Постанова № 41824205, 20.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 р. Справа № 804/16514/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Державного воєнізованого гірничорятувальний (аварійно - рятувальний) загін державний служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2013 року до суду надійшов даний адміністративний позов, в якому позивач просить:

стягнути з Державного воєнізованого гірничорятувальний (аварійно - рятувальний) загін державний служби України з надзвичайних ситуацій на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 770038,30 грн.

стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 32342,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано позовною заявою від 05.12.2013р.

Відповідач належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач протягом десяти днів надав до суду заперечень проти позову та позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно п.3.3. Розділу 3 Порядку нарахування пені та її сплати, № 223 від 15.05.2007 року, документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженною наказом Міністерства праці та соціальної політика України від 10.02.2007 р. № 42 (рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця).

Таким чином, за 12 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі: 770038,32 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом - акт перевірки №136 від 11.11.2013 та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій .

Розмір пені у сумі 32342,10 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій .

Відповідно заперечення до позову відповідач зазначає наступне, а саме що позивач вважає що відповідач по справі повинен самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 770038,32 грн., за 12 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами та пені в розмірі 32342,10 грн., які були нараховані за актом № 136 від 11.11.2013 року але с таким твердженням він не згоден відповідно наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від сплати штрафних санкцій звільнено установи та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

У розумінні п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетною установою є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до ст.157 розділу III Податкового кодексу України неприбутковими організаціями є організації, зареєстровані згідно із законодавством та внесені органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є:

а)органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідач створений Державною службою України з надзвичайних ситуацій, здійснює свою діяльність без отримання прибутку та внесений до Реєстру неприбуткових організацій з ознакою неприбутковості: установи, організації створені органами державної влади України, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (рішення Криворізької Південної міжрайонної ДПІ Дніпропетровської обласної ДПС №1304824 600018 від 30.05.13 р.)

Тому ДВГРЗ ДСНС України відповідно до частини першої статті 20 Закону «Про основи соціальної захищенності інвалідів» звільнено від сплати штрафних санкцій як установа, що повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Вказана позиція відповідає також і Рекомендаціям Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 N 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування».

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплата адміністративно - господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Статуту ДВГРЗ ДСНС України, який затверджено 13.05.13 р. Головою Державної служби з надзвичайних ситуацій, та зареєстровано державним реєстратором 14.05.13 р. за № 12271050012006963.

Відповідач є державною спеціалізованою воєнізованою аварійно-рятувальною службою, створеною на професійній основі у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів за переліком Державного класифікатора надзвичайних ситуацій, зазначених у свідоцтві про атестацію Загону.

Засновником Загону є Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Відповідно до п.1.10 Статуту Загін за організаційно - правовою формою діяльності є державною організацією заснованою на державній власності. Діяльність Загону не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку.

Відповідно до ГСТУ 75.2-24361240-001-2001 «Аварійно - рятувальні служби» Правила постійного та обов'язкового обслуговування аварійно-рятувальними службами (формуваннями) об'єктів та окремих територій» постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій виконується на некомерційній основі, податок на прибуток не планується. Наявність чи відсутність прибутку у підприємства встановлюється за наслідками календарного року та встановлюється за даними форми повної декларації про прибуток за календарний рік.

Позивачем не надано суду доказів, що відповідач має у 2013 році прибуток, із якого мав би сплатити адміністративно-господарські санкції і пеню .

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства,установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством , надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який досяг пенсійного віку, не працює. але бажає працювати . має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікацій та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, за змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць. Положення ст. 18, 18-1 цього ж Закону зобов'язує державні органи працевлаштовувати інвалідів. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави стверджувати що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, а тому відповідальність підприємств, установ, організацій може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Тільки відмова у працевлаштуванні є доказом того шо підприємство не забезпечило норматив робочих місць.

В силу ст. 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порядок та умови визначення потреб у зв'язку із інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Таким чином, щоб запропонувати роботу інвалідові, Відповідачу необхідно мати медичний висновок про його стан здоров'я. З чого вбачається, що без конкретного інваліда , урахування його вад чи захворювання , побажань, рекомендацій МСЕК, індивідуальної програми реабілітації створити робоче місце неможливо.

Однак позивачем не надано жодних доказів того, що центром зайнятості направлялися до відповідача інваліди для працевлаштування, а Відповідач відмовив інвалідам у такому працевлаштуванні.

Відповідач по справі був зареєстрований в Фонді соціального захисту інвалідів 14.10.13 р. звіт був зданий 11.11.13 р.

Відповідно до Порядку подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, за тв. Постановою КМУ від 31.01.07 р. №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають щороку до 1 березня.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затв. затв. Постановою КМУ від 31.01.07 р. №70, роботодавці сплачують суми адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Однак, незважаючи на вказані норми. Фонд соціального захисту інвалідів передчасно подав Позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Частиною 2 статті 218 Господарського Кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для не допущення господарського правопорушення.

Відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а не направлення для працевлаштування інваліда відповідними органами не може вважатись виною Відповідача та підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не було надано суду доказів вини відповідача, яка є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій позивачем.

У зв'язку з чим, суд доходить висновку про наявність усіх підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.158-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Д.П. Павловський