Рішення № 41824786, 04.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/117/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 Справа № 908/4505/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4505/14

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 9800,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Пятковська О.О., довіреність № 9128/27 від 30.12.13 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7965,37 грн., пені в сумі 675,16 грн., трьох процентів річних в сумі 152,14 грн. та інфляційних витрат в сумі 1008,19 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № НОМЕР_2 від 01.09.2007 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 13.11.2014 року представник позивача надав суду супровідний лист № 1317/09 від 10.11.2014 року адресований відповідачу, в якому зазначив, що за договором № НОМЕР_2 від 01.09.2007 року за період з 01.12.2013 року по 30.04.2014 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 6965,37 грн., яка підтверджується доданим до вказаного листа актом звірки взаємних розрахунків від 07.11.2014 року, підписаним з боку відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2014 року усно повідомив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

26.11.2014 року на адресу суду від відповідача у справі - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо позову згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що 24.11.2014 року сплатив на користь позивача 2000,00 грн., в підтвердження чого надав засвідчену копію квитанції № 272 від 24.11.2014 року на вказану суму. Разом з тим, вказує, що проти позовних вимог не заперечує, а виникнення заборгованості пояснює тяжким матеріальним становищем.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, а також надав суду витребувані ухвалою суду копії платіжних документів, які підтверджують часткову сплату відповідачем боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № НОМЕР_2 від 01.09.2007 року, які просить залучити до справи в якості доказів. Зокрема позивач надав засвідчені копії банківських виписок від 04.06.2014 року на суму 500,00 грн., від 06.08.2014 року на суму 500,00 грн., від 04.09.2014 року на 1000,00 грн. та від 06.10.2014 року на 1000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, письмові пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.09.2007 року між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, далі Теплопостачальна організація, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Споживач, був укладений договір № НОМЕР_2 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», «Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Пунктом 3.2.6. Договору передбачений обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Умовами пунктів 6.1. - 6.4. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.6. Договору сторони дійшли згоди, що при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Пунктом 6.7. Договору, сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. № 4, тел. 33-00-65, 34-44-72, рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідно до п. п. 6.7.1., 6.7.2. Договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01 вересня 2007 року і діє до 01 січня 2008 року.

Згідно з п. 10.2. Договору він припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4. Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 10.4. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 7965,37 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 9682,29 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

акт приймання-передачі теплової енергії № НОМЕР_2 від 30.11.2013 року - на суму з ПДВ 1774,87 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії № НОМЕР_2 від 31.12.2013 року - на суму з ПДВ 2052,38 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії № НОМЕР_2 від 31.01.2014 року - на суму з ПДВ 2070,60 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії № НОМЕР_2 від 28.02.2014 року - на суму з ПДВ 1714,37 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року - на суму з ПДВ 1600,88 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії № НОМЕР_2 від 30.04.2014 року - на суму з ПДВ 469,19 грн.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки № НОМЕР_2 на оплату від 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року, 30.04.2014 року.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були надіслані відповідачу на адресу знаходження нежитлового приміщення, на яке постачалась теплова енергія за договором: 69035, АДРЕСА_1, що підтверджується копіями реєстрів відправлених рахунків, актів приймання-передачі теплової енергії, податкових накладних, актів звіряння взаємних розрахунків за спірний період (а.с. 41 - 47).

Матеріали справи також свідчать, що позивачем повторно були надіслані відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на адресу знаходження нежитлового приміщення, на яке постачалась теплова енергія за договором: 69035, АДРЕСА_1, разом із супровідним листом № 909/09 від 07.08.2014 року, що підтверджується завіреними копіями фіскального чеку № 8530 від 07.08.2014 року та опису вкладення від 07.08.2014 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 48, 49).

Акти за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав, тому відповідно до положень п. 6.7.2. договору акти вважаються погодженими.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата спожитої теплової енергії за договором на загальну суму 2716,92 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, зокрема:

- банківською випискою від 04.06.2014 року на суму 500,00 грн., з яких в оплату заборгованості за листопад 2013 року позивачем зарахована суму в розмірі 216,92 грн.;

- банківською випискою від 06.08.2014 року на суму 500,00 грн., яка зарахована позивачем в оплату заборгованості за листопад 2013 року;

- банківською випискою від 04.09.2014 року на суму 1000,00 грн. яка зарахована позивачем в оплату заборгованості за листопад 2013 року;

- банківською випискою від 06.10.2014 року на суму 1000,00 грн., з яких в оплату заборгованості за листопад 2013 року позивачем зарахована сума в розмірі 57,95 грн., а залишок коштів в сумі 942,05 грн. зарахований в оплату заборгованості за грудень 2013 року.

Таким чином, відповідачем погашено борг за спожиту теплову енергію всього сумі 2716,92 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду даної справи була здійснена часткова оплата боргу за договором в сумі 2000,00 грн., що підтверджується наданою відповідачем копією квитанції № 272 від 24.11.2014 року. Вказана квитанція свідчить про сплату відповідачем на користь Концерну "Міські теплові мережі" боргу за теплову енергію за договором № НОМЕР_2 від 01.09.2007 року в сумі 2000,00 грн., який перераховано на розрахунковий рахунок позивача № 26030301001951, передбачений умовами додаткової угоди від 01.03.2011 року до договору.

Докази укладення між сторонами у справі додаткових угод, згідно яких вносились зміни до реквізитів сторін, зокрема щодо розрахункового рахунку Теплопостачальної організації, на який здійснюється оплата спожитої теплової енергії, в матеріалах справи відсутні.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи у виставлених відповідачу до оплати рахунках за спожиту теплову енергію за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року також був зазначений розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації № 26030301001951.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином виконані зобов'язання за Договором в сумі 2000,00 грн. Однак вказані дії вчиненні відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем частково проведений розрахунок за спожиту теплову енергію за вказаним Договором, провадження у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з останньої заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 2000,00 грн., слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

При цьому матеріали справи свідчать, що позивачем при зверненні з позовом до суду та визначенні ціни позову не була врахована здійснена відповідачем часткова оплата боргу від 06.10.2014 року в сумі 1000,00 грн. Однак, оскільки вказана часткова оплата боргу вчинена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, тобто на момент звернення позивача до суду сума боргу в частині здійсненої відповідачем часткової оплати в розмірі 1000,00 грн. вже була погашена, тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в сумі 1000,00 грн. слід відмовити як безпідставно заявлених.

17 січня 2014 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 127/05-юр від 14.01.2014 року з вимогою про сплату заборгованості за договором № НОМЕР_2 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2007 року, що підтверджується копією реєстру відправки претензії, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 66). Однак, зазначена претензія залишена останнім без відповіді та виконання.

Таким чином, враховуючи викладене, залишок боргу відповідача за спожиту теплову енергію станом на час прийняття рішення у справі складає 4965,37 грн., який не оплачений, у зв'язку із чим позивач намагається стягнути вказану суму у судовому порядку.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.12.2013 року по 04.09.2014 року в сумі 675,16 грн. на підставі п. 7.2.8. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.12.2013 року по 04.09.2014 року в сумі 152,14 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 року по серпень 2014 року в сумі 1008,19 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що відповідач не повністю розрахувався з позивачем, а наявність заборгованості за надані за договором послуги в сумі 4965,37 грн. підтверджено матеріалами справи, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 4965,37 грн. підтверджено актами приймання-передачі теплової енергії, виставленими до оплати рахунками за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач визнав наявність боргу, що підтверджується його письмовими поясненнями та матеріалами справи, однак доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № НОМЕР_2 від 01.09.2007 року підлягають задоволенню частково в сумі 4965,37 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати наданих послуг з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним рахунком окремо за загальний період з 21.12.2013 року по 04.09.2014 року на загальну суму 675,16 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за рахунком на оплату спожитої теплової енергії за березень 2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати рахунка за спожиту активну електроенергію за березень 2014 року припадає на вихідний день, а саме 19.04.2014 року. Також позивачем неправильно розрахована пеня на заборгованість за рахунком на оплату спожитої теплової енергії за січень 2014 року, оскільки невірно визначена кількість днів прострочення. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство" за рахунками, в яких допущені помилки.

Пеня за рахунками № НОМЕР_2 від 31.01.2014 року та № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № НОМЕР_2 від 31.01.2014 року за січень 2014 року, строк оплати якої настав 19.02.2014 року, прострочка виникла з 20.01.2014 року,

- за період з 21.02.2014 року по 14.04.2014 року (53 дні прострочення) облікова ставка НБУ 6,5 % від суми 2070,60 грн. пеня складає 39,09 грн.;

- за період з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року (93 дні прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від суми 2070,60 грн. пеня складає 100,24 грн.

- за період з 17.07.2014 року по 20.08.2014 року (35 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 2070,60 грн. пеня складає 49,64 грн.

Таким чином, разом розмір пені за рахунком № НОМЕР_2 від 31.01.2014 року складає 188,97 грн.

2) на заборгованість за рахунком № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року за березень 2014 року, строк оплати якої настав 19.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 16.07.2014 року (86 днів прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від суми 1600,88 грн. пеня складає 71,67 грн.

- за період з 17.07.2014 року по 04.09.2014 року (50 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 1600,88 грн. пеня складає 54,82 грн.

Відтак, разом розмір пені за рахунком № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року складає 126,49 грн.

Розрахунок пені за рахунками № НОМЕР_2 від 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, 28.02.2014 року, 30.04.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 672,90 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 пені підлягають задоволенню частково в сумі 672,90 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 21.12.2013 року по 04.09.2014 року в сумі 152,14 грн. та інфляційні витрати за загальний період з січня 2014 року по серпень 2014 року в сумі 1008,19 грн.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунком на оплату спожитої теплової енергії за березень 2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати рахунка за спожиту активну електроенергію за березень 2014 року припадає на вихідний день, а саме 19.04.2014 року. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство" за рахунком, в якому допущена помилка.

Три проценти річних за рахунком № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року за березень 2014 року, строк оплати якої настав 19.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 04.09.2014 року (136 днів прострочення) від суми 1600,88 грн. три проценти річних складають 17,89 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками № НОМЕР_2 від 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 30.04.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 152,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 152,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу за кожним рахунком окремо за загальний період з січня 2014 року по серпень 2014 року в сумі 1008,19 грн.

Втім, в наданому суду розрахунку інфляційних витрат позивачем також допущені помилки, а саме не врахована сума здійснених відповідачем часткових оплат боргу, зокрема 04.06.2014 року в сумі 216,92 грн. та 06.08.2014 року в сумі 500,00 грн., які зараховані в оплату боргу за листопад 2013 року, у зв'язку з чим сума боргу за рахунком № НОМЕР_2 від 30.11.2013 року зменшилась на суму часткових оплат. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми "Законодавство".

1) за рахунком № НОМЕР_2 від 30.11.2013 року за листопад 2013 року на суму 1774,87 грн., строк оплати якого настав 19.12.2013 року, прострочка виникла з 20.12.2013 року, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат 04.06.2014 року в сумі 216,92 грн. та 06.08.2014 року в сумі 500,00 грн.

- інфляційні витрати за період: січень 2014 року - травень 2014 року від простроченої суми 1774,87 грн. складають 185,69 грн.;

- інфляційні витрати за період: червень 2014 року - липень 2014 року від залишку суми боргу 1557,95 грн. складають 21,87 грн.;

- інфляційні витрати за період: серпень 2014 року від залишку суми боргу 1057,95 грн. складають 8,46 грн.

Таким чином, разом розмір інфляційних витрат за рахунком № НОМЕР_2 від 30.11.2013 року складає 216,02 грн.

2) за рахунком № НОМЕР_2 від 31.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 2052,38 грн., строк оплати якого настав 19.01.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.01.2014 року, прострочка виникла з 21.01.2014 року,

- інфляційні витрати за період: лютий 2014 року - серпень 2014 року від простроченої суми 2052,38 грн. складають 260,32 грн.;

3) за рахунком № НОМЕР_2 від 31.01.2014 року за січень 2014 року на суму 2070,60 грн., строк оплати якого настав 19.02.2014 року, прострочка виникла з 20.02.2014 року,

- інфляційні витрати за період: березень 2014 року - серпень 2014 року від простроченої суми 2070,60 грн. складають 248,72 грн.;

4) за рахунком № НОМЕР_2 від 28.02.2014 року за лютий 2014 року на суму 1714,37 грн., строк оплати якого настав 19.03.2014 року, прострочка виникла з 20.03.2014 року,

- інфляційні витрати за період: квітень 2014 року - серпень 2014 року від простроченої суми 1714,37 грн. складають 164,59 грн.;

5) за рахунком № НОМЕР_2 від 31.03.2014 року за березень 2014 року на суму 1600,88 грн., строк оплати якого настав 19.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- інфляційні витрати за період: травень 2014 року - серпень 2014 року від простроченої суми 1600,88 грн. складають 97,64 грн.;

6) за рахунком № НОМЕР_2 від 30.04.2014 року за квітень 2014 року на суму 469,19 грн., строк оплати якого настав 19.05.2014 року, прострочка виникла з 20.05.2014 року,

- інфляційні витрати за період: червень 2014 року - серпень 2014 року від простроченої суми 469,19 грн. складають 10,39 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 997,68 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 997,68 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.12.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з останньої заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 2000,00 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: 69068, АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1, фактична адреса: 69071, АДРЕСА_2, поштова адреса: 69001, АДРЕСА_1, на користь:

- Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813, № 26007301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, основний борг в сумі 4965 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 37 коп., пеню в сумі 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 90 коп., три проценти річних в сумі 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1265 (одна тисяча двісті шістдесят п'ять) грн. 36 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення основного боргу в сумі 1000,00 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення пені в сумі 2,26 грн. відмовити.

6. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,14 грн. відмовити.

7. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 10,51 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 09.12.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.