Рішення № 41824929, 03.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2014 р. Справа № 914/881/14

За позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», м. Львів

третя особа-1: Центральне територіальне управління капітального будівництва, м. Київ

третя особа-2: Івано-Франківська КЕЧ району , м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним з моменту його укладення договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку), укладеного 30 листопада 2011 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» та стягнення суми в порядку подвійної реституції у розмірі 460792,00 грн.

Представники:

Від прокуратури: не з`явився.

Від позивача: Гудима В.О. - представник за довіреністю № 220/212/д від 03.03.2014р.

Від відповідача: Довгий І.О. - представник за довіреністю № 22.04.2014р.

Від третьої особи-1: не з`явився.

Від третьої особи-2: не з`явився.

Головуючий суддя Березяк Н.Є.

Судді Король М.Р.

Крупник Р.В.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», третя особа: Центральне територіальне управління капітального будівництва про визнання недійсним з моменту його укладення договору з купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку), укладеного 30 листопада 2011 року між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» та стягнення суми в порядку подвійної реституції у розмірі 460792,00 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на наявні розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" в сумі ціни позову.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримували і просили позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 року необхідно визнати недійсним з підстав, визначених статтею 230 Цивільного кодексу України. Зокрема, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" правочин вчинено під впливом обману. Обман полягає в тому, що продавцем передано позивачу квартиру, яка не відповідає вимогам ДБН. У зв'язку з наведеним просить застосувати санкцію, визначену частиною 2 статті 230 Цивільного кодексу України, та стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі. При цьому прокурором визначено розмір збитків вартістю квартири. З огляду на зазначене просить визнати недійсним укладений договір купівлі - продажу та стягнути 460 792,00 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з наступних підстав. Про завершення будівництва об'єкту та його готовність свідчить акт готовності об'єкта до експлуатації від 01.03.2011 р. та сертифікат відповідності №ІФ000358 від 18.03.2011 р. За актом № 64/2 від 30.09.2011 р. ТзОВ "Турбота" передало, а ТзОВ "Трейд Проперті Груп" прийняло у власність квартири. Після цього відповідач оформив на себе право власності на квартири. Згідно з висновки про невідповідність нормам ДБН спірної квартири позивач робить з посиланням на висновок № 7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000042 від 26 квітня 2013 року. Зокрема, пункт 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 підлягає застосуванню до житлових приміщень, які розташовані на повноцінних житлових поверхах. Проте спірна квартира розташована на мансардному поверсі. Тому підлягає застосуванню пункт В.6 ДБН В.2.2-15-2005. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Міністерства оборони України подав клопотання в якому просив суд при прийнятті рішення по вказаній справі, у разі відмови в позові повністю або частково, звільнити позивача від сплати судового збору.

Центральне територіальне управління капітального будівництва в судові засідання участь уповноваженого представника не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про час та місце розгляду справи ухвалами суду.

Від Івано-Франківської КЕЧ району надійшла інформація, в якій повідомляється: що на квартиру № 58 за адресою вул. Гетьмана Мазепи, 175 А корпус 8 кв. 58, м. Івана-Франківськ ордер не видавався і заселення КЕЧ не проводила. Розподіл квартир проводився на підставі актів приймання - передачі квартир, свідчать на право власності за Міністерством оборони, технічних паспортів, отриманих від Головного квартирно - експлуатаційного управління. КЕЧ не приймає участі в закупці житла, складанні договорів, оформленні свідоцтва на право власності.

В судовому засіданні 03.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" (продавець) та Міністерством оброни України (покупець) укладено договір купівлі - продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 р. (надалі - Договір). Предметом цього договору є закупівля у 2011 році квартир у регіонах України для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку, яка здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Об'єктом договору є квартира № 58 по вулиці Гетьмана Мазепи, будинок 175-А, корпус 8 в місті Івано-Франківськ, загальною площею 47,8 м2.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів №10722411 від 30.11.2011 р. Міністерство оборони України набуло у власність від відповідача за договором від 30.11.2011 р. (за реєстровим № 369) право власності на квартиру 58, корпус 8 у будинку 175 А по вулиці Мазепи Гетьмана у місті Івано-Франківську. Аналогічну інформацію підтверджує витяг про державну реєстрацію права власності № 32443052 від 12.12.2011 р.

ОКП "Івано-Франківським обласним Бюро технічної інвентаризації" складено технічний паспорт на квартиру № 58 в житловому будинку № 175А, корпус 8 по вулиці Гетьмана Мазепи у місті Івано-Франківську.

За актом від 15.12.2011 р. відповідач передав, а позивач прийняв 1 квартиру, загальною площею 47,80 м2 в м. Івано-Франківськ, по вулиці Гетьмана Мазепи 175А, корпус 8,

Сторонами складено також акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2012 року, відповідно до якого заборгованість на дату складання акту становить 230 396,00 грн., сторонами не заперечується, про що свідчить той факт, що даний акт завірений печатками сторін та підписами повноважних сторін.

Згідно з актом від 23.05.2012 р. здійснено обстеження технічного стану квартир. При обстеженні встановлено, що квартири відповідають встановленим санітарно-технічним нормам.

Як стверджує прокурор, у висновку № 7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. встановлено, що квартира по вул. Гетьмана Мазепи, 175-А, корпус 8 у м. Івано-Франківськ не відповідає вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві, а відтак просить визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири як такий, що укладений внаслідок обману та стягнути з відповідача 460792,00 грн. коштів в порядку подвійної реституції.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прокурор вимагає визнати Договір недійсним з тих підстав, що його укладено внаслідок обману. Зокрема, відповідачем передано квартиру, яка не відповідає будівельним нормам і правилам.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з таких підстав не можуть бути задоволені, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо

- природи правочину,

- прав та обов'язків сторін,

- таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Проте абз. 2 частини 1 статті 230 ЦК України визначено кваліфікуючу ознаку обману. Так, обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Отже, при обґрунтуванні такого роду позовів позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні договору, а й те, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин. Матеріали справ таких доказів не містять. Більше того, Міністерством оборони прийнято куплені квартири за актом приймання-передачі, представники міністерства мали змогу ретельно перевірити придбане майно та у випадку виявлення певних відхилень відповідним чином реагувати. Представники Міністерства неодноразово оглядали квартири та зауважень не надходило.

Аналогічні висновки містяться в пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Так, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Проте матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний будинок, в якому знаходиться спірна квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації від 01.03.2011 року), на цей будинок видано сертифікат відповідності № ІФ 000358 від 01.09.2011 року. Зазначене свідчить, що відповідач не міг знати про можливі порушення при будівництві об'єкта, а відтак - не можна стверджувати про обізнаність відповідача з можливими порушеннями та намір ввести в оману свого контрагента.

Крім того, необґрунтованими є покликання позивача в підтвердження позовних вимог на висновок № 7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. у зв'язку з огляду на наступне:

відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р. висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Обґрунтування предмета позовних вимог обставинами, встановленими у висновку будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., не підтверджує обставин щодо істотності помилки при укладенні договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману. Натомість виявлення недоліків квартир може тягнути за собою наслідки, визначені статтею 678 ЦК України, що може бути предметом окремого позову.

В частині іншої позовної вимоги, суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що чинне цивільне законодавство не містить такого поняття, як подвійна реституція.

Правовим наслідком укладення договору під впливом обману може бути стягнення збитків у подвійному розмірі. Враховуючи ту обставину, що суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору з підстав укладення під впливом обману, відсутні підстави для застосування правових наслідків, визначених частиною 2 статті 230 Цивільного кодексу України. Крім того, в будь-якому разі прокурор повинен був довести факт завдання позивачу власне збитків внаслідок укладення такого договору. Правова категорія збитків визначена статтею 22 ЦК України. Для їх доказування необхідно проаналізувати та довести наявність повного складу цивільного правопорушення: шкода, вина, причинний зв'язок, протиправність. Зазначених доводів позовна заява не містить, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Що стосується клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору у разі відмови в позові повністю або частково, то воно не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як зазначено в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до п. 3 вище згадуваної постанови у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено пільг для Міністерства оборони України щодо сплати судового збору. Крім того, позивачем не наведено жодних доказів (майнового стану) на підтвердження обставин для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вказане, судовий збір становить 10 433,84 грн. (1 218,00 грн. за позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу; 9 215,84 грн. за позовну вимогу про відшкодування збитків в порядку подвійної реституції) підлягає до стягнення з позивача в дохід державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36, 43,49,82,84,85 ГПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: Повітрофлотський проспект, будинок 6, місто Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 10 433,84 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.12.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Король М.Р.

Суддя Крупник Р.В.