Рішення № 41822787, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21174/14 03.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»

до Аграрного фонду

про стягнення 68 948,07 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Деруга Н.О., за довіреністю

від відповідача: Пронін В.Ю., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення 68 948,07 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/21174/14, призначено її до розгляду на 05.11.2014 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

29.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2014 р., які залучено до матеріалів справи.

31.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.11.2014 р. суд оголосив перерву до 03.12.2014 р. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.12.2014 р. надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Гніванське хлібоприймальне підприємство» (надалі - зерновий склад) та Аграрним фондом (надалі - відповідач, поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання № 174/11 від 25.05.2011 р. (надалі - Договір - 1, Основний договір), відповідно до умов якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (надалі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Умови Договору - 1 свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.

У відповідності до частин 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Пунктом 3.1.5 Договору-1 визначено, що після прийняття зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно.

На підтвердження прийняття зерна від відповідача, ПАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» видало складські квитанції на зерно від 22.12.2011 р. № 1218 та № 1220, які відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, є товаророзпорядчими документами, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом та поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Позивач пояснив суду, що в період з 22.12.2011 р. по 31.12.2011 р. на зберіганні зернового складу знаходилось 2 416,990 тонн зерна пшениці 2 класу врожаю 2011 року та 9 796,668 тонн зерна пшениці 3 класу врожаю 2011 року.

Відповідно до п. 4.4 Договору - 1 поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу, на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Крім того, відповідачу були надані акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна за період з 22.12.2011 р. по 31.12.2011 р.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що відповідно до п. 4.3 Договору - 1 розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну за місяць становить 17,50 грн., зерновим складом відповідачу за зазначений період було надано послуги із зберігання зерна на загальну суму 68 948,07 грн.

20.08.2014 р. для забезпечення належного виконання договору складського зберігання зерна від 25.05.2011 р. № 174/11 між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (надалі - новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Гніванське хлібоприймальне підприємство» (надалі - первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 412-05/14 (надалі - Договір - 2).

Згідно з п. 1.1 Договору - 2 цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, первісним кредитором новому кредиторові права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором складського зберігання зерна № 174/11 від 25.05.2011 р., укладеним між первісним кредитором та Аграрним фондом (надалі - боржник).

Відповідно до п. 1.2 Договору - 2 за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за договором складського зберігання зерна № 174/11 від 25.05.2011 р., укладеним між первісним кредитором та боржником (далі - основний договір).

Пунктом 1.3 Договору - 2 передбачено, що право вимоги, що відступається новому кредиторові, засвідчується договором складського зберігання зерна № 174/11 від 25.05.2011 р., складськими квитанціями на зерно АФ № 149620, АФ 149618, актами виконаних робіт (наданих послуг) за грудень 2011 р. до договору складського зберігання зерна від 25.05.2011 р. № 174/11, розрахунком обсягів коштів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання за грудень 2011 р.

Згідно з п. 2.1 Договору - 2 первісний кредитор передає належне йому право вимоги виконання зобов'язання боржником, що виникло за договором складського зберігання зерна № 174/11 від 25.05.2011 р., а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору - 2 за цим договором під зобов'язаннями боржника розуміється грошовий борг (грошове зобов'язання) у сумі 68 948,07грн., що виник на підставі основного договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору - 2 з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в праві вимоги до боржника, що виникло з основного договору, в обсязі і на суму 68 948,07 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору - 2 за передане право вимоги до боржника за основним договором у порядку визначеному цим договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію в розмірі 68 948,07 грн. в строк до 01.09.2014 р.

У відповідності до пунктів 4.1 та 4.2 Договору - 2 первісний кредитор передає новому кредитору всі документи, вказані в пункті 1.3 цього договору, які засвідчують права, що передаються за цим договором в момент підписання цього договору; первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цим договором.

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п. 5.1. Договору - 2).

Згідно з п. 6.1 Договору - 2 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач пояснив суду, що відповідно до умов Договору - 2 він отримав право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, а саме вимагати оплату грошового боргу (грошового зобов'язання) в сумі 68 948,07 грн.

Відповідно до норм цивільного законодавства та умов Договору - 2 заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом з обов'язковим повідомленням про це боржника.

01.09.2014 р. відповідач отримав вимогу від позивача про сплату боргу та 03.09.2014 р. у своїй відповіді на вимогу підтвердив наявність заборгованості перед ПАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» у розмірі 68 948,07 грн., однак зазначив, що у зв'язку з відсутністю фінансування не має можливості здійснити оплату.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 68 948,07 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором - 1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в письмових поясненнях пояснив суду, що він утримується за рахунок коштів державного бюджету, та у зв'язку з відсутністю фінансування не має можливості сплатити вищевказані грошові кошти.

Однак, суд не приймає до уваги дані доводи відповідача, оскільки жодних належних доказів у підтвердження звернення до відповідних установ з проханням виділити бюджетні кошти для виконання зобов'язання за Договором - 1 відповідач суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 68 948,07 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Аграрного фонду про стягнення 68 948,07 грн. заборгованості визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код: 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код: 38926880) 68 948 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 07 коп. заборгованості та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя О.В. Нечай