Постанова № 41824240, 19.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року 810/5488/14

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Пак" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Пак» (далі-позивач, товариство) з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначив, що не погоджується із застосуванням до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення платником граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток. Позивач зазначає, що суму грошового зобов'язання було визначено не самостійно платником податку у своїй декларації, а податковим органом на підставі результатів проведеної перевірки. Стверджує, що позивачем здійснено переплату по обов'язкових платежах, тому позивач в повній мірі виконав свій обов'язок по сплаті податку. У разі наявності переплати по податку на прибуток повинно бути здійснено зарахування надмірно сплаченої суми в рахунок сплати зобов'язань по цьому податку без надання платником податків будь-якої заяви. Зазначає, що 03.04.2014 звертався з листом до відповідача щодо зарахування переплати по податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу, проте відповіді не отримав. Вказує, що відповідач умисно не звертав уваги на це звернення, щоб кількість днів прострочення сплати перевищила 30 днів і таким чином штрафна санкції збільшилися з 10% до 20%. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно і просить суд його скасувати.

Позивач до суду подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Відповідач також подав до суду письмові заперечення, в яких просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, проти позову заперечував повністю, у його задоволенні просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Податковим органом стосовно позивача на підставі акта перевірки від 30.12.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №0000142200 від 17.01.2014, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 253688 грн, граничний термін сплати по якому становив 11.04.2014.

Позивачем до податкового органу подано 26.02.2014 декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій зазначено суму переплати по податку на прибуток в розмірі 173807 грн. Дослідженням цієї декларації встановлено, що у ній відсутнє самостійне визначення позивачем податкового зобов'язання в сумі 170898,55 грн.

До облікової картки платника податку 08.03.2014 позивачу внесено нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 253688 грн на підставі вказаного вище акта перевірки та податкового повідомлення-рішення. На цей же час у позивача обліковується переплата з податку на прибуток в сумі 82789,44 грн.

Згідно з платіжним дорученням №239 позивачем 05.03.2014 сплачено грошове зобов'язання по акту перевірки від 30.12.2013 в сумі 79900 грн, а 22.04.2014 платіжним дорученням №439 позивачем сплачено кошти в сумі 47300 грн в рахунок погашення податкового боргу.

Податковим органом 12.08.2014 проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «Тара-Пак», за результатами якої складено акт перевірки №179/1501/32214479 та встановлено порушення граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, передбаченого п.57.1 ст.57 ПК України. В акті перевірки зазначено, що платник згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України самостійно визначив розмір податкового зобов'язання 170898,55 грн, граничний термін сплати - 11.03.2014, а сплатив 11.04.2014, тобто кількість днів затримки сплати становить 32 дні. В акті перевірки не вказано, на підставі якого саме документа позивач самостійно визначив грошове зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі акту перевірки 12.08.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0015571501, яким ТОВ "Тара-Пак" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 34179,71 грн.

Судом для забезпечення повного та об'єктивного дослідження обставин справи ухвалою від 27.10.2014 витребувано від відповідача зворотній бік облікової картки платника податку, детальний розрахунок податкового боргу, дата, час та підстави утворення боргу, розрахунок кількості днів затримки сплати боргу. Відповідачем вимогу суду виконано не в повному обсязі, надано лише зворотній бік облікової картки платника податку, проте інші витребувані судом докази не надано. Крім того, відповідачем не спростовано факт звернення до нього позивача 03.04.2014 з листом щодо зарахування переплати по податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу та надання відповіді.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. А відповідно до пункту 54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому пунктом 57.3 цієї ж статті визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 87.1 ст.87 ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Пунктом 87.9 цієї ж статті передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як встановлено судом, твердження податкового органу в акті перевірки про те, що позивач самостійно визначив розмір податкового зобов'язання в сумі 170898,55 грн, граничний термін сплати якого становив 11.03.2014, і несвоєчасно сплатив це зобов'язання не ґрунтується на наявних у справі доказах. Суд визнає, що грошове зобов'язання було визначено позивачу не ним самим самостійно, а податковим органом. При цьому позивач добровільно виконував свої обов'язки щодо сплати визначеного йому грошового зобов'язання та мав переплату зі сплати податку на прибуток, про що свідчать відомості облікової картки платника податку.

Суд бере до уваги, що в акті перевірки зазначено, що платник самостійно визначив розмір податкового зобов'язання 170898,55 грн, граничний термін сплати - 11.03.2014, а сплатив 11.04.2014, кількість днів затримки сплати становить 32 дні, що не ґрунтується на матеріалах справи і не містить відомостей про підстави для внесення податковим органом такої інформації до акту. Суд враховує, що в акті перевірки не вказано, на підставі якого саме документа позивач самостійно визначив грошове зобов'язання з податку на прибуток.

За таких обставин суд визнає, що акт перевірки відповідно до вимог ч.1 ст.70 КАС України не є належним доказом, який містив би інформацію щодо предмету доказування. Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується виключно на підставі вказаного акту перевірки та твердженні податкового органу про порушення строку сплати самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання, висновки щодо якого не підтверджено матеріалами справи, то це спірне податкове повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин справи є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Судом у цій справі встановлено, що позивач мав переплату з податку на прибуток, звертався до податкового органу щодо зарахування переплати по податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу, проте відповіді не отримав. Суд вважає, що податковий орган у разі наявності факту виникнення заборгованості у позивача в березні 2014 р. повинен був своєчасно повідомити про це платника податку (позивача) та вжити заходів щодо погашення заборгованості, у т.ч. за рахунок переплати з цього податку. Проте ці заходи податковим органом було вжито несвоєчасно, унаслідок чого кількість днів прострочення сплати боргу перевищила 30 днів, а штрафна санкції збільшилися з 10% до 20%, перевірку податковим органом проведено лише в серпні 2014 р.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд визнає, що у ситуації, яка склалася, податковий орган з березня 2014 р. по серпень 2014 р. порушував вищевказані вимоги щодо "належного урядування".

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати в розмірі сплаченого судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015571501 від 12.08.2014, видане ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Пак» судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.