Постанова № 41823456, 29.11.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 рокуСправа № 2а-2817/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Діхтяренка Ю.І., Луговської М.Г., Яворської Є.В.,

представників відповідача Степанюк М.Я., Камінського С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Горохівського міського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Горохівському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Горохівське міське споживче товариство (далі - позивач, Горохівське МСТ) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Горохівському районі (далі - відповідач, ДПІ у Горохівському р-ні), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2010 року №0000222302/ про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 21611,60 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем в ході проведення планової виїзної перевірки Горохівського МСТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року встановлено порушення товариством п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.8.1, 8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 21611,60 грн. Позивач вказує, що висновок податкового органу про неправомірне віднесення Горохівським МСТ до складу валових витрат товариства понесених витрат на поліпшення основних фондів внаслідок проведення такого поліпшення орендарями є помилковим, оскільки такі ремонтні роботи проводились за рахунок товариства.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додатково пояснили, що товариство здає в оренду основні засоби, а саме: нежитлові приміщення, та згідно договорів оренди орендарі мають право проводити ремонтні роботи приміщень на власний розсуд, перелік яких погоджується наймодавцем перед початком їх проведення. Протягом 2009 року були проведені ремонтні роботи орендованих приміщень силами орендарів, однак за рахунок Горохівського МСТ, відповідно витрати були правомірно віднесені товариством до складу валових витрат. Оплата вартості робіт здійснювалась як шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендарів, так і шляхом зарахування вартості робіт в рахунок орендної плати. Просили позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході перевірки Горохівського МСТ було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.8.1, 8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону, так як останнім включено до складу валових витрат витрати по поліпшенню основних фондів, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. В ході перевірки позивачем були надані документи, зокрема, видаткові накладні, які виписані на підприємців-орендарів, а не на Горохівське МСТ. Крім того, посилається на те, що ДПІ у Горохівському р-ні за заявою позивача прийнято рішення про розстрочення податкового зобов'язання, визначеного товариству згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає, що позивач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання згідно вищевказаного рішення, у зв'язку з чим останнє не може оскаржуватись в судовому порядку. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні, кожен зокрема, підтримали подані заперечення та додатково суду пояснили, що в ході перевірки не було надано товариством не тільки відповідних розрахункових та платіжних документів на підтвердження понесених витрат на поліпшення основних засобів, але й не було надано актів вводу в експлуатацію приміщень після проведення ремонтних робіт. Крім того, надані товариством в ході перевірки видаткові накладні свідчили про понесення орендарями витрат на ремонтні роботи, а не наймодавцем. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог Горохівського МСТ.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №013/23-01787781 від 23.07.2010 року про результати виїзної планової перевірки Горохівського МСТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року встановлено порушення товариством п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.8.1, 8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 17706 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000222302/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 21611,60 грн.

Судом встановлено, що позивачем у деклараціях з податку на прибуток підприємства у 2009 році було включено до складу валових витрат товариства витрати по поліпшенню основних фондів в загальній сумі 69003 грн., в тому числі, за ІІІ квартал 2009 році - в сумі 15157 грн., за IV квартал 2009 року - в сумі 53846 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат товариства витрат на поліпшення основних фондів, які передані в оренду, позивач зазначає, що саме за його рахунок здійснювалось таке поліпшення.

Однак, суд вважає безпідставними такі доводи Горохівського МСТ, враховуючи наступне.

Так, згідно досліджених в судовому засіданні договорів найму (оренди) нежитлового приміщення, укладених між позивачем, як наймодавцем, з одного боку та ТзОВ «Вопак-Трейд», ТзОВ «Червона гра», підприємцем ОСОБА_7, підприємцем ОСОБА_6, як наймачами, з іншого боку останнім надавалось право провести ремонтні роботи приміщення, що орендується, на власний розсуд. Перелік ремонтних робіт повинен погоджуватись із наймодавцем перед початком їх проведення (а.с.20-21, 23-26, 31-32).

Відповідно до окремих договорів, укладених між товариством та орендарями, останні зобов'язувались провести ремонтні роботи в орендованих приміщеннях, а Горохівське МСТ щомісячно зараховувати 50% орендної плати в рахунок її оплати до повного погашення суми, використаної на такі роботи. Актами прийняття виконаних робіт, скріплених підписами та печатками сторін договору оренди, засвідчено якісне виконання орендарем ремонтних робіт (а.с.27-30, 33-34, 82-83, 89-90, 105-106).

В подальшому комісією Горохівського МСТ складені акти про списання матеріалів, що були придбані та використані орендарями на проведення ремонтних робіт (а.с.35-45, 84, 91, 107, 214). В підтвердження понесених витрат орендарі надавали позивачу видаткові накладні, рахунки, товарні чеки на придбання товарів, акти прийомки виконаних робіт (а.с.85, 92-102, 108-110, 216-220).

Таким чином, судом встановлено, що поліпшення основних засобів, переданих Горохівським МСТ в найм (оренду), здійснювалось орендарями власними силами та за їх рахунок.

Підпунктом 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

- відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

- створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Згідно з підпунктом 8.8.2 зазначеного Закону у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Таким чином, якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), такі витрати орендаря включаються до вартості відповідної групи основних фондів такого орендаря (існуючої або створеної) та амортизуються в її складі. Витрати орендаря, пов'язані з поліпшенням об'єкта оперативного лізингу, у податковому обліку орендодавця не відображаються.

Якщо договором (або узгодженим рішенням сторін договору) передбачено, що по закінченні строку оренди орендодавець відшкодовує орендарю понесені ним витрати на поліпшення об'єкта оперативної оренди, то таку операцію у податковому обліку слід відображати як операцію з продажу основних фондів орендарем та придбання їх орендодавцем відповідно до норм пункту 8.4 статті 8 Закону.

Копією головної книги Горохівського МСТ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виписаними рахунками на оплату підтверджується та обставина, що позивачем в рахунок проведених орендарями робіт на поліпшення основних засобів зменшувалась сума орендної плати як компенсація понесених витрат (а.с.80-81, 86-87, 103-104, 118-138).

Однак, як ствердили в судовому засіданні представники позивача, строк дії договорів оренди на момент перевірки не закінчився, отже безпідставним є відображення Горохівським МСТ у податковому обліку витрат, понесених як компенсація орендарям за проведені ними ремонтні роботи.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог Горохівського МСТ до ДПІ у Горохівському р-ні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Разом з тим, безпідставними є посилання ДПІ у Горохівському р-ні на відсутність у позивача права на оскарження податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, 19.08.2010 року Горохівське МСТ звернулось до відповідача із заявою про розстрочення податкового зобов'язання, визначеного податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010 року №0000222302/0. 26.08.2010 року на підставі зазначеної заяви позивача ДПІ у Горохівському р-ні прийнято рішення №6/24-009 про розстрочення податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п.14.1.3 п.14.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання. Однак, даною нормою не заборонено такому платнику оскаржувати визначене податковим органом зобов'язання зі сплати податків.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого самостійно узгоджене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку, оскільки такі податкові зобов'язання стосуються тих, які самостійно визначаються платником податків у податковій декларації.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Горохівського міського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Горохівському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 03 грудня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій