поясненнями позивача, висновком судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 15.07.2014 № 959, проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності на вимогу ухвали суду першої інстанції від 04.03.2014 у даній справі.

Судова колегія, дослідивши вказаний висновок, встановила, що він містить докладний опис проведеного дослідження, обґрунтовані та чіткі висновки з поставлених запитань, узгоджується з іншими наявними у справі документами (доказами), у т.ч. аналітичною нормативною документацією та реєстраційним посвідченням на лікарський засіб № UA/7684/01/01 від 27.03.2008, свідоцтвом № 13306-1 від 26.03.2008 про присвоєння товарній позиції ідентифікаційного номера у всесвітній системі GSI, тому суд першої інстанції правомірно прийняв цей експертний висновок як належний доказ у справі.

Пропозицією до продажу невизначеному колу осіб лікарського засобу "ЕТІЛ, розчин для зовнішнього застосування 96%" позивач оприлюднив й етикетку цього засобу, зображення якої фактично запатентував відповідач-1 як промисловий зразок за спірними патентами. Факт пропозиції до продажу та реалізації позивачем лікарського засобу "ЕТІЛ, розчин для зовнішнього застосування 96%" із використанням відповідної етикетки відповідачами належними доказами не спростований та підтверджується договором поставки від 04.06.2008 № 01 між позивачем та відповідачем-1, видатковою накладною від 24.07.2008 № 025/06-3 до цього Договору та іншими доказами у даній справі. Протилежного представник відповідача-1 ні у суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довів будь-якими доказами.

Доводи ж апелянта стосовно того, що позивачем не було доведено належними доказами передачі при купівлі-продажу лікарського засобу "ЕТІЛ, розчин для зовнішнього застосування 96%" саме з етикеткою, зображення якої запатентував відповідач-1, також судовою колегією відхиляється, оскільки протилежного відповідачем-1 не доведено, більше того, у суді апеляційної інстанції апелянт зазначив про те, що тягар доказування лежить в даному випадку лише на позивачеві.

Крім того, до справи в якості речового доказу долучено зразок лікарського засобу "ЕТІЛ, розчин для зовнішнього застосування 96%", виготовленого позивачем, в упаковці з етикеткою, серія якого № 010612, згідно з поясненнями позивача, відповідає даті виготовлення цього засобу 01.06.2012. Це також підтверджує загальнодоступність зображення відповідної етикетки виготовленого позивачем лікарського засобу до подання відповідачем-1 заявки на промислові зразки за спірними патентами.

Враховуючи наведене, доводи апелянта про недоведеність факту загальнодоступності сукупності суттєвих ознак промислових зразків, щодо яких видані спірні патенти є бузпідставними та відхиляються за необгрунтованістю.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 25 Закону патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом; б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

На підставі зібраних у справі доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що патенти України на промислові зразки №№ 23964, 23965 не відповідають умовам патентоспроможності, видані внаслідок подання заявок з порушенням прав позивача, а тому позов про визнання патентів України на промислові зразки №№ 23964, 23965 недійсними відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", ст.ст. 16, 432 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

З огляду на викладені вище приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що задоволенню підлягають вимоги позову про зобов'язання відповідача-2 внести відомості про визнання недійсними патентів України на промислові зразки №№ 23964, 23965 до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права прийняв законне й обґрунтоване рішення, визначені законом підстави для скасування або зміни якого відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/256/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-продукт ЛТД" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 у справі № 910/256/14 - без змін.

2. Справу № 910/256/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 08.12.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник