Постанова № 41824077, 27.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа№ 910/15057/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Христич О.В.

від відповідача-1: Ханович К.В. - за дов.

від відповідача-2: Костюков Д.І. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014

у справі № 910/15057/14

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області

до 1) Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (далі, позивач або Управління) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом ( із урахуванням заяви про зміну (доповнення) позовних вимог; том 1 а.с.134-136) до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі, відповідач-1 або Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі, відповідач-2 або Фонд) про:

1) визнання припиненими (припинення) правовідносин між Управлінням та Банком за договором застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 в редакції додаткових угод від 27.12.2011 № 1, від 29.03.2012 № 2 до цього договору;

2) визнання припиненими (припинення) правовідносин між Управлінням та Банком за договором застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2;

3) визнання припиненими (припинення) обтяження рухомого майна перед Банком (повний перелік майна, а саме автомобілів, наведений на 2 сторінці заяви; том 1, а.с. 135);

4) зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна (повний перелік майна, а саме автомобілів, наведений на 2-3 сторінках заяви; том 1, а.с. 135-136) перед Банком і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у позивача в Банку була наявна заборгованість за кредитним договором, який був забезпечений майном (автомобілями у кількості 25 шт.), а також відкритий банківський рахунок, на якому знаходились кошти в достатній кількості для погашення заборгованості за цим кредитом. Оскільки станом до 10.06.2014 у Банку була призначена тимчасова адміністрація, під час якої Банк не виконував платіжні доручення позивача, направлені на погашення кредитної заборгованості за рахунок коштів, наявних у позивача на відкритому у Банку рахунку, та була заборона на проведення зарахування, то Управління 18.06.2014, після закінчення дії тимчасової адміністрації у Банку, надіслало на адресу останнього заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договором банківського рахунку. Таким чином, позивач вважає, що його заборгованість за кредитним договором була погашена шляхом взаємозаліку. У зв'язку із погашенням заборгованості за кредитним договором, дія договорів застави, які забезпечували зобов'язання за цим кредитним договором, на думку позивача, припинилася. Однак, Банк не вжив жодних заходів з припинення обтяжень вищевказаних автомобілів Управління, чим порушив встановлений частиною 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» строк виконання зобов'язання щодо зняття обтяження.

Заперечуючи проти позову, Банк наголошував на тому, що залік, на який посилається позивач, суперечить вимогам статті 602 Цивільного кодексу України та статтям 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому заборгованість за кредитним договором не була погашена, і отже відсутні підстави для знаття спірних обтяжень.

Фонд заперечував проти позовних вимог з тих підстав, що під час ліквідації банку неможливо проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів. Таким чином, оскільки зобов'язання між позивачем та Банком не припинені, вимога про припинення обтяжень є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, Фонд наголошував на тому, що він не є належним відповідачем у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 у справі № 910/15057/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області у справі № 910/15057/14 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 02.10.2014.

29.09.2014 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про наявність певних питань з правильного визначення предметної підсудності цієї справи саме господарському суду, у якій наголосив, що заявлені ним позовні вимоги він вважає такими, що повинні розглядатись господарським судом. 02.10.2014 позивачем були подані доповнення до вказаної заяви.

Представник відповідача-1 02.10.2014 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління без задоволення.

Відповідачем-1 у судовому засіданні 02.10.2014 була надана копія рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11729/14 від 08.08.2014, яка була оглянута судом та долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2014 було оголошено перерву до 21.10.2014.

17.10.2014 позивач через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав заяву, у якій наголосив на тому, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15057/14 не містять жодних посилань на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи».

Також, 20.10.2014, з метою підтвердження правильності своєї правової позиції по суті спору, позивачем були надані суду копії рішень господарських судів у справі № 922/1449/14.

У судовому засіданні 21.10.2014 судом було оголошено перерву до 11.11.2014.

10.11.2014 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення щодо викладених позивачем у апеляційній скарзі обставин, у яких апелянт зазначив, що платіжні доручення про оплату коштів за кредитним договором у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

11.11.2014 представник відповідача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 залишити без змін.

Представник позивача подав у судовому засіданні 11.11.2014 клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд справи відкладено на 25.11.2014.

Позивачем 24.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подана заява, у якій останній у черговий раз наголосив на тому, що жодним чином не порушував і неухильно виконував усі умови кредитного договору перед Банком.

25.11.2014 у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.11.2014.

26.11.2014 відповідач-1 на підтвердження своєї правової позиції подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про залучення документів, а саме, копію постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2014 у справі № 910/7157/14.

Вказана постанова була оглянута колегією суддів та долучена до матеріалів справи.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів у судових засіданнях заперечували проти доводів, викладених позивачем у апеляційній скарзі, просили у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

04.11.2011 між Управлінням (позичальник) та Банком (кредитодавець) було укладено Договір № 55/НКЛ-980/2-041111/400 про закупівлю послуг за державні кошти (далі, Кредитний договір) (том 1, а.с. 20-23), відповідно до якого Банк зобов'язувався надати позивачу кредит у вигляді відкличної непоновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1329110 грн., терміном користування по 04.11.2016, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,8% річних для придбання автомобілів, а Управління зобов'язувалось здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти та комісію по ньому.

Порядок здійснення оплати за Кредитним договором погоджено сторонами у пунктах 4.1. та 4.2. Договору, згідно умов яких (у редакції Додаткової угоди від 31.03.2013 № 6) позивач був зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, сплачувати проценти та комісію по ньому до 07 числа кожного місяця за попередній місяць.

Додатковими угодами № 1 від 15.11.2011, № 2 від 15.12.2011, № 3 від 21.02.2012, № 4 від 20.07.2012, № 5 від 04.11.2013, № 6 від 31.01.2013 (том 1, а.с. 24-33) до Кредитного договору вносились відповідні зміни.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Управлінням та Банком були укладені Договір застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 (том 1, а.с. 68-70) з додатковими угодами до нього від 27.12.2011 № 1 (том 1, а.с. 71-71), від 29.03.2012 № 2 (том 1, а.с. 73-74) та договір застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 (том 1, а.с. 75-77) (далі разом, Договори застави), згідно з якими Управління передало в заставу Банку належні Управлінню (придбані у власність за рахунок отриманих по Кредитному договору коштів) автомобілі в кількості 25 шт., перелік яких міститься у Додатках № 1 до Договорів застави.

З матеріалів справи також вбачається, що банківське обслуговування Управління проводилося Банком на підставі Договору № 550-439/10 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 12.05.2010 (далі, Договір банківського рахунку) (том 1, а.с. 92-95), за яким Банк (із урахуванням змін, внесених до Договору банківського рахунку Додатковою угодою № 5 від 25.07.2012) відкрив для Управління поточні банківські рахунки №№ 26008033190001, 26042033190001, транзитні банківські рахунки №№ 29027033190001, 29026033190002, 2902503390003, 2902403319004, 29023033190005, 29022033190006 і за яким Банк взяв на себе зобов'язання перед Управлінням відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України своєчасно (в день надходження документів) здійснювати усі розрахункові операції.

Даний Договір банківського рахунку є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

За твердженням позивача, станом на 03.03.2014 (на момент введення процедури тимчасової адміністрації в Банку) сумарний баланс (залишок) коштів Управління на всіх рахунках у Банку становив 407402,34 грн. Однак, починаючи з 28.02.2014 встановлена Банком в Управлінні система «Клієнт-Банк» щодо дистанційного розпорядження Управлінням своїми коштами на відкритих у Банку рахунках належним чином не працює, а підготовлені позивачем платіжні доручення про здійснення платежів Банком та його Харківським регіональним відділенням до виконання не приймалися і, відповідно, не виконувалися.

Листом від 05.03.2014 № 48/9-729/Мз на адресу тимчасової адміністрації Банку (отриманий по пошті 06.03.2014) та на адресу Харківського регіонального відділення Банку (вручений в канцелярію 05.03.2014) Управлінням були направлені платіжні доручення від 05.03.2014 № 2036 про сплату кредиту в сумі 112 000 грн., від 05.03.2014 № 2037 про сплату комісії в сумі 1 456,51 грн. та від 05.03.2014 № 2038 про сплату процентів в сумі 4 516,28 грн. (всього на суму 117 972,79 грн.) по Кредитному договору за лютий 2014 року.

Листом від 02.04.2014 № 48/9-1045/Мз позивач відправив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 02.04.2014 № 3025 про сплату кредиту в сумі 112 000 грн., від 02.04.201 № 3026 про сплату процентів в сумі 3 416,11 грн., від 02.04.2014 № 3027 про сплату комісії сумі 1 456,51 грн. (всього на суму 116872,62 грн.) по Кредитному договору за березень 2014 року.

Листом від 05.05.2014 № 48/9-1368/Мз позивач відправив на адресу тимчасової адміністрації Банку та на адресу Харківського регіонального відділення Банку платіжні доручення від 05.05.2014 № 4016 про сплату кредиту в сумі 102 434,31 грн., від 05.05.2014 № 4017 про сплату процентів в сумі 1 728,14 грн., від 05.05.2014 № 4018 про сплату комісії в сумі 1 456,51 грн. (всього на суму 105 618,96 грн.) по Кредитному договору за квітень 2014 року.

Проте, усі вищевказані платіжні доручення Банком не були виконані.

Відтак, оскільки кошти Банком не були зараховані на позичковий рахунок позивача, відкритий у Банку, фактично заборгованість за Кредитним договором вищевказаними платіжними дорученнями не була погашена,

Позивач зазначає, що станом на 11.06.2014 (на момент введення процедури ліквідації у Банку) сумарний баланс (залишок) коштів Управління на всіх рахунках у Банку становив 1 842 080,40 грн., а станом на 18.06.2014 сумарний баланс (залишок) коштів складав вже 1 848 911,46 грн.

Враховуючи те, що Банк не виконав вищевказані платіжні доручення та не погасив заборгованість позивача перед Банком за Кредитним договором, позивач заявою від 18.06.2014 № 48/9-1851/Мз повідомив відповідачів про припинення шляхом зарахування таких зустрічних однорідних вимог:

- зобов'язань Управління перед Банком за Кредитним договором зі сплати платіжними дорученнями Управління від 05.03.2014 № 2036, від 05.03.2014 № 2037, від 05.03.2014 № 2038, від 02.04.2014 № 3025, від 02.04.2014 № 3026, від 02.04.2014 № 3027, від 05.05.2014 № 4016, від 05.05.2014 № 4017, від 05.05.2014 № 4018 кредиту, процентів і комісії за лютий-квітень місяці 2014 року в сумі 340464,37 грн.;

- зобов'язань Банку перед Управлінням за Договором банківського рахунку з повернення наявних на банківському рахунку № 260080331900001 у Банку належних Управлінню грошових коштів в сумі 340 464,37 грн.

Однак, ці суми грошових коштів не були списані з банківського рахунку Управління № 260080331900001 у Банку.

Так, листом № 7805/0221-02 від 16.07.2014 (том 1, а.с. 124-127) Банк повідомив позивача про те, що не може прийняти запропоноване ним зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушує черговість задоволення вимог кредиторів Банку.

Рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог мотивоване наступним.

Так, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Як зазначає суд першої інстанції, виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

З огляду на це, суд дійшов висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку на підставі статті 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, який встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що суд здійснив неправомірне посилання на вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо права розпорядження клієнтом неплатоспроможного Банку грошовими коштами, які надійшли на його банківські рахунки безпосередньо під час запровадження згідно з цим законом процедур тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможного Банку.

Так, на думку позивача, жодна норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-яка інша норма законодавства України не пов'язує введення згідно з вказаним законом в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами на надання кредиту, банківського обслуговування тощо та не обмежує право Банку і Фонду щодо розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному Банку, які надійшли на рахунки і зараховані Фондом на ці рахунки клієнта неплатоспроможного Банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого Банку. Скаржник зазначає, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо надають право уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію Банку продовжувати виконання будь-яких банківських операцій, зокрема, приймати виконання грошових зобов'язань клієнтів безпосередньо перед відповідачем-1. Таким чином, відмова уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію Банку від прийняття і проведення платежів по виконанню грошових зобов'язань клієнтів неплатоспроможного банку перед таким банком суперечать суті і змісту законодавства України.

З огляду на невиконання Банком платіжних доручень позивача на погашення кредитної заборгованості, Управління, після закінчення дії тимчасової адміністрації у Банку та початку процедури його ліквідації, 18.06.2014 надіслало на адресу останнього заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором та Договором банківського рахунку.

Апелянт наголошує на тому, що будь-яких заборон на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між неплатоспроможним банком під час процедури його ліквідації з клієнтами (кредиторами) такого банку норми розділу VIII (Ліквідація банків) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-які інші норми чинного законодавства не містять, а відтак, з моменту проведення Управлінням вказаного вище зарахування зустрічних однорідних вимог, усі грошові зобов'язання позивача перед відповідачем-1 по Кредитному договору є виконаними належним чином та у повному обсязі.

Таким чином, позивач вважає, що його заборгованість за Кредитним договором була погашена шляхом взаємозаліку. У зв'язку із погашенням заборгованості за Кредитним договором, дія Договорів застави, які забезпечували зобов'язання за цим Кредитним договором, як вказує позивач, припинилась. Однак, Банк не вжив жодних заходів з припинення обтяжень автомобілів Управління, чим порушив встановлений частиною 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» строк виконання зобов'язання щодо зняття обтяження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиви на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України зобов'язанням (у томі числі господарським) є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України). У відповідності до статей 525, 615 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору та від зобов'язання не допускається.

Так, між позивачем та відповідачем-1 04.11.2011 було укладено Договір № 55/НКЛ-980/2-041111/400 про закупівлю послуг за державні кошти, який за своєю правовою природою є кредитним договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 6.1.1. Кредитного договору на позичальника (Управління) покладено обов'язок здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України та частиною 5 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі, Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Так, як уже зазначалося вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 28.02.2014 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені наслідки запровадження у Банку тимчасової адміністрації.

Згідно частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників банку та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це зможе призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Отже, у період запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації забороняється здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Як уже зазначалося вище, процедура ліквідації Банку була запроваджена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з 11.06.2014 відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

Із матеріалів справи вбачається, що Управління звернулось до Уповноваженої особи Фонду Банку із заявою № 48/9-1851/Мз про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 340 464,37 грн. 18.06.2014 (том 1, а.с. 49-51), тобто, після початку запровадження процедури ліквідації Банку.

Будь-яких письмових звернень чи заперечень зі сторони Банку щодо неправильності визначених Управлінням сум з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за лютий-квітень 2014 року матеріали справи не містять, що свідчить про безспірність вимог.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору, строк виконання позивачем своїх грошових зобов'язань за ним настав. Водночас, з огляду на норми пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) також вважається таким, що настав.

Статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регламентовані наслідки призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Частиною 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» унормовано, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачів та суду першої інстанції на частину 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу для відмови позивачу у здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що вимога про зарахування зустрічних однорідних вимог не є кредиторською у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та по своїй суті є виконанням грошового зобов'язання Управління перед Банком, а відтак, є задоволенням кредиторських вимог Банку.

Таким чином, будь-яких заборон на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між неплатоспроможним банком під час процедури його ліквідації з клієнтами (кредиторами) такого банку норми розділу VIII (Ліквідація банків) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-які інші норми чинного законодавства не містять.

З огляду на зазначене, норми Цивільного кодексу України, що регулюють процедуру зарахування зустрічних однорідних вимог, не входять у протиріччя із нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та, у випадку зарахування Банком зустрічних однорідних вимог позивача, не будуть порушувати вимоги законодавства щодо черговості задоволення вимог кредиторів в межах ліквідаційної процедури. Таким чином, пропозиція відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить повноваженням ліквідатора та забезпечує здійснення ліквідаційної процедури.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що з моменту проведення Управлінням вказаного вище зарахування зустрічних однорідних вимог, усі грошові зобов'язання позивача перед відповідачем-1 по Кредитному договору є виконаними належним чином та у повному обсязі.

Водночас, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідачів щодо нездійснення зарахування на позичковий рахунок Управління, відкритий у Банку, грошових коштів згідно платіжних доручень по оплаті Кредитного договору за лютий-квітень 2014 року з огляду на наступне.

Як уже зазначалося, між позивачем та відповідачем-1 12.05.2010 було укладено Договір № 550-439/10 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до пункту 3.1.2. Договору банківського рахунку Банк зобов'язаний своєчасно здійснювати комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта і здійснювати за його дорученням усі розрахункові, касові і валютні операції, відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.15. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі, Інструкція), затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 2.3. Договору банківського рахунку передбачено, що розрахунково - касові документи клієнта в національній валюті банк приймає та виконує в день їх надходження за умови, що вони були надані протягом операційного часу (з 9-00 до 16-00 ). Документи, які надійшли після операційного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 1.30. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 2.19. вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (стаття 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно статті 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми (частина 2 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Таким чином, норми частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прямо надають право Уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію продовжувати виконання будь-яких банківських операцій, зокрема, приймати виконання грошових зобов'язань клієнтів безпосередньо перед Банком.

Поруч із цим, обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо заборони здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації згідно частини 6 вказаної статті не поширюються на зобов'язання банку з виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Враховуючи зазначене, жодна норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-яка норма іншого акту законодавства не пов'язує введення згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами на надання кредиту, банківського обслуговування тощо. Також, законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які надійшли на рахунки і зараховані Фондом на ці рахунки клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.

Крім того, сам Банк у листі № 7805/021-02 від 16.07.2014 (том 1, а.с. 125, 4 абзац) наголошує на тому, під час здійснення тимчасової адміністрації не здійснюються перерахування безготівкових коштів на будь-які цілі за рахунками юридичних та фізичних осіб, КРІМ ПЛАТЕЖІВ НА КОРИСТЬ БАНКУ.

Так, у нашому випадку, перерахування грошових коштів за вказаними платіжними дорученнями здійснювалось позивачем саме на користь Банку, з метою погашення кредиту перед Банком за Кредитним договором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відмова Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в неплатоспроможному Банку від прийняття виконання зобов'язань (у тому числі, проведення платежів по виконанню грошових зобов'язань) від клієнтів неплатоспроможного банку перед таким банком, а також здійснення зарахування нових грошових коштів на рахунки клієнтів в неплатоспроможному банку під час процедур його тимчасової адміністрації та ліквідації з одночасною відмовою клієнту банку в розпорядженні цими коштами, в тому числі і на користь банку, суперечить суті і змісту як цивільного законодавства в цілому, так і безпосередньо Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, колегія суддів наголошує на наступному.

Як встановлено пунктом 6.4.7. Кредитного договору кредитодавець (Банк) може скористатися своїм правом договірного списання з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в Харківській філії АТ «Брокбізнесбанк», заборгованості по нарахованих процентах, комісіях, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених цим Договором, а також неустойок, передбачених даним Договором.

Пункт 6.4.7. Кредитного договору кореспондується із пунктом 5.7. Договору банківського обслуговування, згідно якого Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання зі свого рахунку (рахунків) суму плати за виконані Банком операції та надані послуги згідно діючих тарифів банку у будь-якій грошовій одиниці, що виникли за цим договором або іншими договорами, укладеними між Банком та Клієнтом, якщо зазначеними договорами передбачено договірне списання Банком коштів з рахунку Клієнта.

Отже, із наведених пунктів Кредитного договору та Договору банківського рахунку вбачається, що відповідачі не були позбавлені права щодо здійснення договірного списання з позивача заборгованості по Кредитному договору, втім, даним правом не скористались, що призвело до безпідставного утримання на рахунках Фондом грошових коштів Управління, спрямованих останнім на погашення заборгованості за Кредитним договором.

Зазначене, як вбачається із матеріалів справи, вже стало підставою для звернення Банку до Управління з вимогою про погашення суми боргу за кредитом (том 2, а.с. 71, 73), заборгованість за яким фактично вже була сплаченою позивачем.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно статті 3 Цивільного кодексу України є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 2 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання Управління перед Банком за Кредитним Договором є виконаними згідно з нормами статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна та/або припинення правовідношення.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється, зокрема, у випадку припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Згідно з нормами частини 5 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Відповідно до норм частини 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» визначено: відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

У відповідності до пунктів 25, 26 постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.

Так, колегія суддів зазначає, що у зв'язку із погашенням заборгованості за Кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, дія договорів застави, які забезпечували зобов'язання за цим Кредитним договором, теж припинилась.

Однак, на сьогодні відповідачами не вжито будь-яких заходів з припинення обтяжень автомобілів Управління.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Управління та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача-2 (Фонду) на те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки є суб'єктом владних повноважень і позовні вимоги безпосередньо до нього можуть бути заявлені позивачем в порядку адміністративного судочинства колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частинами 1, 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Таким чином, відповідальною особою за всі неправомірні (протиправні) дії та рішення Банку, вчинені під час запровадження процедури тимчасової адміністрації та процедури ліквідації і порушення у зв'язку з цим майнових прав та інтересів Управління, крім безпосередньо Банку, також є Фонд, який фактично вчинив ці дії у правовідносинах з позивачем під час виконання господарських функцій у цьому Банку.

Водночас, стосовно позивача у наявних спірних правовідносинах Фонд не є суб'єктом владних повноважень, оскільки його вказівки, рішення, вчинені дії або бездіяльність стосовно позивача не містять будь-якого обов'язкового характеру для позивача. Владні повноваження Фонду у наявних правовідносинах існують тільки стосовно відповідача-1 - ПАТ «Брокбізнесбанк».

Крім цього, спір виник у зв'язку безпосередньою наявністю між позивачем та Банком Кредитного договору та Договору банківського обслуговування і відповідно до норм статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарському суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно було застосовано до спірних правовідносин відповідні норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 у справі № 910/15057/14 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 у справі № 910/15057/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати припиненими правовідносини між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20; код ЄДРПОУ 08597026) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) по Договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 в редакції додаткових угод від 27.12.2011 № 1, від 29.03.2012 № 2 до цього договору.

Визнати припиненими правовідносини між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20; код ЄДРПОУ 08597026) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) по Договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2.

Визнати припиненими обтяження рухомого майна (автомобілів марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211330, св.-во про держреєстацію САК279044, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211331, св.-во про держреєстацію САК279045, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211328, св.-во про держреєстацію САК279043 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211325, св.-во про держреєстацію САК279042, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211700, св.-во про держреєстацію САК279039, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 210770, св.-во про держреєстацію САК279041, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI H 1, рік випуску 2011, держномер 211329, св.-во про держреєстацію САК279040, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211327, св.-во про держреєстацію САК279046, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211326, св.-во про держреєстацію САК279047, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011. держномер 211321, св.-во про держреєстацію САК279050, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211322, св.-во про держреєстацію САК279049, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211323, св.-во про держреєстацію САК279052, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211324, св.-во про держреєстацію САК279048,видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211332, св.-во про держреєстацію САК279053, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211081, св.-во про держреєстацію САК341615, видане 23.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 210673, св.-во про держреєстацію САК341618, видане 23.12.2011; ЗАЗ ТF48УР, рік випуску 2011, держномер 211037, св.-во про держреєстацію САК564623, видане 16.03.2012; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 210341, св.-во про держреєстацію САК564621, видане 16.03.2012; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 210342, св.-во про держреєстацію САК564622, видане 16.03.2012; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210069, св.-во про держреєстацію САО622417, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210070, св.-во про держреєстацію САО622414, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI OUTLANDER, рік випуску 2012, держномер 210089, св.-во про держреєстацію СAО622416, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210086, св.-во про держреєстацію САО622409, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210073, св.-во про держреєстацію САО622415, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 211389, св.-во про держреєстацію CАО622418, видане 07.02.2013) Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) по Договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 в редакції додаткових угод від 27.12.2011 № 1, від 29.03.2012 № 2 до цього договору та Договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 перед Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41, код банку 300249, код ЄДРПОУ 19357489).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41, код банку 300249, код ЄДРПОУ 19357489) та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) у встановленому Законом України від 18.11.2003 № 1255-ІV «Про забезпечення вимог кредиторів реєстрацію обтяжень» порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна (автомобілів марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211330, св.-во про держреєстацію САК279044, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211331, св.-во про держреєстацію САК279045, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211328, св.-во про держреєстацію САК279043 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211325, св.-во про держреєстацію САК279042, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211700, св.-во про держреєстацію САК279039, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 210770, св.-во про держреєстацію САК279041, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI H 1, рік випуску 2011, держномер 211329, св.-во про держреєстацію САК279040, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211327, св.-во про держреєстацію САК279046, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211326, св.-во про держреєстацію САК279047, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011. держномер 211321, св.-во про держреєстацію САК279050, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211322, св.-во про держреєстацію САК279049, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211323, св.-во про держреєстацію САК279052, видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211324, св.-во про держреєстацію САК279048,видане 03.12.2011; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 211332, св.-во про держреєстацію САК279053, видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 211081, св.-во про держреєстацію САК341615, видане 23.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5МТ2 GL, рік випуску 2011, держномер 210673, св.-во про держреєстацію САК341618, видане 23.12.2011; ЗАЗ ТF48УР, рік випуску 2011, держномер 211037, св.-во про держреєстацію САК564623, видане 16.03.2012; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 210341, св.-во про держреєстацію САК564621, видане 16.03.2012; ЗАЗ ТF48YР, рік випуску 2011, держномер 210342, св.-во про держреєстацію САК564622, видане 16.03.2012; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210069, св.-во про держреєстацію САО622417, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210070, св.-во про держреєстацію САО622414, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI OUTLANDER, рік випуску 2012, держномер 210089, св.-во про держреєстацію СAО622416, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210086, св.-во про держреєстацію САО622409, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210073, св.-во про держреєстацію САО622415, видане 07.02.2013; МІТSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 211389, св.-во про держреєстацію CАО622418, видане 07.02.2013) Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) по Договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 в редакції додаткових угод від 27.12.2011 № 1, від 29.03.2012 № 2 до цього договору та Договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 перед Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 41, код банку 300249, код ЄДРПОУ 19357489) і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду позовної заяви та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21708016) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61012, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду позовної заяви та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Видати накази.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до норм процесуального законодавства.

Матеріали справи № 910/15057/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко