Ухвала суду № 41822870, 08.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12837/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлпул Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлпул Україна" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлпул Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 15 липня 2014 року №000086.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №265 від 30 квітня 2014 року, листа Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 02 квітня 2014 року №1959-2-7/6 та направлення №000307 від 30 квітня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві з 04 по 18 червня 2014 року проведено позапланову поєднану перевірку характеристик продукції ТОВ "Вірлпул України", про що складено акт перевірки характеристик продукції №000136 від 18 червня 2014 року (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено не надання технічної документації на продукцію в обсязі, передбаченому технічним регламентом.

У зв'язку з виявленням зазначеного порушення, 18 червня 2014 року відповідачем складено протокол №000093 про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", а 15 липня 2014 року винесено постанову про накладення штрафних санкцій №000086, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 51000,00 грн. за порушення пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010р. №2735-VІ (далі - Закон України №2735-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону України №2735-VІ, органом державного ринкового нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи.

Під державним ринковим наглядом (далі - ринковий нагляд) Закон розуміє діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Повноваження органів ринкового нагляду визначені у статті 11 Закону України №2735-VІ.

Так, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять, зокрема, перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

На реалізацію наданих повноважень посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів внутрішніх справ за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Відповідно до статті 22 Закону України №2735-VІ заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції врегульований статтею 23 Закону України №2735-VІ, в якій зазначено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Згідно частини 5 названої статті, перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Питання, які підлягають з'ясуванню під час проведення виїзних та невиїзних перевірок, визначені у частини 7 та 8 статті 23 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Під час проведення перевірки відповідачем виявлено ненадання позивачем технічної документації на продукцію в обсязі, передбаченому технічними регламентами, що розповсюджуються на зазначену в акті продукцію та повинна надавати можливість оцінити відповідність зазначеного обладнання вимогам технічних регламентів та включати процес проектування, виробництва та функціонування обладнання, а саме:

- загальні конструкторські та виробничі креслення;

- електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо;

- опис та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання;

- перелік стандартів, які повністю або частково застосовано, та опис прийнятих рішень для забезпечення положень тощо безпечності, визначених у Технічному регламенті, якщо стандарти не було засновано;

- результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок, тощо;

- протоколи випробувань.

З огляду на відсутність названих документів, посадовими особами відповідача зроблено висновок про невідповідність продукції встановленим вимогам.

Відповідно до Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009р. № 1149 з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Технічний регламент №1149), він встановлює вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України.

Пунктом 3 вказаного регламенту закріплено, що введення в обіг низьковольтного електричного обладнання (далі - електрообладнання) можливе тільки в разі, коли воно не загрожує безпеці людей, свійських тварин або майна за умови належного встановлення, обслуговування та використання за призначенням, для якого воно створене.

Основні вимоги щодо забезпечення безпечності електрообладнання наведені в додатку 2 до цього Технічного регламенту.

Перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

У той же час, виробник або імпортер може надавати органу державного ринкового нагляду оформлений призначеним органом з оцінки відповідності протокол випробувань, що підтверджує відповідність електрообладнання вимогам пункту 3 цього Технічного регламенту.

Пунктом 2 Процедури оцінки відповідності низьковольтного електричного обладнання (внутрішній контроль виробництва) закріплено, що виробник повинен скласти технічну документацію, визначену в пункті 3 цього додатка, яку він або уповноважений представник має зберігати на території України не менше ніж 10 років після дати випуску останнього виробу і надавати її для перевірки відповідним органам державного ринкового нагляду в установлених законодавством випадках.

У разі коли виробник не є резидентом України та не має уповноваженого представника в Україні, ці зобов'язання покладаються на особу, яка ввела електрообладнання в обіг на ринку України.

Згідно з пунктом 3 технічна документація має надавати можливість оцінити відповідність електрообладнання вимогам Технічного регламенту та, наскільки це стосується такого оцінювання, включати проектування, виробництво та функціонування електрообладнання. До зазначеної документації мають бути включені:

1) загальний опис електрообладнання;

2) загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів, деталей тощо;

3) описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання;

4) перелік стандартів, які повністю або частково застосовано, та описи прийнятих рішень для забезпечення положень щодо безпечності, визначених у Технічному регламенті, якщо стандарти не було застосовано;

5) результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок тощо;

6) протоколи випробувань.

Виробник або уповноважений представник повинен зберігати примірник декларації про відповідність разом із технічною документацією.

Аналіз наведених положень Технічного регламенту №1149 дає підстави дійти висновку, що у виробника або уповноваженого представника обов'язково повинні бути в наявності документи, згідно з наведеним вище переліком разом з декларацією про відповідність, а отже наявність останньої не звільняє зазначених суб'єктів від обов'язку зберігати документи, які входять до складу технічної документації за наявності декларації.

Щодо Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009р. № 785 з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Технічний регламент №785), яким встановлені вимоги стосовно електромагнітної сумісності обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України, суд зауважує на таке.

Пунктом 6 названого регламенту закріплено, що обладнання може бути введено в обіг або в експлуатацію, якщо воно за умови правильного встановлення, обслуговування та використання за призначенням відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

Обладнання повинно відповідати таким основним вимогам:

1) вимоги щодо захисту: обладнання повинно бути спроектовано та виготовлено з урахуванням рівня технічного розвитку таким чином, щоб забезпечувати, що створювані електромагнітні завади не перевищують рівня, вище якого радіо- і телекомунікаційне та інше обладнання не може працювати за призначенням; воно має рівень завадостійкості до електромагнітних завад, очікуваних під час його експлуатації за призначенням, який забезпечує його працездатність без неприйнятного погіршення його роботи за призначенням;

2) особливі вимоги до стаціонарних установок: установлення та використання комплектувальних виробів за призначенням; стаціонарна установка повинна встановлюватися із застосуванням належного інженерного досвіду та з урахуванням інформації про використання її комплектувальних виробів за призначенням для забезпечення виконання вимог щодо захисту, встановлених у підпункті 1 цього пункту. Відповідна документація повинна зберігатися відповідальною особою (особами) протягом усього часу експлуатації стаціонарної установки.

Процедури оцінки відповідності визначені у відповідному розділі Технічного регламенту №785.

Так, пунктом 13 передбачено, що виробник повинен провести оцінювання електромагнітної сумісності апаратури на основі відповідних явищ з метою забезпечення відповідності апаратури вимогам щодо захисту, встановленим у підпункті 1 пункту 9 цього Технічного регламенту. Правильне застосування всіх відповідних стандартів з переліку національних стандартів рівнозначне проведенню оцінювання електромагнітної сумісності.

Оцінювання електромагнітної сумісності повинно враховувати всі передбачувані нормальні умови експлуатації. Для апаратури, застосування якої можливе в кількох конфігураціях, оцінювання електромагнітної сумісності повинно підтверджувати, що апаратура відповідає вимогам щодо захисту, встановленим у підпункті 1 пункту 9 цього Технічного регламенту, в усіх можливих конфігураціях, визначених виробником як типові для використання за призначенням.

Виробник розробляє технічну документацію, що містить докази відповідності апаратури основним вимогам.

Виробник або уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (далі - уповноважений представник) повинен зберігати технічну документацію не менш як 10 років після дати випуску останньої одиниці апаратури, а відповідність апаратури основним вимогам повинна підтверджуватися декларацією про відповідність, складеною виробником або уповноваженим представником.

У той же час, у разі коли виробник не є резидентом України та не має свого уповноваженого представника в Україні, зобов'язання щодо збереження технічної документації та декларації про відповідність покладається на особу, яка ввела апаратуру в обіг.

Крім того, пунктом 14 Технічного регламенту №785 закріплена можливість за ініціативою виробника або уповноваженого представника застосування процедури оцінки відповідності із залученням призначеного органу з оцінки відповідності.

Після застосування процедури внутрішнього контролю виробництва виробник або уповноважений представник подає технічну документацію до призначеного органу, зазначеного в пункті 28 цього Технічного регламенту, із заявою щодо проведення її оцінювання. Виробник або уповноважений представник зазначають основні вимоги, що повинні бути оцінені призначеним органом.

Призначений орган повинен розглянути технічну документацію і оцінити, чи доводить вона належним чином виконання виробником вимог, установлених цим Технічним регламентом.

За позитивними результатами проведеного оцінювання технічної документації призначений орган видає виробнику або уповноваженому представнику сертифікат відповідності апаратури. Сертифікат відповідності повинен обмежуватися тими основними вимогами, щодо яких призначеним органом було проведено оцінювання.

Виробник повинен додати зазначений сертифікат відповідності до технічної документації.

Отже, якщо названими суб'єктами отриманий сертифікат відповідності, виданий органом з оцінки відповідності, у них в обов'язковому порядку має бути в наявності технічна документація мовою діловодства такого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано сертифікат відповідності, виданий ОС ДП УкрНДНЦ на підставі протоколу сертифікаційних випробувань №13-0361-02 від 05 червня 2013 року.

Однак технічної документації, яка повинна була бути подана для його складання та має бути в наявності у позивача згідно наведених положень Технічного регламенту №785, останнім ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не надана.

Посилання позивача на безпідставне застосування до нього штрафу згідно з частиною 2 статті 44 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, а саме за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, оскільки ним не було надано лише технічну документацію у повному обсязі, суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту частини 3 статті 29 названого Закону вбачається, що ненадання чи надання технічної документації на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, є підставою для невідкладної вимоги органу ринкового нагляду до відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено, що відсутність технічної документації у повному обсязі свідчить про невідповідність продукції встановленим вимогам, за що і передбачена відповідальність у частині 2 статті 44 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлпул Україна" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Чаку Є.В.