Рішення № 41824848, 09.12.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. Справа № 909/1187/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз", вул. Микулинецька,31, м. Тернопіль, 46005

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона", вул. Грушевського,22а, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 893446,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Курило В.І.-представник, довіреність від 20.05.14,

від відповідача: Ярмольчук М.М. - юрисконсульт, договір про надання правової допомоги ЮО № 00008 від 05.09.12

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" заборгованості в сумі 893446,29 грн., в тому числі 713625 грн. основного боргу, 77599,39 грн. пені, 91194,93 грн. інфляційних та 11026,97 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.14 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.11.14.

Ухвалою суду від 18.11.14 відкладено розгляд справи на 09.12.14.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представника відповідача проти позову не заперечує, проте заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з мирним врегулюванням даного спору.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи, оскільки дії відповідача спрямовані на затягування судового процесу.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено з огляду на таке.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .

Слід зазначити, що розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 18.11.14 на підставі ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

31.07.13 між сторонами по справі укладено договір поставки товару №310713, а 01.10.13 додаток №1 до вказаного договору, відповідно до умов якого відповідач зобов"язався поставити позивачу товар (поліетилен HE 3490-LS Borsafe) в кількості 22 тонни по ціні 18100 грн. за одну тонну, а позивач зобов"язався прийняти товар та оплатити 100 % вартості товару в безготівковій формі авансовим платежем на поточний рахунок відповідача (п.п.1,2 додаткової угоди).

27.01.14 позивач на підставі платіжного доручення №779 перерахував відповідачу кошти в сумі 713625 грн. (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Так як товар відповідач не поставив, позивач звернувся до останнього з претензією №21-01 від 21.03.14 поставити товар, однак останній залишив її без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до положень ст. 663 ч. 1 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач 11.09.14 направив на адресу відповідача претензію за вих.№11-01 з вимогою повернути кошти в сумі 713625 грн., однак останній кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем, до стягнення підлягає 713625 грн. грн. основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (поліетилен HE 3490-LS Borsafe).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З врахуванням наведеного, в стягненні 91194,93 грн. інфляційних та 11026,97 грн. - 3% річних належить відмовити (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

Щодо стягнення 77599,39 грн. пені, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки в договорі поставки товару №310713 від 31.07.13 сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені за неповернення авансового платежу, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення 77599,39 грн. пені є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 14272,5 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 625, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості в сумі 893446,29 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (вул. Грушевського,22а, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31789757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (вул. Микулинецька,31, м. Тернопіль, 46005, код 37306731) - 713625 (сімсот тринадцять тисяч шістсот двадцять п"ять) грн. 00 коп. основного боргу та 14272 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 77599,39 грн. пені, 91194,93 грн. інфляційних та 11026,97 грн. - 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 11.12.14

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

___помічник судді Шунтов О.М. 11.12.14