Постанова № 41823500, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12604/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві, треті особи: Закрите акціонерне товариство «Техноресурс», Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправним накладення арешту на майно, зобов'язання зняти арешт із заставленого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві (далі - Відповідач), треті особи: Закрите акціонерне товариство «Техноресурс» (далі - Третя особа 1), Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - Третя особа 2, апелянт) про визнання протиправним накладення арешту старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві на майно Третьої особи 1, яке перебуває у заставі в Позивача на підставі договору застави від 19.03.2012 року, зобов'язання зняти арешт із заставленого майна Третьої особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2014 року № ВП 41267581. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Третя особа 2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши пояснення представника Третьої особи 2, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Відповідача перебуває наказ Господарського суду м.Києва № 42/559 від 25.03.2010 року про стягнення з Третьої особи 1 на користь Третьої особи 2 боргу в розмірі 632 229,62 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві Городньої Г.Ю. про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2014 року №ВП 41267581 накладено арешт на все майно Третьої особи 1 у межах суми звернення стягнення, а саме: 632 229,62 грн.

Згідно акту опису майна від 18.08.2014 року проведено опис майна, що належить боржнику, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2.0, рік випуску 2011, колір чорний, державний номерний знак АА5254КХ.

Позивач вважає, що накладення арешту та вчинення опису майна є незаконним та такими, що порушують його права та інтереси, оскільки вказане майно перебуває у заставі Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» відповідно договору застави від 19.03.2012 року.

Застава вказаного рухомого майна зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 19.03.2012 року за номером 12289016.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність дій старшого державного виконавця Городньої Г.Ю. щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2014 року № ВП 41267581, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно абз.4 ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Обмеження щодо накладення арешт на майно боржника положеннями ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» - не передбачені.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна є однієї із стадій звернення стягнення на майно боржника.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно визначені у ст. 54 вищезазначеного Закону.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В даному випадку судове рішення про стягнення із Третьої особи 1 коштів на користь Третьої особи 2 винесене раніше, ніж у Позивача виникло право застави на майно вказаного боржника.

Так, наказ Господарського суду м. Києва № 42/559 від 25 березня 2010 року, під час примусового виконання якого накладено арешт на майно Третьої особи 1, виданий на підставі рішення господарського суду м. Києва від 01 грудня 2009 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року.

Право застави Позивача на майно Третьої особи 1, в тому числі автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2.0, рік випуску 2011, колір чорний, державний номерний знак АА5254КХ, виникло 19.03.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідно абз.2 ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно Третьої особи 1,яке перебуває в заставі у Позивача,може бути звернуте,в тому числі для задоволення вимог Третьої особи 2.

Разом з тим, відповідно ч.4 ст.57 вказаного Закону про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, на такій стадії звернення стягнення на майно боржника, як накладення арешту та заборона його відчуження, належним способом захисту права заставодержателя на заставлене майно, є звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, розгляд та вирішення якого здійснюється в порядку господарського судочинства.

Натомість, підстави для скасування постанови від 27.05.2014 року ВП №41267581 з посиланням на відсутність підстав для накладення арешту на заставлене майно - відсутні.

Крім того, розподіл коштів від реалізації заставленого майна між заставодержателем та іншими стягувачами, відповідно ч.6 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється після реалізації такого майна, а не на стадії накладення арешту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що Відповідач при винесенні постанови від 27.05.2014 року ВП №41267581 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині надання оцінки підставам накладення арешту на майно ЗАТ «Техноресурс» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові суду від 22 вересня 2014 року, та є підставами для її скасування.

Натомість, доводи Третьої особи 2 про те, що даний адміністративний позов поданий з пропуском строку звернення до суду, є необґрунтованими.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 181 КАС України десятиденний строк звернення до суду з позовом про скасування постанови від 27.05.2014 року ВП №41267581 встановлений виключно для учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Разом з тим, Позивач не належить до учасників вказаного виконавчого провадження та не залучалося до проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим позивач має право звернутися до суду з даним позовом у межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що даний позов поданий до суду 26.08.2014 року, тобто не пізніше ніж через 6 місяців від дня винесення постанови від 27.05.2014 року ВП № 41267581.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» в задоволенні адміністративного позову до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві, треті особи: Закрите акціонерне товариство «Техноресурс», Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» про визнання протиправним накладення арешту на майно, зобов'язання зняти арешт із заставленого майна - відмовити повністю.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Постанова складена в повному обсязі 08 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.