Постанова № 41822841, 03.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа№ 910/14973/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Мазур І.О. - представник за дов. № 300-122/01-1675 від 28.02.2014;

від відповідача: Юрков М.О. - представник за дов. б/н від 16.06.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р.

у справі № 910/14973/14 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік"

про стягнення 800000,00 грн.,

У судовому засіданні 03.12.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі - позивач, АМК) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік" (далі - ТОВ "Молочнік", відповідач) про стягнення 800000,00 грн., з яких 400000,00 грн. сума штрафу та 400000,00 грн. розмір пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача в доход загального фонду Державного бюджету України штраф у сумі 400000,00 грн. 00 коп., пеню у сумі 400000,00 грн. Також стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 16000,00 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Молочнік" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не встановив, що факт вчинення відповідачем порушень у вигляді поширення інформації, що вводить в оману споживача, не підтверджується належними та допустимими доказами. Разом з цим, на думку апелянта, порядок нарахування пені не відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.11.2014.

У судовому засіданні 20.11.2014 було оголошено перерву до 03.12.2014, в порядку ст. 77 ГПК України.

02.12.2014 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі.

В судовому засіданні 03.12.2014 представник відповідача підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, зазначивши, що ним була подана заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 910/25265/13. Разом з цим, жодних процесуальних документів щодо прийняття такої заяви до провадження та призначення її судом до розгляду (в порядку розділу ХІІІ ГПК України) відповідач не надав. З Єдиного державного реєстру судових рішень також не вбачається жодного процесуального документу, на підставі якого суд міг би дійти висновку, про те, що рішення від 03.02.2014 у справі № 910/25265/13 (яке набрало законної сили у встановленому законом порядку) переглядається судом за нововиявленими обставинами.

Пункт 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 зазначає, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки у суду немає підстав вважати, що в межах справи № 910/25265/13 розглядаються на даний момент (або будуть розглядатися) обставини, які можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі № 910/14973/14. Зокрема, через те, що рішення по справі № 910/25265/13 набрало законної сили, а відтак усі обставини вказаної справи вже встановлені на даний час.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2014 просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Проти доводів апеляційної скарги заперечував, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.09.2013 р. № 20-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі -рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк) визнано, що ТОВ "Молочнік" вчинило порушення, яке передбачене ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб. За вказане порушення на відповідача було накладено штраф у розмірі 400000,00 грн.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.

Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 56 Закону визначено, що рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що зазначене рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк разом із супровідним листом від 01.10.2013 року № 127-26/04-9624 було надіслано на адресу відповідача, який отримав його 04.10.2013 року, про що також свідчить підпис повноважної особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення № 0303507137302.

Разом з цим, згідно з приписами частини першої статті 60 Закону, відповідач мав право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

З матеріалів справи видно, що відповідач, не сплативши суму штрафу, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про скасування рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року було порушено провадження у справі № 910/25265/13 за позовом ТОВ "Молочнік" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року у справі № 910/25265/13, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (обставини, які були встановлені у вказаному рішенні та постанові, мають преюдиціальну силу у справі № 910/14973/14, в порядку ст. 35 ГПК України та не підлягають доведенню у даній справі).

Враховуючи приписи ст.ст. 85, 105 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про відмову в задоволенні позову по справі № 910/25265/13 набрало законної сили 22.05.2013 (з моменту прийняття вказаної постанови Київським апеляційним господарським судом). З наведеного вбачається, що рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк на даний момент є чинним та підлягає виконанню у встановленому законом порядку.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч.ч. 2, 3 статті 56 Закону).

В цій частині правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач мав сплатити штраф, накладений на нього згідно рішення від 20.09.2013 року № 20-р/тк до 04.12.2013 включно (враховуючи отримання вказаного рішення 04.10.2013).

Разом з цим, доказів повного або часткового виконання зобов'язання по сплаті штрафу в розмірі 400000,00 грн. матеріали справи не містять. Відповідачем також не заперечується, що штраф на цей час ним не сплачено.

Суд апеляційної інстанції не досліджує доводи апелянта, які стосуються правомірності накладення на нього штрафу за відповідні порушення у сфері антимонопольного законодавства, зокрема, на підставі ст. 35 ГПК України, оскільки предметом даного спору є стягнення штрафу за чинним рішенням АМК (яке не було скасовано або визнано недійсним), а також в подальшому нарахованої пені. При цьому, як вже зазначалося, в позові про скасування рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк ТОВ "Молочнік" було повністю відмовлено в межах провадження по справі № 910/25265/13. Крім того, двомісячний строк для оскарження рішення АМК, який передбачений статтею 60 Закону, сплив ще у 2013 року та відновленню не підлягає.

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 №15 господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону. Пропуск зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24 червня 2014 року у справі № 913/3465/13).

Враховуючи викладене, з огляду на чинність рішення АМК від 20.09.2013 року № 20-р/тк (яке підлягає обов'язковому виконанню відповідачем у встановленому Законом порядку) зважаючи на відсутність доказів повного або часткового виконання вказаного рішення, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 400000,00 грн. штрафу.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 400000,00 грн. пені за прострочення зі сплати штрафу.

Так, позивачем нарахована пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу за період з 04.02.2014 року по 14.04.2014 року, з 23.05.2014 року по 15.07.2014 року, розмір якої за 124 дні прострочення складає 744 000,00 грн.

В абзаці 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

З огляду на зазначену норму, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню частково в розмірі 400000,00 грн. (сума, яка не перевищує розміру штрафу).

Згідно з ч. 5 ст. 56 вищезазначеного Закону, нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно з п. 20.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Таким чином, враховуючи, що датою прийняття рішення суду першої інстанції по справі щодо оскарження рішення АМК від 20.09.2013 р. № 20-р/тк у справі № 910/25265/13 є 03.02.2014 р., початок нарахування пені саме з 04.02.2014 року є таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Оскільки при перегляді рішення суду першої інстанції по справі № 910/25265/13, апеляційну скаргу ТОВ "Молочнік" прийнято до провадження ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року, а постанову Київського апеляційного господарського суду винесено 22.05.2014р., нарахування пені на цей період також правомірно було зупинено позивачем.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначав, що ним подавалися касаційні скарги на рішення та постанови суду по справі № 910/25265/13, а відтак позивач неправомірно нараховував пеню під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами по справі № 910/25265/13.

Разом з цим, ухвалами Вищого господарського суду України від 25.06.2014, 29.07.2014, 05.09.2014 касаційні скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі 22.05.2014 № 910/25265/13 поверталися без розгляду.

За таких обставин, визначення періоду стягнення з відповідача пені внаслідок невиконання останнім рішення АМК від 20.09.2013 р. № 20-р/тк за період з 04.02.2014 по 14.04.2014 (до прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції), а також з 23.05.2014 по 15.07.2014 (після прийняття судом апеляційної інстанції відповідної постанови), є обґрунтованим, оскільки з вищенаведеного вбачається, що касаційні скарги ТОВ "Молочнік" не були прийняті Вищим господарським судом України до провадження, а відтак справа № 910/25265/13 взагалі не була переглянута (розглянута) судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету.

При цьому, відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо).

Оскільки розмір пені, заявлений позивачем, відповідає вимогам Закону, позов в частині стягнення з відповідача пені в сумі 400000,00 грн. також правомірно було задоволено місцевим господарським судом. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано та законно стягнуто вищезазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочнік" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/14973/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/14973/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14973/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 08.12.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім