Ухвала суду № 41823610, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 2а-9551/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оветри"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

по справі № 2а-9551/08/0470 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Оветри"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Оветри" звернулося до суду з адміністративним позовом до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0000212331 від 23.04.2008 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 132 810 грн. 80 коп. за порушення норм з регулювання обігу готівки; № 0002711701/0 від 24.04.2088 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32 877 грн. 90 коп.; № 0000132301 від 24.04.2008 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 555 грн. 49 коп. за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті; № 0000122301/0 від 24.04.2008 року про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 38 549 грн. 87 коп., та застосування штрафних( фінансових) санкцій в сумі 7 709 грн. 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням доповнення до позовної заяви від 01.07.2009 р. (т. 1 а.с. 173), в частині визнання неправомірним нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, позивач, посилаючись на п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважає неправомірним нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних рішень, оскільки ухвалою арбітражного суду Дніпропетровської області від 07.02.2002 р. порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Оветри», та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, штрафні (фінансові) санкції, нараховані відповідачем в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ЗАТ «Оветри», є неправомірними. Також, позивач не погоджується з розміром пені, нарахованої податковим органом внаслідок порушення ним порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, оскільки, на його думку, пеня мала бути нарахована відповідачем в межах перевіряємого періоду (31.12.2007 р.), та мала складати 6 423 грн. 18 коп., а не 15 555 грн. 49 коп. Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо заниження ним у перевіряємому періоді податку на прибуток на 38 549 грн. 87 коп., який обґрунтовано тим, що ЗАТ «Оветри» неправомірно віднесло до складу валових витрат суму витрат, пов'язану з придбанням 13.11.2007 р. у ЗАТ «Освал-Оветри» трикотажної продукції на суму 280 299 грн. 47 коп. в асортименті згідно з договором купівлі-продажу від 02.11.2007 р. № 22, оскільки на той час на складах ЗАТ «Оветри» знаходилась аналогічна продукція. Так, позивач зазначає, що податковим органом зроблено помилковий висновок щодо тотожності продукції, яка була придбана у ЗАТ «Освал-Оветри», продукції, яка на час перевірки перебувала на складі ЗАТ «Оветри», виходячи з того, що це аналогічна продукція, оскільки реалізація трикотажної продукції здійснюється за конкретними моделями, які можуть бути аналогічними, проте не тотожними. Крім того, придбана у ЗАТ «Освал-Оветри» продукція була в подальшому використана позивачем у власній господарській діяльності, шляхом її реалізації разом із власною продукцією, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Отже, враховуючи норми п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких платник податку має право на віднесення до складу валових витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням продукції з метою її подальшої реалізації, позивач вважає правомірним включення витрат, понесених ним у зв'язку з придбанням трикотажної продукції від ЗАТ «Освал-Оветри», до складу валових. Окрім цього, позивач не погоджується з твердженням податкового органу щодо пов'язаності юридичних осіб ЗАТ «Оветри» та ЗАТ «Освал-Оветри», оскільки позивач не входить до складу засновників, а отже не здійснює контроль над ЗАТ «Освал-Оветри», отже зазначені підприємства не є пов'язаними в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даним рішенням суду Закрите акціонерне товариство « Оветри» подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Так згідно заявленого клопотання суд здійснює заміну Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, на Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено,що службовими особами податкової інспекції у період з 06.03.2008 року по 03.04.2008 року проведено документальну виїзну планову перевірку ЗАТ «Оветри» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 106/23-124-4/05517423 від 10.04.2008 року. Актом перевірки було встановлено ряд порушення, а саме: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, внаслідок чого занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2007 рік у розмірі 126 100 грн.; ст.1 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 3185/94-ВР, внаслідок чого, на підставі ст. 4 Закону, нараховано пеню в сумі 15 555 грн. 49 коп.; п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, внаслідок чого не донараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 253 грн. 73 коп.; п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб», а саме. Під час виплати працівникам підприємства загального місячного оподатковуваного доходу, визначеного у відповідності до вимог п 4.2 ст. 4 Закону, ЗАТ « Оветри» не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 16 185 грн. 22 коп.; п.п. 2.6, 4.2 « Положення про ведення касових операцій у національній валюті України».

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зробив висновки щодо недостатності документального підтвердження реальності здійснення правочинів.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. пп. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Щодо обґрунтованості нарахування відповідачем штрафних санкцій за порушення порядку розрахунків у сфері зовнішньоекономічній діяльності слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону №185/94-ВР у редакції від 23.09.1994 р., виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За визначенням абзацу тринадцятого ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України ( частина четверта ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», принцип верховенства закону, як принцип зовнішньоекономічної діяльності, полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Щодо посилань позивача у апеляційній скарзі на протиправне застосування штрафних санкцій у період дії мораторію слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке має бути залишене без змін.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Оветри" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі № 2а-9551/08/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.12.2014 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров