Рішення № 41824922, 05.12.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 рокуСправа № 912/3339/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3339/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебень", м.Новоукраїнка, Кіровоградська область

до відповідача: приватного підприємства "УкрНафта ГСМ", м. Кіровоград

про стягнення 71 792,98 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Балян А.С., довіреність № 3 від 22.09.14;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебень" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 02.10.2014, відповідно до змісту якої просить витребувати у приватного підприємства "УкрНафта ГСМ" майно у вигляді грошової суми в розмірі 80 974,50 грн. та стягнути з відповідача 148,85 грн. 3% річних за користування коштами і 647,79 грн. інфляційного збільшення суми, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач, з посиланням на ст.ст. 536, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України обґрунтовує тим, що відповідачем не вчинено дій, спрямованих на повернення безпідставно отриманих від позивача коштів.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2014 порушено провадження у справі № 912/3339/14 за даним позовом,

Заявою від 02.11.2014 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з приватного підприємства "УкрНафта ГСМ" 71 792,98 грн., з покладенням на відповідача судових витрат.

В судовому засіданні 05.12.2014 представником позивача заяву від 02.11.2014 підтримано повністю.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог, відмовити від позову повністю чи в частині.

Передбачені наведеною нормою права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

На підставі викладеного, господарський суд приймає подану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 02.11.2014 та розглядає справу з урахуванням вказаної заяви та нової ціни позову.

Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких обставин на спростування повідомлених позивачем обставин не навів, явку уповноваженого представника для участі в судових засіданнях не забезпечив, хоча повідомлений про розгляд справи в господарському суді та отримав ухвалу господарського суду про порушення провадження у даній справі (а.с. 28).

Повернення органом поштового зв'язку ухвали господарського суду від 19.11.2014 про відкладення розгляду справи з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" не є свідченням неналежного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, оскільки вказана ухвала надсилалась на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою приватне підприємство "УкрНафта ГСМ" зареєстровано в ЄДРПОУ (а.с. 20-22).

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо іншої адреси місцезнаходження відповідача, а отже господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, з огляду на відсутність обґрунтованих клопотань про необхідність відкладення розгляду справи, враховуючи граничні строки вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між приватним підприємством "УкрНафта ГСМ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебень" (Покупець) укладено договір поставки № ДГ 0000001 (далі - Договір поставки, а.с. 33).

Предметом Договору поставки є поставка нафтопродуктів (далі - Товар) на визначених Договором умовах.

Строк дії Договору поставки протягом одного року з моменту його підписання, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п. 8.1 Договору поставки).

Договір поставки підписано обома сторонами та скріплено круглими печатками підприємств.

Як встановлено ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у встановлений договором строк (ст. ст. 662, 663); кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні; умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669); покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, та зобов'язаний оплати повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. ст. 691, 692).

В силу положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладеним між сторонами Договором поставки погоджено наступні умови щодо кількості Товару та порядку розрахунків.

Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у накладних та/або товарно-транспортних накладних, що видаються Постачальником на кожну партію Товару; вартість доставки входить у вартість Товару (п. 1.2. Договору поставки).

Товар передається на умовах попередньої оплати або з відстрочкою платежу за фактом відвантаження Товару (п. 2.3. Договору поставки).

Покупець оплачує Товар 100% передоплатою відповідно до виставленого Постачальником рахунку-фактури протягом терміну його дії; рахунок-фактура виставляється Постачальником на замовлену кількість Товару; поставка Товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передплати (п. 3.2. Договору поставки).

Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на Товар до Покупця (п. 3.3. Договору поставки).

На кожну партію Товару Постачальником виписується окремий рахунок-фактура (п. 3.6. Договору поставки).

Як повідомляє позивач та що підтверджується матеріалами справи, у відповідності до Договору поставки відповідач виписував на замовлену позивачем кількість Товару рахунки-фактури, які оплачувались позивачем, та які в подальшому замінювались відповідачем на інші рахунки-фактури у зв'язку з узгодженням між сторонами та фактичної поставки іншої кількості Товару.

Так, 01.09.2014 відповідачем виписано рахунок-фактуру № СФ-00002111 на оплату дизельного пального ДТ-Л-К5 сорт С в кількості 5822,980 л. в сумі 90 000,00 грн., який оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 40 від 01.09.2014 (а.с. 36, 111-112).

Між тим, в подальшому відповідачем виписано аналогічну за номером та датою рахунок-фактуру, але на іншу кількість Товару - 4250,000 л. в сумі 68 646,00 грн. та поставлено Товар в зазначеній кількості та вартості згідно видаткової накладної № РН-0000282 від 01.09.2014 (а.с. 41, 113-114).

Переплата склала 21 354,00 грн.

03.09.2014 відповідачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000214 на оплату дизельного пального ДТ-Л-К5 сорт С в кількості 4801,850 л. в сумі 79 000,00 грн., який оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 47 від 03.09.2014 (а.с. 45, 46, 115).

В подальшому відповідачем виписано таку ж за номером та датою рахунок-фактуру на меншу кількість поставки Товару - 4250,000 л. в сумі 67 167,00 грн. та поставлено товар у зазначеній кількості і ціні згідно видаткової накладної № РН-0000287 від 04.09.2014 (а.с. 50, 116).

Переплата склала 11 833,00 грн.

05.09.2014 відповідач виписав рахунок-фактуру № СФ-0000218 на оплату дизельного палива (Шебелівський ГПЗ,Л-0,2-40) в кількості 4195,89 л. на суму 66 512,50 грн., який оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 80 від 05.09.2014 (а.с. 54, 56, 117).

Відповідач виписує інший рахунок-фактуру з аналогічними реквізитами, однак на більшу кількість поставки зазначеного Товару - 4826,680 л. в сумі 76 512,50 грн. (а.с. 118). Позивачем проведено доплату по вказаному рахунку в сумі 10 000,00 грн. за платіжним дорученням № 101 від 05.09.2014 (а.с. 35).

Після оплати сторони домовились про постачання іншої кількості Товару, ніж зазначена у названих вище рахунках, що підтверджено рахунком-фактурою № СФ-0000218 від 05.09.2014 на оплату дизельного палива (Шебелівський ГПЗ,Л-0,2-40) в кількості 4250,00 л. на суму 67371,00 грн. (а.с. 61). У названій кількості та ціні поставлено Товар згідно видаткової накладної № РН-0000289 від 06.09.2014 (а.с. 60).

Переплата склала 9 141,50 грн.

12.09.2014 відповідачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000228 на оплату дизельного палива ДТ-Л-К5 сорт С в кількості 3881,980 л. в сумі 60 000,00 грн., який оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 153 від 12.09.2014 (а.с. 84, 85, 121).

Однак, сторони узгоджують між собою поставку іншої кількості товару, на оплату якої відповідач виписує аналогічну за реквізитами рахунок-фактуру на оплату дизельного палива ДТ-Л-К5 сорт С в кількості 2070,000 л. в сумі 31 993,92 грн., який також оплачується позивачем згідно платіжного доручення № 158 від 15.09.2014 (а.с. 90, 93, 94). Поставка Товару здійснена в зазначеній кількості та ціні 31 993,92 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000309 від 15.09.2014 (а.с. 89).

Крім того, на виконання умов Договору поставки відповідачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000221 від 08.09.2014 та поставлено згідно видаткової накладної №РН-0000300 від 08.09.2014 Товар на суму 66 555,00 грн. (а.с. 71, 72). Позивачем по вказаній поставці оплачено 60 000,00 грн. за платіжним дорученням № 110 від 08.09.2014 (а.с. 64, 65).

10.09.2014 відповідачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000226 та поставлено згідно видаткової накладної №РН-0000302 Товар на суму 65 688,00 грн. (а.с. 80, 81), що повністю оплачено позивачем за платіжним дорученням № 132 від 10.09.2014 (а.с. 75, 76).

З викладеного вище слідує, що позивачем сплачено відповідачеві 102 328,50 грн. на підставі виставлених рахунків-фактур, які були замінені відповідачем на інші рахунки-фактури внаслідок узгодження між сторонами іншої кількості Товару, що підлягав поставці за Договором.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст. ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

На підставі викладеного, оскільки позивачем сплачено відповідачеві грошові кошти в сумі 102 328,50 грн. згідно рахунків-фактур, які були замінені відповідачем на інші рахуни-фактури, враховуючи умови Договору поставки, якими передбачено, що рахунок-фактура виписується лише на замовлену кількість Товару, який є підставою для проведення попередньої оплати за Товар, та на кожну партію Товару виписується окремий рахунок-фактура, господарський суд дійшов висновку, що підстави для сплати зазначених грошових коштів відпали та такі кошти є безпідставно отримані відповідачем і мають бути повернуті останнім у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 15.09.2014 звернувся до відповідача із заявою про залік зустрічних однорідних вимог в сумі 30 535,53 грн., до якої увійшла заборгованість позивача з оплати поставленого Товару за видатковою накладною №РН-0000300 від 08.09.2014 в розмірі 6 555,00 грн. (а.с. 110). В акті звірки розрахунків від 16.09.2014 відповідач не заперечив наявність у нього заборгованості в її залишку 71 792,98 грн. (а.с. 35).

Враховуючи наведене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебень" про стягнення з приватного підприємства "УкрНафта ГСМ" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 71 792,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, що сплачений позивачем в законодавчо визначеному мінімальному розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "УкрНафта ГСМ" (25026, м. Кіровоград, вул. Слов'янська, 16, ідентифікаційний код 35720353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бантишівський щебень" (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Короленка, 2А, ідентифікаційний код 35712447) заборгованість в сумі 71 792,98 грн., а також 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.12.2014.

Суддя В.В.Тимошевська