Рішення № 41823926, 27.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21173/14 27.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"

про стягнення 265 055,23 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Деруга Н.О. - за дов.

від відповідача: Пронін О.А. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний Фонд про стягнення 265 055,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору складського зберігання зерна № 174/11 від 25.05.11р.

Ухвалою від 06.10.14 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.10.14 р.

24.10.14р. через відділ діловодства суду відповідачем подано письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що відповідач є державною спеціалізованою установою, у зв'язку з відсутністю фінансування у відповідача відсутні кошти для здійснення оплати у розмірі 265 055,23 грн.

27.10.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано письмові пояснення на позовну заяву та додаткові матеріали.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 28.10.14р. оголошено перерву до 27.11.14р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.11.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.11р. між ПАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» (далі -Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна від 25.05.2011 № 174/11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Поклажодавець зобов'язався передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, якість яких відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Пунктом 3.1.5. Договору визначено, що після прийняття зерна на зберігання Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться Поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну на місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. договору Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів відшкодування витрат.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011р. але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

На підтвердження прийняття зерна від Аграрного фонду ПАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» видало складські квитанції на зерно від 12.07.2013 № 383, від 19.12.2013 № 734 та від 15.01.2014 № 2, № З, яка відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 № 198 є товаророзпорядчим документом, що видається зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом, та поклажодавцем та факт прийняття зерна зберігання.

Таким чином, в період з 01.11.2013 по 18.12.2013 на зберіганні Зернового складу знаходилось 6 779,797 тонн зерна пшениці 3 класу врожаю 2011 року, з 19.12.2014 по 14.01.2014 - 5 079,797 тонн зерна пшениці 3 класу врожаю 2011 року та з 15.01.2014 по 31.07.2014 - 0,797 тонн зерна пшениці 3 класу врожаю 2011 року.

Слід зазначити, що відповідачеві надані акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна за період з 01.11.2013 по 18.12.2013., проте, вказані акти відповідачем не підписані.

Відповідачем у поясненнях на позовну заяву зазначено, що до Аграрного фонду дійсно надходили акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 25.05.2011 № 174/11 за період з 01.11.2011 по 31.07.2014 на загальну суму 265 055,23 грн, які у зв'язку з відсутністю фінансування не були передані для здійснення оплати до Державної казначейської служби України.

Крім того, відсутність належного фінансування Аграрного фонду також позбавляє його можливості здійснити відшкодування за послуги по зберіганню.

Дані твердження відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність поклажодавця не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 06.09.2012р. по справі №5011-3/3705-2012).

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на час прийняття рішення, зерновим складом Аграрному фонду за даний період було надано послуги із зберігання зерна на загальну суму 265 055,23 грн.

20.08.2014 між ПАТ «Аграрний фонд» (позивач) та ПАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» (первісний кредитор ) було укладено договір про відступлення права вимоги № 411-05/14.

Відповідно до п. 1.1. договору, цей договір спрямовано на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредиторові права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором складського зберігання зерна №174/11 від 25.05.11р. укладеним між первісним кредитором та Аграрним фондом.

Відповідно до п. 2.2. договору, за цим договором під зобов'язанням боржника розуміється грошовий борг у сумі 265 055,23 грн., що виник на підставі договору №174/11 від 25.05.11р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512. кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Статтею 514 Цивільного кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.09.14р. позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення суми заборгованості, проте, у відповідь на вказану претензію відповідач повідомив про відсутність фінансування в зв'язку з чим відсутня можливість здійснити оплату.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 265 055,23 грн. заборгованості, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір відшкодовується йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; код ЄДРПОУ 38926880) 265 055 (двісті шістдесят п'ять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 23 коп. заборгованості та 5 301 (п'ять тисяч триста одну) грн. 10 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.11.2014р.

Суддя І.О.Домнічева